На Харківщині чоловіка засудили за роботу в окупації, але Верховний Суд скасував вирок: чому це важливо для справ про колабораціонізм – ZMINA
Верховний Суд скасував вирок мешканцю села Петропавлівка Куп’янського району Харківської області, якого засудили до семи років позбавлення волі з конфіскацією майна за колабораційну діяльність. Обвинувачення не довело, що чоловік добровільно обіймав керівну посаду в окупаційній адміністрації. Суд дійшов висновку, що роботи, які він виконував, були спрямовані на забезпечення життєдіяльності населеного пункту.
Про це йдеться в постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2026 року.
Ілюстративне зображення з відкритих джерелЗа версією обвинувачення, на початку липня 2022 року чоловік добровільно погодився стати виконувачем обов’язків завідувача сектору житлово-комунального господарства Петропавлівського територіального відділу окупаційної адміністрації Куп’янського району.
Слідство стверджувало, що на цій посаді він приймав документацію та кореспонденцію в незаконному органі влади, організовував збір документів для отримання російських виплат місцевим жителями, збирав заяви та інформацію для розв’язання побутових і гуманітарних питань, а також давав підлеглим вказівки щодо ремонтних і підсобних робіт.
У липні 2024 року Ленінський районний суд Харкова визнав чоловіка винним за частиною п’ятою статті 111-1 Кримінального кодексу України (колабораційна діяльність) і призначив йому сім років ув’язнення з конфіскацією всього майна. Також його позбавили права протягом десяти років обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.
У лютому 2026 року Харківський апеляційний суд залишив вирок без змін.
Однак Верховний Суд, розглянувши касаційні скарги чоловіка та його захисника, встановив, що свідки не підтвердили, що він обіймав керівну посаду або керував роботою інших людей.
Зокрема, свідки розповіли, що разом із чоловіком виконували роботи з благоустрою села: косили траву, обрізали дерева, фарбували зупинку та займалися іншими господарськими роботами. Вони також не бачили, щоб він давав комусь обов’язкові вказівки, розпоряджався майном або збирав документи й інформацію.
У постанові суд наголосив, що в подібних справах обвинувачення має довести поза розумним сумнівом, що людина справді здійснювала повноваження на посаді, зайняття якої їй інкримінують. Для цього можуть використовувати письмові докази, показання інших людей або матеріали з відкритих джерел.
Водночас наявний у справі трудовий договір про працевлаштування чоловіка не мав дати, номера та підпису роботодавця. Інших доказів, які б підтверджували його роботу на керівній посаді в ЖКГ, зокрема у відкритих джерелах, суд не знайшов.
У оприлюдненій постанові Верховний Суд звернув увагу на положення Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року. Відповідно до її статей 40, 51 та 55, цивільні на окупованій території можуть виконувати роботи, необхідні для забезпечення населення житлом, продуктами харчування, транспортом, медичними та комунальними послугами, якщо вони безпосередньо не пов’язані з проведенням воєнних операцій.
Суд також зазначив, що роздавання гуманітарної допомоги саме собою не є кримінально караним.
У результаті суд задовольнив касаційні скарги, скасував вирок суду першої інстанції та рішення апеляційного суду, закрив кримінальне провадження через відсутність у діянні складу кримінального правопорушення і постановив звільнити чоловіка з-під варти. Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Керівниця аналітичного напряму Центру прав людини ZMINA Онисія Синюк назвала це рішення кроком до розвитку практики в правильному напрямку.
“Верховний Суд в цьому рішенні стає на бік обвинуваченого і з розумінням підходить до ситуації на тимчасово окупованих територіях. Мені здається, вперше ми маємо визначення судовою гілкою влади того, що певні види діяльності на окупованій території, спрямовані на підтримку життєдіяльності населення, – дозволені й не тягнуть за собою кримінальну відповідальність”, – пояснила вона.
Онисія СинюкЕкспертка наголосила, що для системних змін необхідно удосконалювати законодавство – воно має відображати положення міжнародного гуманітарного права щодо допустимої діяльності цивільного населення в умовах окупації.
