Від перших законів до протестів на захист НАБУ і САП: Transparency International назвала головні антикорупційні здобутки за 35 років незалежності
За 35 років незалежності Україна пройшла шлях від перших спроб законодавчо визначити корупцію до створення системи незалежних антикорупційних органів, електронного декларування, відкритих реєстрів і прозорих публічних закупівель. Водночас важливу роль у просуванні реформ та захисті антикорупційних інституцій відігравало громадянське суспільство.
Про це розповідає громадська організація Transparency International Ukraine, яка зібрала ключові антикорупційні зміни та досягнення країни за роки незалежності.
Виконавчий директор TI Ukraine Андрій Боровик зазначив, що українське громадянське суспільство значно зміцніло, особливо протягом останніх 12 років. За його словами, під час криз воно одним з перших приходило державі на допомогу – як у період Революції гідності, так і після початку повномасштабного російського вторгнення. Боровик наголосив, що сильне громадянське суспільство залишається важливою складовою незалежності України.
В організації також звернули увагу на те, як за 35 років змінилося ставлення українців до корупції. У 1990-х роках суспільство значно частіше сприймало її як звичну практику. Нині ж корупцію вважають однією з головних проблем для розвитку держави, а громадяни виходять на вулиці, щоб захищати незалежність антикорупційних інституцій.
TI Ukraine наголосила, що міжнародні партнери суттєво підтримували українські реформи, однак значну частину змін держава запровадила завдяки вимогам та активності громадянського суспільства. Саме громадськість продовжує захищати незалежність антикорупційних органів від політичного тиску, зокрема під час повномасштабної війни.
Організація розділила антикорупційний шлях України на три основні періоди.
Перші антикорупційні механізми: 1991–2013 роки
Перший етап охоплює становлення незалежної держави та появу базових механізмів боротьби з корупцією.
У 1995 році Україна ухвалила перший спеціальний Закон “Про боротьбу з корупцією”. Він став однією з перших у пострадянському просторі спроб законодавчо визначити корупцію та встановити адміністративну відповідальність за неї.
Наступного року держава заснувала Рахункову палату України – перший конституційний орган зовнішнього фінансового контролю за використанням коштів державного бюджету.
У 1998 році почалася справа колишнього прем’єр-міністра Павла Лазаренка. Він став першим українським високопосадовцем такого рівня, якого звинуватили в корупції.
У 2006 році Україна ратифікувала Конвенцію ООН проти корупції та Кримінальну конвенцію Ради Європи, взявши на себе міжнародні зобов’язання щодо погодження антикорупційного законодавства з міжнародними стандартами.
Того ж року Україна приєдналася до Групи держав Ради Європи проти корупції (GRECO). Відтоді організація регулярно оцінює українські антикорупційні реформи.
Ще одним важливим кроком TI Ukraine називає запровадження у 2008 році обов’язкового зовнішнього незалежного оцінювання. Єдині критерії вступу до закладів вищої освіти суттєво скоротили можливості для корупції під час вступних кампаній.
У 2011 році Верховна Рада ухвалила Закон “Про доступ до публічної інформації”. Завдяки йому громадяни та журналісти отримали інструмент, який дозволяє контролювати діяльність посадовців і використання державних ресурсів.
У 2012 році заснували громадську організацію “Трансперенсі Інтернешнл Україна”. Через два роки вона отримала офіційну акредитацію Transparency International та стала представником глобального антикорупційного руху в Україні.
Після Революції гідності: створення антикорупційної системи
Другий період охоплює 2014–2021 роки. Саме тоді Україна створила більшість інституцій та інструментів, на яких нині ґрунтується антикорупційна система.
У жовтні 2014 року Верховна Рада ухвалила пакет антикорупційних законів. Він передбачав, зокрема, створення Національного антикорупційного бюро, формування системи запобігання корупції, відкриття реєстрів власності та декларування доходів і витрат посадовців.
У квітні 2015 року створили НАБУ – спеціалізований правоохоронний орган, який розслідує топкорупцію. У вересні того ж року з’явилася Спеціалізована антикорупційна прокуратура, яка здійснює процесуальне керівництво в справах НАБУ та підтримує обвинувачення в суді.
Також 2015 року Україна запустила Єдиний державний портал відкритих даних data.gov.ua, що стало важливим етапом розвитку відкритих даних у державному управлінні.
У 2016 році уряд створив Агентство з розшуку та менеджменту активів (АРМА), яке отримало повноваження розшукувати та управляти активами, пов’язаними зі злочинами.
Того ж року запрацювала електронна система публічних закупівель Prozorro. Вона зробила тендери відкритішими та дозволила громадськості контролювати використання бюджетних коштів. Transparency International Ukraine адмініструвала розроблення системи.
У 2016 році також почало працювати Національне агентство з питань запобігання корупції та запустили електронне декларування. Україна створила відкриту систему контролю за майном і доходами публічних службовців, а НАЗК отримало повноваження перевіряти декларації та політичні фінанси, а також працювати над антикорупційними стратегічними документами.
У вересні 2019 року почав роботу Вищий антикорупційний суд – остання зі спеціалізованих інституцій, створення яких передбачала антикорупційна реформа.
У 2020 році держава запустила застосунок і портал “Дія”. Цифровізація десятків державних послуг скоротила безпосередню взаємодію громадян з посадовцями, а отже й можливості для побутової корупції.
Того ж року Україна законодавчо посилила захист викривачів корупції. Для людей, які повідомляють про корупційні злочини, передбачили правові гарантії, захист від звільнення та можливість отримати винагороду. Водночас у TI Ukraine зазначають, що українське законодавство в цій сфері ще потребує наближення до європейських стандартів.
Повномасштабна війна та євроінтеграція: 2022–2026 роки
Третій етап антикорупційного розвитку України припав на повномасштабну війну. У TI Ukraine наголошують, що, попри російське вторгнення, держава продовжила реформи, а боротьба з корупцією стала одним із ключових напрямів європейської інтеграції.
У червні 2022 року Україна отримала статус кандидата на вступ до Європейського Союзу. Подальші антикорупційні реформи стали однією з основних умов просування країни до членства в ЄС.
У березні 2023 року уряд затвердив Державну антикорупційну програму на 2023–2025 роки. Вона визначила конкретні кроки та показники для десятків державних органів. У 2024 році програму адаптували з урахуванням умов повномасштабної війни.
У травні 2023 року правоохоронці затримали тодішнього голову Верховного Суду Всеволода Князєва. У TI Ukraine називають його найвищим українським посадовцем, який став підозрюваним та обвинуваченим у справі про топкорупцію.
У 2023–2024 роках Україна також розвивала екосистему DREAM – електронну систему управління відбудовою. Transparency International Ukraine у складі коаліції RISE Ukraine виступала за створення такої платформи та долучилася до її запуску.
Окремим показником зрілості громадянського суспільства в організації називають події 2025–2026 років. У липні 2025-го українці вийшли на протести, щоб захистити незалежність НАБУ та САП. У липні 2026 року громадяни знову протестували проти посилення тиску на антикорупційну систему та згортання реформ.
У TI Ukraine вважають, що ці акції продемонстрували готовність суспільства захищати незалежність антикорупційних органів від політичного втручання та вимагати продовження реформ, необхідних, зокрема, для європейської інтеграції України.
До важливих подій 2025–2026 років організація також зарахувала низку кримінальних проваджень щодо високопосадовців та впливових бізнесменів, зокрема справу “Мідас” та розслідування щодо маєтків “Династії”.
НАБУ та САП повідомили про підозри колишньому віцепрем’єр-міністру Олексію Чернишову, бізнесмену Тімуру Міндічу, колишньому міністру енергетики Герману Галущенку та колишньому керівнику Офісу президента Андрію Єрмаку. Їм інкримінують, залежно від конкретного провадження, участь у злочинних організаціях, відмивання коштів та зловживання владою.
Підсумовуючи 35 років антикорупційних змін, Transparency International Ukraine наголосила, що цей процес ще не завершився. За оцінкою організації, Україна поступово створила систему інституцій та механізмів прозорості, а громадянське суспільство не лише сприяло появі цих інструментів, а й неодноразово ставало на їхній захист.
