Анонімні телеграм-канали беруть до 3,5 тисяч доларів за розміщення замовних публікацій, зокрема за “чорний піар” НАБУ і САП – Железняк
Анонімні телеграм-канали заробляють на розміщенні замовних дискредитаційних публікацій. Зокрема, невеликий канал “Відсіч” виступає стартовим майданчиком для поширення таких матеріалів, а вартість одного розміщення становить від 3 до 3,5 тисячі доларів.
Про це повідомив народний депутат Ярослав Железняк.
Фото: CanvaЗа словами парламентаря, схема працює так: спочатку потрібне повідомлення з’являється в офіційному джерелі, потім його публікують інтернет-видання, після цього емоційнішу версію випускає канал “Відсіч”, а далі майже одночасно однакові дописи поширюють великі анонімні телеграм-канали із загальною аудиторією понад 12 мільйонів підписників. Після цього тема вдруге повертається до медіа.
Канал “Відсіч” має близько 62 тисяч підписників і спеціалізується переважно на публікації компрометувальних матеріалів про політиків, бізнесменів та інших публічних осіб. На думку Железняка, саме цей канал часто запускає інформаційні кампанії, які згодом підхоплюють більші анонімні телеграм-ресурси.
Ймовірним власником каналу, за словами автора розслідування, є 31-річний Іван Хоменко. Депутат встановив це завдяки аналізу технічних даних, зокрема електронної пошти, прив’язаної до каналу. Хоменко навчався в Києво-Могилянській академії та Київській школі економіки.
За даними Железняка, навесні 2026 року Хоменко перебував у розшуку через порушення правил військового обліку. Після цього він з’явився до територіального центру комплектування, де його притягнули до адміністративної відповідальності, а невдовзі працевлаштувався до львівського ТОВ “Укрінтехнології”. Автор розслідування припускає, що ця компанія може бути пов’язана з колишнім віцепрем’єр-міністром Олексієм Чернишовим.
Нардеп також звернув увагу, що один із засновників компанії, Олексій Лукашук, за даними відкритих джерел, раніше працював із Чернишовим у Міністерстві розвитку громад та територій. Доказів прямого зв’язку між компанією та діяльністю телеграм-каналу немає.
Щоб перевірити вартість публікацій, команда депутата провела контрольну комунікацію з адміністратором каналу, назвавшись потенційним замовником матеріалу. Адміністратор повідомив, що розміщення публікації в телеграмі коштує 3 тисячі доларів США, а пакет з додатковим поширенням через інстаграм – 3,5 тисячі доларів. Оплату запропонували здійснити переважно в криптовалюті. Можливість оплатити послуги через ФОП адміністратор відхилив.
На підставі отриманих даних Железняк припустив, що, якщо канал публікує приблизно один замовний матеріал щодня, його щомісячний дохід може перевищувати 80 тисяч доларів США.
Також депутат проаналізував, як інформація з каналу “Відсіч” поширюється іншими ресурсами. Як приклад він навів ситуацію з публікаціями про запити Національного антикорупційного бюро України щодо співробітників Служби безпеки. За його словами, спочатку відповідний документ оприлюднив народний депутат Максим Бужанський, через два дні тему підхопили інтернет-медіа, потім емоційний допис опублікував канал “Відсіч”, після чого його майже одночасно поширили великі анонімні телеграм-канали, а згодом інформація знову з’явилася в онлайн-медіа.
На думку Железняка, це свідчить про те, що “Відсіч” відіграє важливу роль як стартовий майданчик для подальшого розгону інформаційних кампаній, хоча й не має найбільшої аудиторії.
Канал систематично критикує НАБУ та САП, поширює неправдиву інформацію про окремих посадовців, зокрема міністра оборони Михайла Федорова, а також регулярно публікує матеріали на захист колишнього керівника Офісу президента Андрія Єрмака.
Насамкінець Железняк зауважив, що це лише перша частина серії розслідувань. За його словами, надалі він планує опублікувати матеріали про інших адміністраторів анонімних телеграм-каналів та підготувати масштабне дослідження, присвячене деанонімізації таких ресурсів. Метою цієї роботи він вважає зробити інформаційний простір прозорішим і показати, хто стоїть за анонімними майданчиками, які публікують компрометувальні матеріали.
Нагадаємо, що в травні цього року проти окремих антикорупційних організацій та їхніх представників запустили кампанію дискредитації через анонімні медіаресурси. Це могло статися після того, як вони публічно говорили про корупційні ризики та вимагали реакції влади на так звані плівки Міндіча.
В інформаційних публікаціях поширювали дані про нібито отримання антикорупційниками великих сум міжнародної грантової допомоги – близько 90 мільйонів доларів – та її привласнення.
Представники антикорупційних організацій ці звинувачення відкидали й заявляли, що продовжать свою діяльність попри інформаційний тиск.
