Прославлення Сталіна у Криму легалізує сьогоднішні репресії

Російська пропаганда у Криму намагається посіяти страх. Райдужні сюжети про процвітання Криму йдуть поряд з новинами про терористів-мусульман, диверсантів-українців і екстремістів – кримських татар. Мета очевидна і зрозуміла – залякати населення, щоб виправдати подальші свавілля і насильство у відношенні до незгодних.

Але це не всі способи пропагандистської гідри, яка з усіх сил намагається знищити свободу на півострові. Найбільш ефективними, на мій погляд, є методи розвитку масового шовінізму і посилення любові до війни. Способів багато, і я детальніше писала про них в доповіді “Права людини в умовах мілітаризації Криму”. Зараз я хочу розповісти про найогидніший з цих способів. Це любов до Сталіна. Так-так. Вони не гребують нічим.

Коли я вивчала, як відбувається мілітаризація свідомості у Криму, його портрети у колі захоплених жителів Криму зустрічалися мені багато разів. І це викликає не просто злість. Це лякає. Тому що коли ми повернемо Крим, нам з цими дітьми і дорослими, люблячими Сталіна, потрібно буде налагоджувати мирне життя. А поки що держава-окупант, щоб виправдати свавілля своїх жандармів активно прославляє кривавого диктатора.

“Генералісимус перемоги”, “Рятівник Європи від фашистів”, “Зате при Сталіну був порядок”. Все це – не гасла півстолітньої давності. Це реальність теперішнього Криму. Дивіться самі.

У лютому 2015 року відкрили пам’ятник Сталіну в Ялті

У травні цього ж року Сталін з’являється на білбордах в Севастополі.

А це Сімферополь, травень 2015 року, комуністи на відкритті меморіальної дошки Сталіну ось з таким портретом.

А ось ці портрети несли 9 травня 2016 року вулицями Севастополя.

Місцева жителька розповідала мені, що діти в натовпі аплодували таким зображенням.

Уся ця “народна любов” потім публікується у місцевих ЗМІ, реабілітуючи в очах громадськості диктатора, винного у вбивстві сотень тисяч людей.

Таким чином влада намагається згладити у суспільній свідомості сприйняття репресій, що зараз відбуваються на півострові. На прикладі прославлення Сталіна як переможця фашизму, людям вселяють, що обмеження прав і свобод, навіть найсерйозніше, можна вважати нормальним, заради однієї великої мети – перемоги у війні.

Сталінофіли просувають захоплення кривавим диктатором при повному схваленні окупантів. У цей час і в самій Росії відбуваються подібні процеси. І за цим кримчани спостерігають з екранів своїх телевізорів.

Ось наприклад вхід до музею “Калінінський фронт. Серпень 1943 року” в с. Хорошево, Тверської області РФ прикрашає бюст Сталіна. І до нього урочистого покладають квіти.

Ну про що можна говорити, якщо Путін на одній з прес-конференцій, цитуючи Сталіна, назвав його “батьком народів”.

І знаєте, що найогидніше в цій ситуації? Те, що влада Росії тепер до того ж почала розправу над Юрієм Дмитрієвим, який все життя присвятив розслідуванню і документуванню фактів злочинів сталіністів. Історія Дмитрієва та відкритого ним Сандармоху – це і частина нашої, української історії. Саме тут чекісти масово знищили цвіт української нації. А тепер все це намагаються зруйнувати і стерти з лиця землі. А злочинці, які мільйонами вбивали своїх власних співгромадян, не покарані і публічно не засуджені до сих пір. І ми не повинні про це забувати.

Любов до насильства і воєн породжує нове насильство і нові війни. І те, що зараз Росія вбиває цю любов у мізки наших громадян на окупованій території – одна з найсерйозніших загроз для нас самих. Засліплені масовою мілітаризацією “патріоти” вже зараз радісно їдуть на Донбас і в Сирію. При цьому багато хто з них упевнені, що в Україні тільки фашисти, а вони йдуть на боротьбу з ними, “як заповідав великий Сталін і наказав великий Путін”.

В Україні я часто чую заяви про те, що кримчани самі повинні боротися з пропагандою. Але не можна недооцінювати ворога. Його методи дуже дієві. Особливо, коли півострів фактично знаходиться в інформаційному вакуумі. Тому зараз наше завдання – витягувати звідти молодь. І говорити їй правду. Створити умови для навчання, допомогти з працевлаштуванням. Врятувати від російської армії. І нехай хоча б частина дітей, яких ми зможемо вберегти від пропагандистського катка, потім повернеться до Криму і розповість своїм друзям про нормальну Україну. Без карателів, хунти і фашистів. І не зможе мовчки дивитися на портрети Сталіна на своїх вулицях.

Ірина Сєдова, медіакоординаторка Кримської правозахисної групи, для Центру інформації з прав людини