Центру інформації про права людини – 5 років!

Центру інформації про права людини виповнилося 5 років. Саме час згадати про п’ять головних досягнень, в які наша команда вклала свій розум і душу.

ІНФОРМУВАННЯ

Ми віримо, що головна боротьба – це боротьба за знання, а тому щоденно інформували аудиторії в Україні і за кордоном про ситуацію з правами людини та як можна себе захистити від свавілля держави. Українською, російською і англійською. Через сайт, фейсбук, два твіттери і ютуб. Весь цей час з нами були півмільйона читачів сайту і більше 30 тисяч фолловерів у соцмережах. Ми підготували для вас близько 9 тисяч новин і статей на нашому сайті, а також понад сотню ексклюзивних публікацій, колонок, аналітичних матеріалів для авторитетних українських ЗМІ, з якими співпрацюємо. Кілька тисяч разів нас передруковували інші мас-медіа, цитували і запрошували на ефіри.

Ми впевнені: права людини – це не маргінальна тема для вузької “касти” зацікавлених, а реалії життя для кожного мешканця України. Саме тому наша країна продовжує боротися за свободу і не звертає з демократичного шляху.

ОСВІТА

Ми переконані, що ключ до змін – у навчанні, а ключ до масових змін – у медіаосвіті, а тому провели півтора десятки тренінгів та семінарів для кількох сотень журналістів та журналісток. З Києва і регіонів. З радіо, телебачення, друкованих та інтернет-ЗМІ. Розповідали про права людини і журналістську етику, дискримінацію і мову ворожнечі, біженців, шукачів притулку, вимушених переселенців, ромів, людей з інвалідністю, ЛГБТ-спільноту, секс-працівниць, наркозалежних, місця несвободи і багато інших тем, для когось дражливих або табуйованих.

За цей час виникла Журналістська мережа з прав людини, в яку входять 230 журналістів з усієї України, а в Інституті журналістики КНУ імені Тараса Шевченка був започаткований спецкурс про права людини для журналістів. Скоро почнемо працювати і з викладачами факультетів журналістики, бо знаємо: саме через ЗМІ українці отримують знання про права людини і саме звернення до ЗМІ вони вважають найефективнішим способом відстоювання власних прав. А це покладає на журналістів і журналісток велику відповідальність.

ДОСТУП

Ми поділяємо думку, що краще запалити одну маленьку свічку, ніж постійно проклинати темряву. Саме тому в 2012 році долучилися до запуску Національного превентивного механізму (НПМ) – системи попередження катувань і неналежного поводження з людьми в місцях несвободи – там, де перебуває до мільйона наших співгромадян. В’язниці, психіатричні лікарні, дитячі будинки, геріатричні пансіонати і багато інших закладів, де життя людини щохвилини під контролем держави. Вперше в історії НПМ відкрив всі ці місця для незалежних спостерігачів.

За 5 років монітори НПМ відвідали більше тисячі закритих закладів – без попередження і без вихідних. Відвідуючи ці місця, спілкуючись із людьми, що там перебувають, – ми виносили назовні задавнені проблеми, які довго були невидимими, прихованими від суспільства. Проливаючи світло на умови життя людей в закритих закладах, вимагаючи реагування і розслідування порушень їхніх прав, ми повільно, крапля за краплею, міняємо систему і показуємо, що завжди є місце для людяності і гідності, навіть якщо воно обмежене ґратами і зачиненими дверима.

ДОКУМЕНТУВАННЯ

Ми впевнені, що найтяжчі порушення прав людини не повинні бути забуті, а зло не має бути безкарним, а тому вже сьогодні працюємо і збираємо докази, щоб завтра відбулося правосуддя. У березні 2014 року разом із кримськими і російськими правозахисниками запустили Кримську польову місію (КПМ) – єдину міжнародну моніторингову ініціативу, яка півтора роки на постійній основі працювала в окупованому Криму.

Улітку 2015 року КПМ була внесена Совєтом Російської Федерації в так званий “патріотичний стоп-лист” – список організацій, чия робота мала стати небажаною в Росії, а тому, дбаючи про безпеку наших активістів, ми змушені були відшукати нові форми роботи в окупованому Криму. І знайшли. Разом із партнерами продовжуємо документувати ситуацію з правами людини, а також підтримуємо місцеві громадянські ініціативи. Спротив агресії і найбрутальнішим порушенням прав людини, зростання громадянської активності – це те, що наближає відновлення справедливості і повернення Криму. Зрештою, все стане на свої місця і кожен отримає належне: злочинці – кару, а жертви – поновлення прав і відшкодування.

АНАЛІТИКА

Ми знаємо, що нічого не знаємо. А тому не приймаємо все на віру, а намагаємося перевірити і спробувати “на зуб”. Через це вперше в Україні здійснили комплексне дослідження, що українці знають і як вони розуміють права людини. Разом із соціологами вивчили думку двох тисяч наших співгромадян – на Сході, Заході, у Центрі і на Півдні, а також на Донбасі. Жінок і чоловіків. У селах, містах і містечках. Спитали у них 80 різних запитань – про цінності, готовність боротися за власні права та знання реальних механізмів захисту. Але на цьому не зупинилися і додатково опитали ще по 100-200 суддів, поліцейських, держслужбовців, вчителів, журналістів і правозахисників. Відкрили для себе і для інших багато несподіваного, але компас тепер показує, куди рухатися далі.

Ми дякуємо всім, хто був частиною команди протягом цих нелегких і драйвових п’ять років!

Щиро ваша команда Центру інформації про права людини