Мінрозвитку не надає статистики, скільки раз не визнала факту позбавлення особистої свободи внаслідок агресії РФ – правозахисники

Правозахисна група “СІЧ” заявляє про проблеми з доступом до інформації про роботу комісії, яка встановлює факт позбавлення людини особистої свободи внаслідок агресії РФ. Міністерство розвитку громад та територій не надало даних про кількість цивільних і військових заявників, причини відмов та результати голосувань Комісії. А на повторний запит правозахисників відомство так і не відповіло. Через відмову у наданні інформації представники “СІЧ” звернулися зі скаргою до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Вони вимагають провести перевірку та поновити їхнє право на доступ до даних.

Про це повідомила правозахисна група “СІЧ”.

Для цивільних, яких незаконно утримувала Росія, важливо офіційно встановити факт позбавлення свободи. Це дає їм право на передбачені державою гарантії та виплати. Такі заяви розглядає комісія, яка встановлює факт позбавлення особи особистої свободи внаслідок агресії РФ. Водночас немає детальних публічних даних про кількість відмов та їхні причини. Правозахисна група “СІЧ” намагається отримати цю інформацію через запити до Міністерства розвитку громад та територій України.

Так, 1 травня 2026 року організація запросила статистику роботи комісії. У відповіді від 5 травня Міністерство надало лише загальні дані про кількість розглянутих заяв.

Водночас воно не повідомило кількість цивільних і військових серед них та причини відмов за роками. У Міністерстві пояснили, що окремої статистики за такими критеріями не ведуть.

“Якщо держава не веде окремої статистики за потрібними критеріями, це ще не означає, що суспільство не може отримати інформацію про результати роботи комісії. Саме тому ми попросили не створювати новий статистичний звіт, а надати знеособлені витяги з протоколів засідань”, – пояснює адвокатка правозахисної групи “СІЧ” Ксенія Онищенко.

Міністерство пояснило ненадання інформації грифом “Для службового користування” у протоколах комісії. Правозахисники наголошують, що не вимагають розкривати персональні дані, а пропонують їх вилучити. За Законом України “Про доступ до публічної інформації”, обмежувати доступ можна до конкретної інформації, а не до документа загалом.

“Ми не просимо назви, адреси, контакти чи інші персональні дані людей. Навпаки, пропонуємо їх ретушувати. Нас цікавить те, що має суспільне значення: стать заявника, цивільний чи військовий статус і рішення комісії”, – говорить Онищенко.

Правозахисники наголошують, що ці дані потрібні для оцінки роботи механізму. Зокрема, щоб зрозуміти, скільки заяв подають цивільні та військові, як змінюється кількість відмов і чи відрізняється підхід до різних категорій заявників.

“Для правозахисників ці дані важливі ще й тому, що за ними можна побачити системні тенденції. Якщо, наприклад, змінюється частка відмов або є різниця між підходами до цивільних і військових, це потребує аналізу. Без доступу до інформації ми фактично не можемо оцінити, наскільки справедливо працює процедура”, – зазначає адвокатка.

17 червня “СІЧ” повторно попросила Міністерство надати витяги з протоколів засідань комісії за період із 1 січня 2025 року до 1 квітня 2026 року, вилучивши персональні дані, але при цьому залишаючи інформацію про стать, статус заявника та рішення Комісії.

Правозахисники також нагадали про “трискладовий тест”, який вимагає обґрунтувати, який інтерес захищається, яку шкоду може завдати розголошення та чому вона переважає суспільний інтерес.

“У цьому випадку Міністерство мало б пояснити, яку саме істотну шкоду національній безпеці може завдати знеособлена статистична інформація про стать заявників, їхню категорію та результати розгляду заяв”, – каже Онищенко.

Правозахисники хочуть отримати не лише остаточні рішення комісії, а й дані про голосування. У протоколах зазначають кількість голосів “за”, “проти” та “утрималися”. Якщо рішення не набирає необхідної кількості голосів, факт позбавлення свободи не встановлюють. У кількох протоколах, які отримали правозахисники, були випадки, коли члени комісії утримувалися від голосування. За словами Онищенко, систематичні утримання потребують пояснення, особливо у справах цивільних. Важливо бачити не лише результат, а й те, як комісія ухвалює рішення.

“Для нас принципово важливо побачити не лише результат, а й те, як комісія приходить до цього рішення”, – пояснює вона.

За її словами, окремого пояснення потребує сама практика утримання. Якщо член комісії не підтримує рішення, незрозуміло, чи він проти нього, чи просто не має достатніх підстав для підтримки.

“Що саме означає утримання і якими мотивами воно обґрунтовується? Нам важливо це з’ясувати”, – каже Онищенко.

Вона додає, що за кожним таким голосуванням стоїть конкретна людина, для якої не встановлення факту позбавлення свободи може означати неможливість отримати передбачені державою гарантії.

Правозахисники ГО “СІЧ” надіслали повторний запит 17 червня та 3 серпня 2026 року, але відповіді так і не отримали. Організація звернулася зі скаргою до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. У ній також вказала на можливі ознаки правопорушення за статтею 212-3 КУпАП, яка передбачає відповідальність за необґрунтоване обмеження доступу, ненадання або неповне надання інформації.

За словами Онищенко, важливо розуміти, як працює комісія, скільки людей звертаються та з яких причин їм можуть відмовляти. Адже за кожним рішенням стоїть людина, яка намагається підтвердити незаконне позбавлення свободи та отримати державні гарантії. Вона наголошує, що це також питання прозорості держави перед людьми, чиї права вона зобов’язалася захищати.

Нагадаємо, шість правозахисних та громадських організацій, які опікуються цивільними бранцями, обʼєдналися в коаліцію. Вони закликають уряд та президента створити єдиний державний орган – Національне агентство в справах цивільних осіб, позбавлених особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України. Нове відомство має супроводжувати цивільних та їхні родини від моменту зникнення чи незаконного затримання до повернення, відновлення прав, отримання допомоги та реабілітації.