Окупанти використовують “профілактику екстремізму” як окремий інструмент для залякування молоді на ТОТ

Окремий інструмент у російській машині залякування жителів тимчасово окупованих територій (ТОТ) – це “профілактика екстремізму”, яку ведуть серед підлітків: найчастіше у формі лекцій окупаційних силовиків у школах, коледжах та вишах або “навчальних” роликів в інтернеті.

Такого висновку дійшли в дослідженні “Реальної газети” під назвою “Залякування нелояльних”: як Росія будує інформаційну машину терору на окупованих територіях України”.

Джерело: росмедіа

Насамперед поняття “тероризм” у цій системі максимально розширюють. В один ряд ставлять “ідеологію тероризму, неонацизму, українського націоналізму”. У такий спосіб у пропагандистській парадигмі український націоналізм опиняється в тій самій смисловій категорії, що й терористична діяльність.

“Для молодої аудиторії це створює просту схему: українська політична або національна ідентичність може подаватися не як позиція чи переконання, а як потенційно небезпечна ідеологія”, – йдеться в дослідженні.

Цю конструкцію підсилює образ зовнішнього ворога, діяльність якого описують за допомогою таких висловів: “зусилля колективного Заходу, спрямовані на дестабілізацію”, “міжнародні терористичні організації, українські спецслужби та вербування через соцмережі й месенджери.

Молодь водночас окупанти та колаборанти описують як “найвразливішу для зовнішнього впливу категорію населення”. Така риторика формує уявлення, що підліток або студент постійно перебуває під загрозою чужого впливу, а звичайна онлайн-комунікація потенційно може бути каналом вербування, пояснюють дослідники.

Молоді пояснюють, що через соцмережі можуть діяти вербувальники, поширюватись “ідеологія тероризму” та відбуватися “залучення до протиправних дій”. Формально це подається як навчання цифрової безпеки, але в контексті інших тез така “профілактика” привчає сприймати певні політичні погляди, український контент і контакти в інтернеті як потенційний ризик.

Як показовий приклад “Реальна газета” наводить анімаційний ролик окупантів, побудований як історія про небезпеку знайомств в інтернеті. Молодий чоловік починає спілкуватися з дівчиною, яка повідомляє, що хоче приїхати до Луганська, але не має грошей на квиток. Після того як герой погоджується переказати їй кошти, образ співрозмовниці змінюється: замість дівчини з’являється військовий у кашкеті з українським тризубом. Він вимагає від молодого чоловіка підпалити залізничне обладнання, після чого героя затримують.

“Таким чином формується причинно-наслідковий ланцюг: контакт у мережі з незнайомою дівчиною (чи навіть гірше – з однолітком з підконтрольної території) може призвести до “екстремістського злочину” і кримінального покарання”, – пояснюють дослідники.

Альтернативний сценарій, запропонований авторами ролика, передбачає звернення до російської поліції одразу після отримання підозрілих пропозицій. Поліцейського разом х тим зображено усміхненим і доброзичливим, тобто силові структури протиставляються прихованій українській загрозі як джерело захисту.

Водночас розширене трактування “екстремізму” простежується в матеріалах окупаційних правоохоронних органів. Наприклад, “управління з боротьби з екстремізмом та організованою злочинністю МВС ЛНР” повідомляло про ексдепутатку Станично-Луганської районної ради Наталю Журбенко. Їй приписували “пособництво націоналістичним батальйонам”, “пропагандистську діяльність”, організацію мітингів на підтримку України, співпрацю з СБУ та участь у “вербуванні цивільних осіб”.

Водночас значна частина представлених у повідомленні “доказів” стосувалася політичних поглядів та української ідентичності. Серед вилучених речей демонстрували шеврони й наліпки з написами “Україна понад усе”, “Я бандерівка” та “Росія = окупант”, книги “Справа Василя Стуса” і “Як виникла УПА”, а також прапорці Євросоюзу та США. У повідомленні про “злочин” пропагандисти додатково маркували ці предмети як “націоналістичну літературу” та “укропатріотичну” або “націоналістичну” атрибутику.

Загалом категорія “екстремізму” в комунікації окупаційних структур є дуже широкою. В одному смисловому полі опиняються твердження про співпрацю зі спецслужбами та “вербування”, участь у проукраїнських мітингах, книжки з історії України, політичні наліпки та символіка західних держав і організацій.

Отже, межа між реальною протиправною діяльністю, політичною позицією та культурною або національною самоідентифікацією в такій комунікації фактично стирається, підсумували в дослідженні.

Раніше ZMINA повідомляла про те, що згідно з дослідженням “Реальної газети”, після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року демонстрація репресій на ТОТ у російських та окупаційних медіа стала публічнішою.