В списку може опинитись кожен: кого і навіщо зарахували до іноагентів, пов’язаних з “Кримською солідарністю”

Наприкінці червня російське міністерство юстиції включило громадський рух “Кримська солідарність” до реєстру “іноземних агентів”. Підставою для цього нібито стала співпраця з державними органами України, проте жодної конкретики російська влада не надала. А вже 21 липня активісти заявили про припинення діяльності об’єднання та перестали оновлювати інформацію на своїх ресурсах.

Вже саме по собі закриття ресурсу, який системно поширював інформацію про переслідування кримських мусульман та інші порушення прав людини, значно підірвало спротив репресіям окупантів в Криму. Але це не єдина погана новина.

Адже рішення про статус іноземного агента для “Кримської солідарності” розв’язало руки російським силовикам щодо десятків громадських активістів та незалежних адвокатів. У тому числі й тих, які до діяльності об’єднання не мають прямого відношення.

Про те, хто вже опинився під ризиком переслідування через оголошення “Кримської солідарності”  іноагентом і якими будуть практичні наслідки для ситуації з правами людини в Криму, читайте у матеріалі.

Пакет “Безліміт”

Невдовзі після включення “Кримської солідарності” до реєстру “іноземних агентів”, російська влада розширила список людей, яких вважає учасниками об’єднання.

Початковий список дійсно складався з найбільш активних його членів, профільних адвокатів у справах кримських мусульман та відомих громадянських журналістів об’єднання. Але раптово список розширили до 137 осіб, що у правозахисних колах оцінили як одне з наймасштабніших обмежень за кількістю людей, яких воно торкнулося. В оновленому переліку – кримські та російські адвокати, не пов’язані з постійним захистом кримських мусульман, громадянські активісти, які вже припинили діяльність, а також журналісти, які давно залишили окупований півострів.

Як зазначив у коментарі виданню ZMINA один із “новачків” цього списку, ім’я якого не розкриваємо з міркувань безпеки, нинішня кількість точно не є остаточною, і окупанти мають “безлімітний тариф” на включення туди абсолютно будь-якої людини.

“Репресії в Криму тривають вже дванадцять років. За цей час так чи інакше будь-який нормальний адвокат, громадянський активіст або журналіст хоча б раз десь перетинався з представниками “Кримської солідарності” – давав інтерв’ю, пив каву під судом, повз проходив… Силовики отримали універсальний інструмент для, так би мовити, ускладнення життя цих людей, без необхідності надання доказів та інших процесуальних клопотів”, – зазначає співрозмовник ZMINA.

Адвокати лише “конторські”

Насамперед – це сильний удар по залишках незалежної адвокатури у Криму. І це не фігуральний висновок, а результат аналізу розширеного списку. Адже у ньому присутні кілька адвокатів, які давно вже “зійшли з дистанції” з різних причин – Олексій Ладін через позбавлення статусу, Микола Полозов – через загрозу кримінального переслідування, Іслам Веліляєв – через арешт тощо. Однак у списку також можна знайти кілька адвокатів, які продовжують вступати у політично вмотивовані справи, причому не лише щодо переслідування кримських мусульман.

Тепер їхні можливості будуть сильно обмежені через заборону “іноагентам” вести справи, у матеріалах яких є відомості зі статусом “державної таємниці”. Водночас в Криму переважна більшість політично мотивованих кейсів засекречена під приводом охорони “держтаємниці”. Причому самі адвокати часто у непублічних бесідах визнають, що поняття “таємниці” давно деградувало та перестало реально служити інтересам безпеки. Зокрема, вони зазначають, що є справи, в яких “держтаємниця” – це назва програми, за допомогою якої ФСБ перевіряло вміст мобільного телефону обвинуваченого. І лише на цій підставі “секретиться” вся справа, потім весь судовий процес, і з адвокатів беруть підписку про повне нерозголошення.

“Вибивання” окремих незручних захисників зі справ з “держтаємницею” – це не тільки про поточний момент, а й про створення прецеденту, вважає один з адвокатів, включених до розширеного списку “Кримської солідарності”, ім’я якого не розкривається з міркувань безпеки. На його думку, це сигнал будь-якому захиснику: лізтимеш у такі справи – отримаєш “іноагента”.

“У ФСБ давно сформований корпус своїх “адвокатів” з-поміж колишніх співслужбовців. Їм з ними зручно працювати, зрозуміло. Тепер, судячи з усього, тільки вони й будуть допущені до подібних процесів, результати яких не важко передбачити “, — зазначає кримський адвокат.

Більше одного не збиратися

Крім адвокатів, розширений список включає велику кількість правозахисників, громадських та релігійних активістів, старійшин кримськотатарського народу, а також дружин та матерів політв’язнів в Криму. Всі вони тепер будуть дуже обмежені в можливостях проводити будь-які, навіть найбільш нейтральні заходи або брати в них участь. Наприклад, якщо десь у Бахчисараї проходитиме вечір написання листів політв’язням і там буде серед інших “іноагент”, то всі учасники можуть бути оштрафовані за сприяння в обході обмежень щодо організації публічного заходу.

Але справжнім подарунком для окупантів у роботі з новоствореними “іноагентами” є норма про позапланові перевірки. Приводом для такої перевірки може бути надходження від будь-якої особи інформації про порушення законодавства. Враховуючи широку правозастосовну практику на окупованих територіях, російські силовики розцінюватимуть будь-який візит у дім “іноагента” як публічний захід та вриватимуться через паркани та вікна, щоб “припинити протиправну діяльність”. Водночас “в межах перевірки” виноситимуть усю цифрову техніку, підриваючи таким чином залишки можливостей щодо підтримки громадянської активності.

Не випадково, на думку кримських правозахисників, у розширеному списку опинились і деякі старійшини кримськотатарського народу. Їхній авторитет в окремих громадах має серйозну вагу, а статус “іноагентів” за певних зусиль почне кидати тінь на їхню репутацію. До того ж у критичні моменти, такі як масова мобілізація, у силовиків будуть дієві інструменти, щоб звести активність старійшин до нуля.

Забезпечити повну тишу не вийде

Найменш виправданим виглядає включення до списку “іноагентів” кількох громадянських журналістів “Кримської солідарності”. Хоча з погляду російської репресивної системи, мабуть, розрахунок був або зупинити безперервний потік інформації про воєнні злочини та масові порушення прав людини на окупованій території, або притягнути кореспондентів до відповідальності за порушення численних обмежень щодо поширення інформації від “іноагента”. У сучасній редакції російського законодавства два штрафи за відсутність плашки “іноагент”, значка 18+ чи ще якихось атрибутів – це привід готуватися до кримінальної справи та реального терміну.

Водночас складно сказати, наскільки ефективно це буде застосовуватись на практиці, адже громадянські журналісти працюють більше не на ім’я, а на ідею і можуть готувати контент під псевдонімами, відстежити які не так вже й просто. Крім того, вони морально готові до нових механізмів репресій більше за інших. Адже за останніх року-півтора десятки їхніх колег на півострові вже стали жертвами сфабрикованих кримінальних справ за звинуваченнями, набагато тяжчими, ніж порушення законів про іноагентів.

Аналогічна ситуація з джерелами інформації. Окупаційна влада ніколи не будувала діалогу з громадянськими журналістами “Кримської солідарності”, тому “іноагентський” статус ситуацію погіршити ніяк не зможе. Щодо основних “ньюзмейкерів” для громадянських журналістів, то це, як правило, родичі політв’язнів. Російські силовики буквально зруйнували їхні сім’ї на десятки років. І було б наївно розраховувати, що в таких умовах ці люди будуть з пієтетом та побоюванням ставитися до “іноагентів”. Швидше навпаки, цей статус у Криму дедалі частіше сприймається як знак якості.