Державне бюро розслідувань: як працюватиме “українське ФБР” і що гальмує його запуск?
Сьогодні в Україні злочини розслідують органи поліції, прокуратури або ж СБУ. Але що робити, коли правоохоронці самі порушують закони, причому під час тих самих розслідувань, приміром катують підозрюваних для вибиття зізнання чи створюють їм нелюдські умови під час тримання в ізоляторах? При цьому всі існуючі правоохоронні органи так чи інакше пов’язані між собою. Кардинально змінити цю ситуацію мало б Державне бюро розслідувань, що незалежно розслідувало б злочини правоохоронців.
Виявляється, подібний орган хотів створити ще Леонід Кучма за часів свого президентства. Спроба виявилася невдалою. Запустити “правильне” ДБР Україна знову намагається з 2015 року. Але й досі не можна точно сказати, коли орган запрацює повноцінно.
КУЧМА ХОТІВ СТВОРИТИ ДБР ДЛЯ СЕБЕ
Олександр Каверзін був дуже небезпечним злочинцем. У 2001 році суд визнав його винним і засудив до довічного ув’язнення за вбивство семи людей, у тому числі – трьох міліціонерів. Справа з переліком його злочинів становила багато томів. Але для отримання зізнань у цих злочинах міліціонери та слідчі жорстоко катували Олександра. Через це він втратив зір. У 2003 році Каверзін поскаржився на катування до Європейського суду з прав людини. ЄСПЛ розглянув його скаргу і присудив виплатити 40 тисяч євро відшкодування моральної шкоди з українського бюджету. А у 2017 році Каверзіна випустили на волю через стан здоров’я.
У своєму рішенні в справі Каверзіна ЄСПЛ наголосив на тому, що “Україна має терміново реформувати правову систему, щоб забезпечити викорінення практики катування осіб, які тримаються під вартою”.
У сотнях справ, які розглядає Європейський суд з прав людини за позовами громадян України проти своєї держави, дуже часто зустрічається один і той самий висновок. ЄСПЛ багато разів повторює, що незаконні затримання, катування в поліції, численні випадки корупції серед посадових осіб пов’язані з тим, що звичайні правоохоронні органи просто не здатні з ними впоратися.
“У багатьох рішеннях ЄСПЛ є пряма вказівка на те, що в Україні має функціонувати єдиний орган розслідування справ щодо правоохоронців, які грубо порушують права людини. У першу чергу тут йдеться про катування”, – пояснює експерт Українського інституту майбутнього і член комісії, яка обирала керівництво ДБР, Денис Монастирський.
І Україна вже давно намагалася створити такий єдиний орган, хоча спроби були очевидно невдалими.
Першу зробив ще Леонід Кучма у 1997 році. Президент хотів об’єднати Головне управління боротьби з організованою злочинністю та боротьби з корупцією МВС і назвати це Національним бюро розслідувань України (НБРУ).
“Багато хто вважав, що Кучма хотів забрати слідство у прокуратури у своє підконтрольне відомство, – пригадує Денис Монастирський. – Але цей процес закінчився нічим, бо не вдалося досягти політичного компромісу між президентом і парламентом”.
Ідея Кучми полягала в тому, щоби створити бюро, яке би підпорядковувалося виключно президенту України. Саме тому юридично це було визнано неконституційним, адже одна з норм Конституції обмежувала повноваження президента таким чином, що він не міг самостійно створювати нові правоохоронні органи. Крім того, у підпорядкуванні президента вже й так знаходилась СБУ, тому вирішили, що НБРУ під його контролем ще більше посилить централізацію його влади.
“Олігархи, які контролювали тоді політичні сили в парламенті, вирішили, що це буде надто небезпечно. Тому цей проект залишився нереалізованим”, – розповідає Монастирський.
СПРОБА НОМЕР ДВА. НЕЗАЛЕЖНІСТЬ
Знову до питання створення органу, що має розслідувати злочини правоохоронців, повернулися під час затвердження Національної стратегії у сфері прав людини до 2020 року. До Нацстратегії, у підготовці якої брали участь правозахисники, включили розробку і ухвалення Закону “Про Державне бюро розслідувань”.
Отже, тепер створення ДБР ніяк не залежало від указу президента. Закон ухвалили в листопаді 2015 року під тиском української та міжнародної експертної громадськості. Згідно з ним, ДБР не повинно мати жодного стосунку до решти правоохоронних органів і бути з ними пов’язане. Саме це дозволяє йому бути незалежним та боротися зі злочинністю серед правоохоронців та вищого керівництва держави.
“ДБР – це не ще один черговий орган на кшталт Національного антикорупційного бюро України або ж Бюро фінансової безпеки. До цього часу Генпрокуратура сама розслідувала злочини, вчинені правоохоронцями і сама ж наглядала за правильністю здійснення цього розслідування. Зрозуміло, що в одному органі і слідчі, і прокурори працювали в сусідніх приміщеннях і під єдиним керівництвом. Усе це виглядало, немов фейк, бо якщо вони отримували команду “вперед!”, то бігли вперед”, – пояснює Денис Монастирський.
А отже, ДБР – це окремий центральний орган виконавчої влади, який підпорядковується тільки Кабміну. Це має виключити ситуацію, коли одна й та сама структура наглядає сама за собою. Але чи означає це, що контролювати ДБР тепер будуть із Кабміну? Автори закону подумали й про це.
За словами Монастирського, Кабмін відповідальний лише за фінансування ДБР. Директор ДБР призначений за поданням прем’єр-міністра президентом України. А отже, Кабмін не має ніяких прямих важелів, щоби впливати на ДБР та його керівництво. Він може лише зменшити або збільшити його фінансування.
Звісно, важіль фінансування цілком може впливати на роботу цього органу. Але якщо думати таким чином, то доведеться визнати абсолютно незалежними лише ті державні органи, які взагалі не мають державного фінансування, що просто неможливо.
Член правління Центру політико-правових реформ Олександр Банчук вважає, що у ДБР є запобіжники для того, щоб цей орган не став інструментом політичних репресій.
“Всіма розслідуваннями будуть керувати прокурори, – каже він. – Крім того, створені дисциплінарні комісії, де більшість буде із представників громадськості: троє з п’яти членів. Всього ж Рада громадського контролю ДБР складається з п’ятнадцяти представників”.
Олександр Банчук вважає, що ДБР не можна назвати українським ФБР, адже американське бюро розслідує злочини федерального рівня, коли злочин був скоєний на території кількох штатів і проти федеральної влади. Українське ж бюро буде швидше нагадувати аналогічні органи, створені у багатьох країнах ЄС, які існують там для розслідування злочинів інших правоохоронців. До компетенції ДБР будуть входити незаконні затримання, обшуки, зловживання владою та силою під час слідчих дій, катування і таке інше.
По-друге, варто взяти до уваги, що ДБР та Національне антикорупційне бюро України ведуть схожу діяльність, але їхні повноваження будуть розділені.
“Наприклад, якщо міністр узяв хабар, то цей злочин буде розслідувати НАБУ, – пояснює Денис Монастирський. – Якщо ж міністр скоїв ДТП чи якісь насильницькі злочини, то це вже буде підслідність ДБР”.
Але при цьому ДБР не буде розслідувати справу, наприклад, Віктора Януковича, оскільки її вже розпочали розслідувати в Генпрокуратурі. Це означає, що там її розслідування має і закінчитися: у ДБР справу передавати вже не будуть.
ЧОМУ ДБР ДОСІ НЕ ПРАЦЮЄ?
Від ухвалення закону про ДБР уже минуло два з половиною роки. Бюджет цієї організації на 2018 рік, за словами її директора Романа Труби, становить 650 млн гривень, але бюро все ще не працює. Це ледве не призвело до колапсу в розслідуванні важливих справ.
Справа в тому, що 20 листопада 2017 року закінчився п’ятирічний термін, протягом якого, згідно з Кримінальним процесуальним кодексом, слідчі прокуратури могли розслідувати справи, які зараз уже є підслідними ДБР. Виникла загроза, що їх узагалі не будуть розслідувати. Тому оскільки ДБР ще не працює, то всі нові справи, які надійшли після цієї дати, розподіляються між Нацполіцією та СБУ.
Наразі ДБР має директора, офіс та декілька працівників. У такому складі ця організація працювати ніяк не може. Олександр Банчук каже, що ДБР повинно мати півтори тисячі працівників, а зараз їх лише одинадцять.
“Планується, що ДБР матиме сім філіалів у регіонах, але там ще не готові ані приміщення, ані особовий склад. Між іншим, оклад слідчого буде становити мінімум 20 тисяч гривень. У директора ДБР буде оклад 50-60 тисяч гривень. Наразі відбуваються конкурси на різні посади у ДБР. Працює три комісії”, – говорить експерт.
Скільки ж буде тривати ця підготовка? Директор ДБР Роман Труба вважає, що його відомство запрацює вже через місяць. Але, на думку Дениса Монастирського, це надто оптимістичні плани. Більш реалістично виглядає розгортання ДБР до кінця цього року.
Серед причин, які гальмували запуск ДБР, була й відсутність відповідних законів.
“Як член комісії, яка обирала керівництво ДБР, я помітив, що в наших законах була відсутня ціла низка нормативних актів: наприклад, порядок дослідження кандидатів у ДБР на поліграфі. Кабмін розробив і затвердив цей порядок лише в червні 2017 року”, – пригадує Денис Монастирський.
За словами експерта, влада взагалі не сприяє запуску ДБР: у нього досі немає адекватного приміщення. Наразі директор ДБР разом із патронатною службою перебувають у секретаріаті Кабміну. Друге ж приміщення, по-перше, за своїми розмірами не відповідає кількості співробітників центрального апарату ДБР. А по-друге, не підходить за своїми властивостями, зокрема через розташування внутрішнього двору та під’їздів.
Але запуск ДБР гальмують не лише організаційні проблеми.
Секретар конкурсної комісії до центрального апарату ДБР і засновник громадської організації Stop Watch Олександр Лємєнов каже, що у правоохоронців немає великого бажання йти працювати до ДБР, оскільки вони просто не мають до нього довіри.
“Свого часу оточення президента Порошенка боролося з представниками інтересів “Народного фронту” за контроль над ДБР”, – каже Олександр Лємєнов.
Звісно, політичний контроль – це найгірше, що може статися з незалежним органом розслідування. Тут одразу пригадуються часи Кучми, про які йшлося на початку статті.
Крім того, за словами Олександра Лємєнова, нібито головний військовий прокурор Анатолій Матіос дав вказівку своїм підлеглим не подаватися на вакантні посади у ДБР.
“Це, мабуть, помста за те, що самого Анатолія Матіоса не обрали директором ДБР, – каже експерт. – Крім того, Анатолій Матіос хоче створити Державне бюро військової юстиції, де досвідчені працівники будуть на вагу золота”.
Олександр Лємєнов вважає, що саме з цим пов’язаний низький конкурс в управління ДБР, яке буде розслідувати і військові злочини.
Доходить до смішного. Олександр Лємєнов розповідає, що в конкурсній комісії утворилося дві конкуруючі групи поліграфологів. Одна з них незалежна, а інша нібито діє в інтересах певних керівників ДБР.
Поки що невідомо, над якими саме конкретними справами працюватиме ДБР, але відомо, що їх немало. Лишається тільки сподіватися, що у слідчих буде не надто багато роботи або принаймні кількість її із часом зменшуватиметься.
