Право на відшкодування: як працює Міжнародний реєстр збитків і чому варто подавати більше заявок
Повномасштабне вторгнення позбавило мільйони українців домівок, майна та звичного життя. Щоб зафіксувати завдану Росією шкоду й закласти основу для майбутніх репарацій, у травні 2023 року був створений Міжнародний реєстр збитків для України.
Нині він приймає заяви за всіма 43 категоріями, які поділяються на три групи: збитки фізичних осіб, юридичних осіб та держави. Загальна кількість звернень уже перевищила 200 тисяч.
Реєстр не визначає розміру компенсацій і не ухвалює рішень про виплати – це на наступному етапі міжнародного компенсаційного механізму робитиме спеціально створена комісія.
Чому важливо подавати заяви вже зараз, навіть якщо строки майбутніх виплат поки невідомі? Чи зможуть постраждалі отримати відшкодування за збитки, завдані з 2014 року? Яка роль переміщених громад у поданні заяв до реєстру?
Про це говорили учасники дискусії “Право на відшкодування: як працює Міжнародний реєстр збитків” на форумі “Збереження та відновлення людського капіталу в умовах війни”, який організувала ГО “Точка Сходу”. ZMINA передає головне з дискусії.
Що робить Міжнародний реєстр збитків – і чого від нього не варто очікувати
14 листопада 2022 року Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію, яка визнала необхідність створення міжнародного механізму відшкодування збитків, завданих Росією Україні.
У травні 2023 року в межах Ради Європи створили Міжнародний реєстр збитків для України – перший етап майбутнього компенсаційного механізму. Тоді Реєстр створювали на три роки з можливістю продовження дати його діяльності. Проте в серпні 2025 року Комітет міністрів Ради Європи змінив статут Реєстру, прибравши обмеження терміну його діяльності.
Офіційно Реєстр почав приймати заявки 2 квітня 2024 року. У січні 2025 року Генеральна прокуратура Росії надала Реєстру збитків статусу так званої небажаної організації.
30 вересня 2026 року Реєстр відкрив для подання всі 43 категорії заяв, які стосуються фізичних осіб, держави, постраждалих громад і бізнесу.
Наразі до Реєстру приєдналися 44 держави та Європейський Союз. Всього Реєстр налічує 41 учасника та чотири асоційовані члени.
“Йдеться про чітку правову позицію міжнародної спільноти”, – говорить голова Київського офісу Міжнародного реєстру збитків для України Ганна Христова.
Ганна ХристоваЗа її словами, міжнародний механізм потрібен для того, щоб постраждалі зрештою могли отримати репарації коштом держави-агресора. У цьому полягає його принципова відмінність від національних програм допомоги, а також підтримки, яку надають міжнародні партнери й громадські організації.
“Національні програми підтримки, які мають характер, по-перше, невідкладний, а по-друге, частковий, критично необхідні для того, щоб постраждалі тут і сьогодні отримували необхідні засоби допомоги. Але разом з тим це жодним чином не позбавляє можливості звернутися до міжнародного компенсаційного механізму з вимогою отримати репарації від держави-агресора”, – пояснила Христова.
Попри назву Реєстр не є органом, який самостійно визначає суму компенсації або ухвалює рішення про виплати. Його завдання – отримувати та обліковувати заяви й докази щодо збитків, втрат і шкоди, завданих на міжнародно визнаній території України у зв’язку з повномасштабною агресією Російської Федерації, починаючи з 24 лютого 2022 року.
Реєстр перевіряє, чи відповідають заяви встановленим критеріям прийнятності. Водночас він не розглядає їх по суті, не визначає вартості збитків і не присуджує компенсацій.
Ці функції мають бути покладені на Міжнародну компенсаційну комісію, створення якої є наступним етапом формування механізму.
Міжнародна компенсаційна комісія: що потрібно для її запуску
Міжнародна компенсаційна комісія працюватиме на підставі окремої конвенції, яку схвалили в грудні 2025 року. Наразі конвенцію підписали 40 держав і Європейський Союз. Але, за словами Христової, підписання є лише першим кроком: для участі в механізмі держави мають ратифікувати документ.
Христова визнала, що потерпілі очікують на компенсації якомога швидше, адже наслідки російської агресії залишаються частиною їхнього повсякденного життя. Водночас вона закликала враховувати складність міжнародних процедур і необхідність проходження внутрішніх юридичних процесів у кожній державі.
“Фактично за дев’ять місяців маємо 11 ратифікацій. Для міжнародного права і міжнародних процесів це дуже стислі строки. І за дев’ять місяців зібрати вже 11 ратифікацій – це насправді дуже велика перемога тих країн, які змогли так швидко пройти внутрішні процеси й парламенти яких проголосували за відповідну конвенцію”, – говорить спікерка.
Верховна Рада України підтримала ратифікацію конвенції 30 квітня 2026 року.
Підготовча робота до запуску комісії вже триває. За словами Христової, підготовчий комітет працює між Гаагою та Страсбургом, щоб створити необхідні умови для початку роботи інституції після набуття конвенцією чинності.
Очікується, що комісія також буде розташована в Гаазі. Як орієнтир для початку її формування Христова назвала 2027–2028 роки, водночас зауваживши, що темпи процесу залежать від політичної волі держав і виконання необхідних юридичних умов.
Чому важливо подавати заяви до Міжнародного реєстру збитків уже зараз
Попри те що конкретні строки майбутніх компенсацій поки що невідомі, постраждалим від російської агресії важливо не відкладати подання заяв до Міжнародного реєстру збитків.
За словами Ганни Христової, на момент дискусії до Реєстру подали вже понад 200 тисяч заяв. Водночас ця кількість не відображає всього масштабу збитків, завданих Росією.
Христова закликала з повагою ставитися до людей, які наважилися подати заяви, адже для багатьох це означає необхідність повторно пережити травматичний досвід.
“Кожна подана заява – це дія. Є чимало полів, де можна просто натискати на запропоновані відповіді, але є й опис ситуації, яку треба знову пережити. Це безумовно необхідність знов зануритися в ситуації тих збитків, тих втрат, які особи пережили”, – пояснила вона.
За словами Христової, некоректно знецінювати кількість поданих заяв, навіть якщо вона поки що не відповідає масштабам російської агресії. Водночас кожне звернення допомагає зафіксувати завдану шкоду та демонструє міжнародним партнерам, наскільки потрібен механізм майбутніх репарацій.
“Коли Україна говорить про збитки, які вимірюються мільйонами зруйнованих будівель, мільйонами вимушено переміщених осіб, мільйонами тих, хто виїхав за межі країни, сотнями тисяч загиблих і тих, хто зазнав тілесних ушкоджень, а Реєстр не показує цих цифр, виникає дуже справедливе питання: чому ж такі масштаби збитків не зафіксовано й не задокументовано?” – говорить Христова.
Для подання заяви не потрібно чекати, доки постраждала людина збере всі можливі документи. За словами Христової, Реєстр застосовує підхід, орієнтований на постраждалих, і передбачає гнучкі вимоги до доказів. Людина може надати ті матеріали, які має, а детальний опис пережитих обставин також може бути важливим для фіксації шкоди.
Читайте також: Як подати заяву на компенсацію до Реєстру збитків через зниклого безвісти родича – інструкція
Чи можна буде отримати компенсацію за шкоду, завдану з 2014 року
Окремою темою дискусії стало питання компенсації шкоди, якої Україна та її громадяни зазнали до початку повномасштабного вторгнення, зокрема від 2014 року.
Наразі Міжнародний реєстр збитків приймає заяви щодо шкоди, завданої внаслідок повномасштабної агресії Росії, починаючи з 24 лютого 2022 року. Христова пояснила, що чинні часові межі роботи Реєстру пов’язані з міжнародними рішеннями, які стали основою для його створення.
Водночас під час підготовки конвенції про Міжнародну компенсаційну комісію держави-підписанти наголосили на відповідальності Росії за міжнародно-протиправні діяння, вчинені починаючи з 20 лютого 2014 року.
“Це ще не фінальне рішення, але водночас це вже важлива демонстрація намірів, які зафіксовано в тексті юридичного документа”, – наголосила Христова.
Подати заяву до Реєстру збитків можуть не всі: чому необхідні альтернативи “Дії”
Попри відкриття всіх 43 категорій заяв до Міжнародного реєстру збитків для України, доступ до механізму залишається проблемою для частини потерпілих.
За словами виконувача обов’язків директора Департаменту моніторингу додержання прав громадян, які постраждали внаслідок збройної агресії проти України, Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Владислава Закаблука, на урядовому рівні досі не визначили міністерства, відповідального за інформування постраждалих унаслідок війни про можливість подати заяви до Реєстру.
Нині комунікацією щодо міжнародного компенсаційного механізму займається Міністерство юстиції, яке співпрацює з міжнародними партнерами над його створенням. Міністерство цифрової трансформації, зі свого боку, забезпечує технічний компонент роботи механізму через портал і застосунок “Дія”.
Окремі повідомлення публікують обласні військові адміністрації, деякі міністерства й органи місцевого самоврядування. Однак така комунікація не замінює узгодженої загальнодержавної політики.
“Має бути одне міністерство, за яким буде закріплене це питання, щоб воно координувало від уряду механізм впровадження Реєстру збитків в Україні”, – пояснив Закаблук.
Це дало б змогу системно пояснювати постраждалим, які категорії заяв доступні, як подати звернення, які документи можуть знадобитися та куди звертатися, якщо самостійно пройти процедуру не вдається.
Владислав Закаблук (праворуч)Однією з ключових проблем Закаблук назвав обмеженість способів подання заяв. Нині значна частина процедури відбувається через цифрові інструменти, але не всі потерпілі мають необхідні технічні можливості або навички для їхнього використання.Тому необхідно забезпечити подання заяв через центри надання адміністративних послуг (ЦНАП).
“Мають бути адміністратори в центрах, які будуть у цьому питанні розбиратися, які людям будуть допомагати зібрати всі необхідні документи, які будуть скеровувати людей до інших структур, якщо цих документів немає”, – пояснив Закаблук.
На думку представника Офісу Омбудсмана, до такої роботи варто залучати центри безоплатної правничої допомоги та органи місцевого самоврядування. Особливу роль можуть відігравати громади, які були змушені переміститися через російську окупацію.
Закаблук навів як приклад центри “ЯМаріуполь”, які, за його словами, одними з перших почали допомагати людям у цьому напрямі.
“Хто, як не громади, можуть допомогти людям знайти якусь інформацію, якої в них немає, – інформацію з реєстрів, з архівів тощо”, – зазначив Закаблук. Він закликав інші переміщені громади переймати цей досвід і долучатися до допомоги потерпілим.
Як громади допомагають постраждалим фіксувати збитки: досвід Маріуполя
Маріупольська громада розвиває мережу центрів “ЯМаріуполь” і допомагає жителям фіксувати наслідки російської агресії. За словами заступника міського голови Маріуполя Дениса Кочубея, до Міжнародного реєстру збитків уже подали щонайменше 32 тисячі заяв від маріупольців.
Денис КочубейПерший центр “ЯМаріуполь” відкрили у квітні 2022 року. За словами Кочубея, під час його створення міська влада спиралася на досвід роботи з переселенцями з Донецька, Луганська та інших окупованих у 2014 році міст.
Тоді громада розвивала центри підтримки внутрішньо переміщених людей і програми під гаслом “Не переселенці, а нові маріупольці”. Однак повномасштабне вторгнення змусило самих маріупольців залишити рідне місто й шукати прихистку в інших регіонах України.
“На жаль, життя нас не готувало до того, що ми самі станемо переселенцями. Але досвід соціальної роботи знадобився, тому ця система почала розвиватися досить швидко”, – розповів Кочубей.
Нині один з напрямів роботи мережі “ЯМаріуполь” – допомога жителям у поданні заяв до Міжнародного реєстру збитків. За словами Кочубея, останні відомі на момент дискусії дані свідчили про щонайменше 32 тисячі заяв від маріупольців. З них близько 27 тисяч подали люди, з якими комунікували через центри “ЯМаріуполь”.
“Ми розповідаємо, що таке Міжнародний реєстр, які переваги це дає, яку перспективу це відкриває”, – пояснив Кочубей.
Читайте також: Міжнародний реєстр збитків: як подавати заяви, пов’язані з втратою майна – поради юриста
Модераторка дискусії, керівниця аналітичного напряму Центру прав людини ZMINA Онисія Синюк, звернула увагу на ще один аспект документування – ризик втрати доказів із часом.
“На окупованих територіях Росія зносить пошкоджені будинки та зводить на їхньому місці нові споруди. З часом просто не буде на що спиратися, щоб підтвердити, який саме вигляд мало зруйноване житло та якої шкоди воно зазнало”, – говорить Синюк.
Для Маріупольської громади документування наслідків агресії має також значення для збереження правдивої історії міста.
Кочубей наголосив, що Росія продовжує інформаційну кампанію, намагаючись представити Маріуполь як приклад відновлення на окупованих територіях.
“У нас є ще приблизно два-три роки до того, як Росія почне завозити туди величезні групи міжнародних журналістів. І що бачитимуть люди, які не в контексті? Вони бачитимуть, умовно, відновлене місто. А ті місця, де залишаться руйнування, перетворять на такі пропагандистські меморіали, які свідчитимуть не про злочини Росії, а нібито про злочини України”, – застеріг Кочубей.
Читайте також: Навіщо Росія масово зносить будинки українців на тимчасово окупованих територіях
Тому громада прагне зберігати свідчення постраждалих, підтримувати зв’язки між маріупольцями в Україні та за кордоном і розповідати міжнародній спільноті про обставини блокади міста.
“Ми зберігаємо громаду, вибудовуємо безліч публічних форматів навколо Маріуполя, зокрема для того, щоб робити цю роботу для Росії максимально складною. Показувати українську громаду тут і за кордоном. Це сотні тисяч свідків того, що Російська Федерація свідомо знищила Маріуполь, цивільне населення і вчиняла воєнні злочини”, – зазначив Кочубей.
