Кожна дитина має власний простір: як працює соціальна послуга “Сімейна домівка”

Діти без батьківського піклування, якими опікується держава, можуть жити не в інтернатних закладах, а у звичайному будинку чи квартирі в оточенні підготовленої команди вихователів. Соціальна послуга “Сімейна домівка” розрахована на дітей з інвалідністю та підлітків, кому складно знайти сім’ю.

Про це розповіли у Координаційному центрі з розвитку сімейних форм виховання. 

Фото: Unsplash

Послуга “Сімейна домівка” є альтернативною інституційному (інтернатному) догляду, поки для дитини шукають сімейну форму виховання. На цей час їй потрібне місце, де вона матиме відчуття дому та безпеки.  Послуга розрахована на тих, кому складно знайти родину:

• підлітків від 13 років;
• дітей з інвалідністю від 3 років;
• дітей з інвалідністю підгрупи А або з тяжкими захворюваннями – без вікових обмежень;
• великих сімейних груп (братів і сестер) без обмеження кількості дітей.

Кожна дитина в “Сімейній домівці” має власний простір – окрему кімнату. Максимум в кімнаті можуть проживати двоє дітей, або троє – якщо це рідні брати й сестри. Приміщення обладнані з урахуванням безбарʼєрності. Діти здобувають побутові навички за підтримки дорослих: готувати їжу, прибирати, ходити за покупками, користуватися побутовою технікою. Підлітки від 13 років можуть самостійно виходити з дому. 

У такій формі влаштування діти вчаться приймати рішення, до їхньої думки дослухаються. Зокрема, що приготувати на вечерю, як витратити кишенькові гроші, який гурток обрати. 

Щодня із дітьми поруч знаходяться сімейні вихователі та соціальні працівники. У будинку діти живуть невеликою групою до 8 дітей, з них не більше чотирьох – з інвалідністю. Або можуть жити загалом до шести дітей, якщо всі мають інвалідність. 

Серед важливих умов – рідних братів і сестер не роз’єднують, навіть якщо їх багато. Діти можуть підтримувати зв’язок із батьками й родичами. “Сімейна домівка” розташована у громаді, щоб забезпечити інтеграцію дітей. Вони можуть ходити до місцевої школи, садка, мати друзів, брати участь у житті спільноти. 

Поки дитина знаходиться у “Сімейній домівці”, їй продовжують шукати прийомну сім’ю (чи усиновлення). Для дітей з інвалідністю після виповнення 18 років органи опіки та піклування визначатимуть подальше влаштування. 

У 2024 році ухвалили Стратегію забезпечення права кожної дитини в Україні на зростання в сімейному оточенні на 2024–2028 роки. Цей документ передбачає, що до 2028 року в сім’ях виховуватимуться 95% дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а кількість дітей в інтернатних закладах зменшиться на 30%. Реформа деінституалізації є одним із зобов’язань України під час вступу до ЄС.

Експериментальний проєкт із соцпослуги “Сімейна домівка” реалізується у 12 регіонах України, щоб згодом масштабувати. Перших два таких помешкання незабаром мають відкрити в Київській та Чернівецькій областях. Подібний формат піклування про дітей понад 10 років діє в європейських країнах: Литві, Швеції, Хорватії та інших.

Раніше ZMINA писала, що діти-сироти та позбавлені батьківського піклування в Україні можуть бути влаштовані в кілька сімейних форм виховання, щоб не потрапляти до дитбудинків та інтернатів. Найпоширеніша – опіка та піклування.