80% рідних полонених і зниклих безвісти стикаються з шахраями або російськими спецслужбами – Асоціація родин захисників “Азовсталі”

За даними Асоціації родин захисників “Азовсталі”, близько 80% родин військовополонених і зниклих безвісти стикаються зі спробами шахрайства.

Зловмисники видають себе за адвокатів, журналістів, волонтерів або працівників спецслужб. Вони стверджують, що мають звʼязки з російськими пенітенціарними установами, і обіцяють допомогти налагодити зв’язок із полоненим, поліпшити умови його утримання або пришвидшити обмін. Насправді ж вони виманюють гроші, збирають інформацію про українських військових, а в окремих випадках схиляють родичів до диверсій, зокрема підпалів автомобілів чи закладання вибухівки.

Про це під час презентації аналітичного дослідження “Когнітивний суверенітет” Медійної ініціативи за права людини розповіли родини військовополонених і безвісти зниклих, передає ZMINA. 

Фото: ZMINA

На презентації нового дослідження експерти державного й правозахисного секторів, а також представники родин обговорили основні інформаційні загрози, з якими стикаються сім’ї військовополонених, зниклих безвісти та незаконно утримуваних цивільних.

Учасники дискусії розповіли, як РФ використовує інформаційний вакуум навколо полонених і зниклих безвісти, а також нагадали про найпоширеніші шахрайські, кібернетичні та психологічні атаки. Окрему увагу приділили тому, як штучний інтелект змінює інформаційні операції та які кроки має зробити держава, щоб ефективніше захистити родини.

Представниця Асоціації родин захисників “Азовсталі” Євгенія Синельник наголосила, що під час комунікації з родинами військовополонених і зниклих безвісти необхідно насамперед враховувати їхній психологічний стан. За її словами, після тривалого життя в умовах невизначеності, постійної тривоги, депресії та відчаю заклики “зберігати холодний розум” або просто ігнорувати шахраїв не працюють.

Активістка зазначила, що тема шахрайства серед родин залишається табуйованою. Багато людей після перших контактів зі зловмисниками відчувають сором і провину, ніби “щось не так” саме з ними, тому не звертаються по допомогу й не розповідають про пережите. Саме тому, на думку Євгенії, необхідна широка інформаційна кампанія, яка пояснюватиме, що про такі випадки потрібно говорити відкрито.

За словами Синельник, близько 80% родин у їхній спільноті вже стикалися зі спробами шахрайства – як з боку українських, так і російських аферистів. Найчастіше вони представляються людьми, які нібито мають доступ до військовополонених або володіють інформацією, відомою лише родині. Шахраї можуть використовувати акаунти у телеграм із фотографіями та даними осіб, які видають себе за посадовців чи військових, і повідомляти факти, що справді стосуються полоненого.

“Людина починає думати, що співрозмовник справді має контакт із її сином чи чоловіком, а отже, боїться припинити розмову, щоб не наражати його на небезпеку”, – пояснила вона.

Особливо небезпечно, коли шахраї повідомляють інформацію, яка згодом підтверджується, наприклад, про майбутній суд над військовополоненим. Євгенія зазначила, що у цьому разі в родин формується переконання, що ці люди справді мають доступ до їхніх близьких і можуть впливати на їхню долю.

Утім, коли сімʼї звертаються по допомогу до державних структур, зокрема Координаційного штабу, обʼєднаного центру СБУ чи правоохоронних органів, вони часто отримують лише рекомендацію ігнорувати повідомлення. За словами Валерії, такі поради не спрацьовують, оскільки шахраї не зупиняються на цьому. І після блокування одного номера вони телефонують з інших, як українських, так і російських. Ба більше, шахраї пишуть у різних месенджерах і психологічно тиснуть місяцями.

“Постраждалі зазвичай обговорюють такі випадки лише у вузькому колі людей зі схожим досвідом. Натомість у спільнотах дедалі частіше поширюються історії про те, що шахраї справді мають доступ до полонених, тоді як прикладів, коли родина звернулася до правоохоронців і отримала реальну допомогу, майже немає”, – додала вона.

Інша активістка та представниця спільнот родин 57 окремої мотопіхотної бригади Ірина Чайка розповіла, що здебільшого шахраї представляються людьми, які нібито володіють інформацією про військовополонених або зниклих безвісти й обіцяють допомогти з їхнім пошуком чи поверненням. Найчастіше за такі “послуги” вони вимагають гроші.

За словами Ірини, багато родин погоджуються платити не тому, що довіряють шахраям, а через страх втратити навіть найменший шанс дізнатися щось про близьку людину.

“Люди думають: а раптом це справді інформація про мого рідного? А якщо я не заплачу, то більше ніколи нічого про нього не дізнаюся? Саме на цьому страху шахраї й заробляють”, – поділилася Чайка.

Вона також повідомила, що родини військовослужбовців 57 бригади стикаються й з іншими небезпечними схемами. Зокрема, шахраї пропонують придбати вибухівку або інші небезпечні матеріали, переконуючи, що це нібито допоможе знайти чи повернути військовополоненого або отримати інформацію про нього.

“Якщо родина відмовляється платити або не має коштів, шахраї пропонують взяти кредит, а коли це неможливо – схиляють до виконання злочинних дій. В одному з випадків жінці запропонували забрати пакунок із вибухівкою та залишити його у визначеному місці. Це свідчить про діяльність організованої мережі, яка використовує інших людей для доставлення небезпечних предметів і намагається втягнути родичів військовополонених у кримінальні правопорушення”, – розповіла Ірина.

Як зазначила активістка, такі шахрайські дії не лише завдають людям психологічної шкоди, а й можуть втягнути їх у кримінальні правопорушення та створити загрозу їхній безпеці й життю.

Вона наголосила на необхідності відкрито говорити про такі випадки, щоб підвищувати обізнаність родин і нагадувати їм: питання пошуку, звільнення чи повернення військовополонених ніколи не вирішуються через переказ коштів невідомим особам або виконання сумнівних вимог.

“Ми не знаємо точної кількості полонених і зниклих безвісти, але розуміємо, що це дуже велика спільнота. Ця проблема не зникне сама собою, тому родини потребують системної підтримки”, – підсумувала Синельник.

Ірина та Євгенія наголосили на необхідності посилити інформаційну роботу з родинами військовополонених і зниклих безвісти та розвивати систему взаємної підтримки, щоб уберегти людей від шахрайських схем. На думку Синельник, цього недостатньо: держава має створити спеціалізований механізм або окремий підрозділ, який супроводжував би родини, допомагав їм під час інформаційних атак і забезпечував постійну професійну комунікацію.

Нагадаємо, що станом на 23 лютого 2026 року в Україні статус зниклих безвісти за особливих обставин мали понад 90 тисяч людей. Ідеться як про військових, так і про цивільних, серед яких дорослі та навіть діти.

Посадовці уточнюють, що під військовими мають на увазі службовців ЗСУ, Нацгвардії, Нацполіції, Держприкордонслужби, СБУ та розвідувальних органів. 

ZMINA розповідала, які методи та інструменти найчастіше використовує російська сторона, чим насправді може обернутися зголошення на співпрацю з агентами для самих полонених і для їхніх рідних і що потрібно робити, щоб не стати жертвами такого шантажу.