Чорний спрут тортур може дістати кожного: українцям нагадали про жертв катування

У Міжнародний день на підтримку жертв катувань правозахисні організації встановили на Михайлівській площі в Києві п’ятиметрову надувну скульптуру у вигляді щупальців чорного спрута як символа тортур, які можуть “дістати” кожного українця.

За словами авторки скульптури Ані Щербини, окремі щупальця спрута з’єднуються в одне ціле, що свідчить про системність та комплексність проблеми катувань. Скульптуру можна побачити на Михайлівській площі в Києві з 26 червня по 9 липня щоденно.

Серед населення України переважає думка про неприпустимість катувань. Близько 3/4 українців висловилися проти застосування тортур. Але водночас близько 10% жителів країни виправдовують застосування тортур за певних обставин. Серед них і правоохоронці: катування схвалює кожний десятий поліцейський.

Про це на відкритті арт-об’єкта повідомила голова правління Центру інформації про права людини Тетяна Печончик, посилаючись на загальнонаціональне опитування “Що українці знають і думають про права людини“.

“Катування можуть виникнути будь-де, у будь-якому місці країни, ця проблема може торкнутися кожного. Саме тому треба привертати увагу до цієї проблеми“, – наголосила Тетяна Печончик.

За її словами, в Україні якнайшвидше треба впроваджувати ефективний механізм розслідування злочинів за стандартами Стамбульського протоколу.

“Треба впроваджувати Стамбульський протокол як стандарт документування катувань для їхнього ефективного розслідування. Стамбульський протокол не лише дозволить правильно розслідувати факти тортур, а й полегшить життя в місцях несвободи“, – говорить Тетяна Печончик.

Про серйозність проблеми з катуваннями в Україні постійно говорять й у міжнародних організаціях.

За словами голови Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні Фіони Фрейзер, ця проблема була серйозним викликом для України й до 2014 року, але з початком військових зіткнень ситуація погіршилась: місія ООН з прав людини в Україні зібрала сотні свідчень про катування.

“Ці випадки відбувалися по обидва боки лінії зіткнення: як на території, яка контролюється урядом України, так і на підконтрольній озброєним групам. Найчастіше застосовують побиття руками і ногами, кийками, психологічний тиск, душіння, заламування рук, електрострум, залякування вогнепальною зброєю. Документування випадків катувань, використання Стамбульського протоколу необхідні для ефективного розслідування і притягнення винних до відповідальності“, – зазначила Фіона Фрейзер.

Виконавчий директор Експертного центру з прав людини Юрій Бєлоусов наголошує, що тортури застосовують системно по всій території України, хоча міф про їхню “ефективність” давно спростований.

“Катування – це не про середньовіччя, це те, що існує зараз. Катування стосуються й психіатричних лікарень, де пацієнтів прив’язують до ліжок у збудженому стані, й психоневрологічних інтернатів, коли людей тримають у залізних клітках, й дитячих будинків, інтернатів, де дітей поливають холодною водою, щоб вони поводились чемно. Катування постійно поряд з нами“, – підкреслив Юрій Бєлоусов.

За його словами, лише за 2017 рік майже 2500 осіб офіційно звернулися по медичну допомогу через травми, завдані працівниками поліції. Насправді таких людей може бути набагато більше.

“В Україні за рік виносять лише 10 рішень за статтею “Катування”. При цьому Європейський суд з прав людини виносить сотні рішень, які підтверджують, що в нашій країні немає ефективної системи розслідування катувань, а більшість працівників поліції, провина яких доведена судом, були звільнені від реального покарання. Важливо зрозуміти: якщо ми толеруємо катування, то маємо бути готові, що сьогодні чи завтра ми або наші близькі можуть стати їх жертвами“, – підкреслює Юрій Бєлоусов.

За словами виконавчого директора Експертного центру з прав людини, ситуація з катуваннями у правоохоронних органах складна, бо досі в Україні вся система слідства побудована на отриманні зізнання від підозрюваного.

“Включається шлях насильства, бо так простіше. Люди, які раніше нікого не катували, при переході в підрозділи карного розшуку або підуть, або, скоріше за все, будуть застосовувати силу. В умовах, у яких вони працюють, катування ефективне, воно сприймається нормально керівництвом. Це шлях для просування по кар’єрних сходах, і багато керівників не знають, як інакше розкривати злочини“, – каже Бєлоусов.

В Україні запобігає катуванням Національний превентивний механізм. Його учасники відвідують місця несвободи без попередження – таких в Україні налічується понад 4,5 тисячі. В них утримують близько 1 мільйона людей.

“Громадські монітори – це волонтери. Більше 150 моніторів готові реалізовувати міжнародні зобов’язання України у сфері попередження катувань. За п’ять з половиною років роботи НПМ вони разом з представниками Омбудсмана відвідали майже 1500 місць несвободи. Активна участь громадських активістів – моніторів НПМ у недопущенні катувань – це індикатор розуміння прав людини, повага до людської гідності в Україні“, – говорить Марина Гоменюк, програмна директорка ГО “Україна без тортур”.

За словами Марини Гоменюк, випадки катувань, зафіксовані моніторами НПМ, часто не розслідуються, в найкращому разі кваліфікуються як службова недбалість, майже нікого не притягнули до відповідальності. Крім цього, на державному рівні відсутня система реабілітації жертв катувань.

На важливості підтримки Національного превентивного механізму в Україні наголошував і спеціальний доповідач ООН з питань катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження Нільс Мельцер, який нещодавно уперше побував в Україні. За його словами, система НПМ в Україні – взірцева на міжнародному рівні. Її існування – досить рідкісний феномен, його треба підтримувати.

Заборона катувань у міжнародному та національному праві є абсолютною, говорить Микола Гнатовський, президент Європейського комітету з питань запобігання катуванням. Держави зобов’язані не тільки не застосовувати катування, а й вживати заходів для їхнього недопущення. Це, зокрема, включає превентивні механізми та ефективну систему розслідування.

“Практична реалізація заборони катувань в усіх державах Європи, і Україна тут аж ніяк не виняток, є складною справою, що потребує одночасних зусиль у багатьох напрямках. Зокрема, слід сформувати таку культуру співробітників правоохоронних органів, за якої неналежне поводження із затриманими розглядається як прояв професійної неспроможності і закриває для винуватців будь-які кар’єрні перспективи. Крім того, будь-які твердження про катування та інші види неналежного поводження мають належно розслідуватися“, – наголошує Гнатовський.

Як відомо, щороку 26 червня за рішенням Генеральної Асамблеї ООН у світі відзначається Міжнародний день на підтримку жертв катувань та тортур. Цей день проводиться з метою викорінення катувань і забезпечення ефективного функціонування Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарань.

Нагадаємо, під Верховною Радою правозахисники закликали владу пріоритизувати питання запобігання тортурам та жорстокому поводженню в місцях несвободи України.