Кримських школярів хочуть відправляти до Калінінграда за програмою мілітаризації

Окупаційна влада в Криму хоче відправляти кримських школярів до російського Калінінграда в межах програми “військово-патріотичного виховання”.

Про це повідомив так званий голова комітету з туризму, курортів і спорту незаконного “парламенту Криму” Олексій Черняк, передає “Крим.Реалії“. 

“Голова парламентського комітету Олексій Черняк повідомив про розроблення спільного проєкту з військово-патріотичного виховання покоління, що зростає, суть якого полягає в організації екскурсійно-освітніх поїздок для дітей з Криму до Калінінграда і навпаки з метою їхнього залучення до культурно-історичної спадщини регіонів”, – йдеться в повідомленні.

Крім того, ініціатори програми обміну звернуться до уряду Росії з проханням субсидувати прямі перельоти дитячих груп із Криму до Калінінграда і назад через відсутність прямого авіасполучення між Сімферополем і Калінінградом.

Як відомо, з моменту тимчасової окупації Криму Росія розпочала масштабну мілітаризацію освіти та пропаганди служби в збройних силах РФ на всьому півострові. Правозахисники називають такі дії воєнним злочином. 

13 червня 2017 року прокуратур Автономної Республіки Крим Гюндуз Мамедов повідомив, що прокуратура розглядає тяжкі злочини проти громадян у Криму, які скоюють представники країни-окупанта, як порушення міжнародного гуманітарного права. Через це раніше відкриті кримінальні провадження за фактами вбивств, нападів, переслідування і незаконного позбавлення волі активістів на півострові перекваліфіковано або доповнено статтею 438 КК України (“Порушення законів і звичаїв війни”).

У грудні 2018 року Офіс прокурора Міжнародного кримінального суду опублікував звіт за 2018 рік, у якому підтвердив кваліфікацію ситуації в тимчасово окупованому Криму як міжнародний збройний конфлікт між Україною і Росією. А отже, до цієї ситуації продовжує застосовуватися право міжнародних збройних конфліктів (міжнародне гуманітарне право).

Норми міжнародного гуманітарного права чинні в разі окупації території, навіть якщо ця окупація не зустрічає збройного опору або якщо одна зі сторін протистояння не визнає стану війни. Ст. 51 IV Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни забороняє державі-окупанту тиск і примус мешканців окупованої території до служби у своїх збройних силах, а також пропаганду на користь добровільного вступу до армії держави-окупанта.