Конкурс прокурорів. Сумний постфактум

Сьогодні починають роботу місцеві прокуратури, до яких працівників обирали за тестуванням та співбесідами. Експерти наголошують, що інформаційна кампанія цього етапу реформи була на низькому рівні, через заявлені низькі зарплати до структури не прийшли адвокати та правники, а комісії з відбору працювали таким чином, щоб не допустити до посад людей, які прагнуть змінити систему.

Кількість і якість

Марина Цапок з Управління реформ та забезпечення якості роботи Генеральної прокуратури України розповіла про результати відбору кандидатів. За її словами, конкурс був важливим, але остаточне рішення щодо призначення керівників все одно ухвалювали люди зсередини системи.

Якщо до початку конкурсу у районних прокуратурах працювало 7980 прокурорів, то  після конкурсу на посади у місцевих прокуратурах, які починають роботу сьогодні, прийдуть 5850 прокурорів. Тобто чисельність скоротиться на 25%.

“Прокурори пройшли двоетапне тестування на знання законодавства та загальні здібності“, – повідомила Марина Цапок.

На конкурс подалися понад 5000 кандидатів, з них 2600 взяли участь у співбесідах із конкурсними комісіями. Після співбесід рекомендовані до призначення 930 кандидатів, з яких 53% не були керівниками районних прокуратур, 8% – не були працівниками прокуратури взагалі.

Серед тих, хто вийшов до трійок фіналістів, 52% колишніх керівників районних чи міських прокуратур, 45% тих, хто не займали керівні посади, 3% зовнішніх кандидатів.

З цих трійок Генеральний прокурор призначив 154 керівника прокуратур: серед них колишніх керівників – 71%, тих, хто не займав керівних посад – 16%, колишні перші заступники – 13%, і жодного зовнішнього кандидата.

Марина Цапок зазначає, що загалом рівень кваліфікації складу прокуратури покращився, на посадах лишилися ті, хто має вищий рівень підготовки.

Але мотивація у конкурсі на посади керівників була дуже низькою, і важко було обрати кандидатів, які могли би конкурувати на етапі проведення співбесід.

“Кінцевий результат по призначенню прокурора не напряму залежить від конкурсу“, – говорить експертка.

Конкурс та тестування мали ефект, дуже вдалим було залучення громадськості до перевірки доброчесності кандидатів. Але дуже сильно на результат вплинуло кінцеве призначення кандидатів політичною особою.

Чому не прийшли адвокати?

За словами народного депутата Антона Геращенка, основною проблемою при проведенні конкурсу було те, що не заявили високу заробітну плату для майбутніх керівників місцевих прокуратур. При тому, що раніше такий керівник працював у одному районі, а тепер на ньому буде 4-5 районів.

“Ми очікували, що прийдуть адвокати, правники. Однак відсутність чітких мотивів щодо матеріальної забезпеченості не призвела до приходу людей, які б хотіли йти у прокурори на місця. Хоча перепони щодо обов’язкового досвіду роботи були зняті“, – говорить Геращенко.

Геращенко наводить приклад патрульної поліції, де було заявлено зарплату у 8000 гривень, що у 4 рази більше зарплати працівника патрульно-постової служби чи Державтоінспекції.

“Моє відчуття, що місцевий прокурор має отримувати зарплату мінімум 20 тисяч гривень, а то й більше, щоб він не був корумпованим і міг прогодувати свою сім’ю“, – зазначив народний депутат.

Біг по колу

За словами секретаря конкурсної комісїі з відбору працівників місцевих прокуратур Дениса Монастирського, з боку працівників прокуратури відчувався дуже великий тиск. Він зазначає, що робота комісії була фактично “заточена на те, щоб не допустити до посад людей, які прагнуть змінити систему“. Деякі члени комісії, говорить Монастирський, були впевнені, що “треба обрати найсильніших” – але ж це ті, хто банально мав найбільший досвід роботи у прокуратурі.

“Ми погоджуємось, що перша особа має бути прокурорським представником. Але давайте на заступників, перших заступників поставимо людей, які мають управлінський досвід і мотивацію на те, щоб змінювати прокуратуру“, – говорить секретар комісії.

За його словами, конкурс все ж таки не пройшли особи, на яких від громадян надходила велика кількість інформації про недоброчесність. Але такого суспільного резонансу, на який очікували, це не набуло.

Також Денис Монастирський зазначив, що Генпрокурор, обираючи з трійки кандидатів, прислухався менш ніж до половини рекомендацій. В решті випадків призначав не того кандидата з трійки, якого комісія рекомендувала як першого за рейтингом.

Кандидати бувають різні

Монастирський говорить, що не було встановлено прохідний бар’єр – мінімальний бал проходження. І тому по багатьох прокуратурах комісії мали слухати на проходження всього 15 кандидатів.

“І це було схоже на якесь знущання. Бо чинні керівники абсолютно не розумілися на реформах, не розуміли, що вони роблять в цих органах, працюючи по 5-10 років. Але обирати не було з кого“, – розповів експерт.

Щодо питання зовнішніх кандидатів теж були нюанси.

“Серед них було багато тих, яких в народі називають “рєшали”. До цього вони ходили в прокуратуру і заносили кошти, а потім вирішили – а давайте я сам піду у прокуратуру і буду ці кошти отримувати. Адвокатська спільнота дала саме по цих кандидатах дуже негативні відгуки“, – розповідає Монастирський.

Недоліком у організації було й те, що конкурс на посади у місцеві прокуратури почався влітку, про реформу на початку мало хто почув, вона не набула суспільного резонансу.