20 тисяч жертв: ціна ромського Голокосту в Україні

3 серпня представники ромської громади із Києва, Одеси та Чернігова вшанували жертв ромського Голокосту у київському заповіднику “Бабин Яр”.

“Ми прийшли покласти квіти і віддати шану жертвам Голокосту ромського населення”, – каже голова Управління молодіжної політики та спорту в благодійній організації “Чіріклі” Федір Кондур.

На сьогодні точної статистики жертв Голокосту ромів в Україні немає. “Дослідження розпочались кілька років тому, – каже історик Інституту української археографії та джерелознавства ім. Грушевського НАН України Наталя Зіневич. – Але зараз приблизні оцінки, які підтверджені архівними документами, спогадами – 20 тисяч. Можливо, цифра буде зростати, адже сьогодні ми маємо недостатньо інформації“.

Співробітник Національного історико-меморіального заповідника “Бабин Яр” Артур Золотаренко каже, що в таборах багато хто не мав документів. Ця проблема неабияк ускладнює визначення кількості жертв, оскільки в одному таборі могло бути 50 людей, а в іншому – 300.

Під час Другої світової війни у Києві загинуло чотири ромські табори.

“Це були кочові роми, які приїхали до Києва. Зазвичай восени роми кочували у міста, оскільки там знаходились великі ярмарки, де вони торгували. Вони стали, власне, першими жертвами в Бабиному Яру. А потім з’явились вже всі інші категорії жертв”, – розповідає Наталя Зіневич.

У період нацистської окупації ромська громада Києва неабияк страждала через облави. Більшість ромів, які вижили, вберегли свої життя завдяки допомозі місцевого населення, своїх сусідів, які їх переховували.

“На Куренівці і на Подолі були доволі великі громади. Вони мали можливість переховуватись через систему підвалів під будинками, які між собою були пов’язані. Таким чином їх виводили за межі міста. Фактично майже увесь період війни більшість київських ромів мешкали в маленьких містах, наприклад, в Броварах”, – каже Наталя Зіневич.

У роки війни роми були дуже добре інтегровані в українське суспільство, це ускладнювало нацистам ідентифікацію їх як ромів.

“Справа в тому, що роми Києва були досить соціалізовані, заможні, інтегровані в суспільство. Їх було дуже складно вирізнити німцям, бо вони гарно знали українську, російську мови. Роми не дуже відрізнялись за одягом. Їх не могли так легко вирахувати як кочових, які відрізнялися за способом життя і одягом”, – зауважує Наталя Зіневич.

Зіневич розповідає історію про те, як сестра врятувала брата:

“Одного дня 1941 року німці схопили у родини Сандуленків брата і сестру. Тоді ще не було команди знищувати ромів. Німці знищували тих, кого вони вважали асоціальними ромами. Коли затримали ромських брата і сестру, то спочатку використовували їхні здібності – вони гарно співали і танцювали. Німці водили їх на концерти. Одного дня дівчина була на сцені, й ромською мовою сказала брату: я зараз відверну увагу німців, а ти тікай. Брат станцював, а сестра продовжувала співати, зійшла у залу до людей. Хлопець зміг утекти, а її стратили, зрозумівши, що вона організувала втечу”.

Кооридинатор молодіжних програм у фонді “Чіріклі” Юліан Кондур каже, що роми забувають свою історію. Тому фонд намагається привернути увагу молоді до цієї трагедії ромського Голокосту. 

Історія знає про загибель депортованих із 14 країн 23 тисяч ромів у нацистському таборі смерті Аушвіц-Біркенау. Лише у ніч проти 3 серпня 1944 року у газових камерах цього табору було знищено 2897 ромів.

Вважається, що під час Голокосту в світі від репресій загинуло від 600 тисяч до 1 мільйона 500 тисяч ромів.