У Раді зареєстрували законопроєкт про конкурс на посаду генпрокурора, зміну процедури його призначення і звільнення
22 червня у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт № 15343, який запроваджує конкурсну процедуру відбору генерального прокурора. Це входить до переліку ключових вимог для євроінтеграції України.
Відповідну законодавчу ініціативу опублікували на сайті ВР.
Фото: Роман Піліпей / AFPАвторкою законодавчої ініціативи стала народна депутатка Анастасія Радіна.
Конкурс на посаду генерального прокурора входить до так званого списку Качки – Кос, плану з десяти пріоритетних реформ, які Україна має реалізувати 2026 року для просування євроінтеграції. Водночас Кабінет Міністрів, який відповідає за євроінтеграційний напрям, досі не подав жодного законопроєкту для виконання цього плану.
Зараз президент призначає генерального прокурора за згодою Верховної Ради. Автори законопроєкту вважають, що така модель створює політичну залежність Офісу генерального прокурора від чинної влади. Натомість законопроєкт пропонує передати проведення конкурсу Вищій раді правосуддя. Оскільки прокуратура входить до системи правосуддя, а Вища рада правосуддя відповідає за її формування та функціонування, саме цей орган має оголошувати конкурс.
Конкурсна комісія складатиметься із шести членів. Трьох визначатиме Вища рада правосуддя, ще трьох – за пропозиціями європейських партнерів.
Для ухвалення рішення комісії потрібна підтримка більшості її членів – щонайменше чотирьох осіб, серед яких мають бути двоє міжнародних експертів. Якщо голоси розділяться порівну і повторні голосування не дадуть результату, комісія зможе ухвалити рішення трьома голосами за умови, що два з них належатимуть представникам міжнародних партнерів. За результатами конкурсу комісія обиратиме двох кандидатів. З цієї двійки президент подаватиме до Верховної Ради одну кандидатуру для призначення.
Законопроєкт також підвищує вимоги до кандидатів на посаду генерального прокурора. Зокрема, претендент повинен мати щонайменше п’ять років досвіду роботи на керівних посадах у державних органах, установах чи організаціях, зокрема за кордоном, або в міжнародних організаціях.
Також документ передбачає процедуру висловлення недовіри генеральному прокурору. Для її запуску щонайменше 150 народних депутатів мають подати вмотивовану пропозицію із законними підставами для звільнення.
Після цього Верховна Рада створюватиме тимчасову слідчу комісію, яка перевірятиме обставини справи. Комісія працюватиме не довше шести місяців і за підсумками роботи готуватиме висновок для парламенту. Верховна Рада повинна буде розглянути цей документ на пленарному засіданні. Якщо висновок не підтвердить підстав для звільнення, парламент вилучить питання недовіри з порядку денного.
Автори законопроєкту також визначили чіткий перелік підстав для висловлення недовіри. До них належать неналежне виконання повноважень, неможливість виконувати обов’язки через стан здоров’я та порушення законодавства щодо запобігання надмірному впливу осіб зі значною економічною або політичною вагою. Для ініціювання звільнення депутати повинні будуть навести конкретні факти, які підтверджують одну з цих підстав.
Крім того, законопроєкт обмежує строк виконання обов’язків генерального прокурора його заступником у разі дострокового припинення повноважень до шести місяців. Автори ініціативи пропонують у такий спосіб запобігти ситуаціям, коли посаду роками обіймає виконувач обов’язків без повноцінного призначення.
Також документ змінює порядок дисциплінарної відповідальності генерального прокурора. Зараз Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів не має достатніх повноважень для розгляду таких справ і фактично залежить від генерального прокурора, через що відкрити дисциплінарне провадження щодо чинного очільника прокуратури практично неможливо. Тому законопроєкт пропонує передати ці повноваження Вищій раді правосуддя, яка не залежить від правоохоронних органів та виконавчої влади.
Заступниця виконавчого директора ЦПК Олена Щербан назвала законопроєкт історичним. Вона зазначила, що протягом багатьох років українці бачили на посаді генерального прокурора людей, які виконували політичну волю чинної влади. Ухвалення законопроєкту, за її словами, може забезпечити незалежність генерального прокурора та сприяти створенню правоохоронної системи, яка працюватиме в інтересах громадян, а не влади.
Нагадаємо, у травні голова Комітету Верховної Ради з питань антикорупційної політики Анастасія Радіна зазначала, що урядовий проєкт Антикорупційної стратегії на 2026–2030 роки не враховує положення так званого плану Качки – Кос.
За словами Радіної, уряд під керівництвом Юлії Свириденко, подаючи проєкт стратегії, не вніс до нього низки ключових реформ. Зокрема, йдеться про запровадження незалежного конкурсу для обрання керівника ДБР, а також про надання Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі можливості проводити процесуальні дії без погодження з генеральним прокурором.
Вона також заявила, що ці положення прибрали на тлі підозри колишньому керівнику Офісу президента Андрію Єрмаку та суспільного резонансу навколо справи.
