Російська медична система є інструментом для знищення українських полонених – експерт-юрист
Російська сторона цілеспрямовано позбавляє українських військовополонених доступу до базових медичних послуг. Йдеться не про окремі випадки жорстокості, а про цілеспрямовану та системну політику ненадання медичної допомоги. Попри зобов’язання за Женевськими конвенціями, російська медична система для військовополонених фактично не працює. Натомість зафіксовано факти катувань за прохання про допомогу, проведення експериментів із психотропними препаратами та видалення зубів без анестезії.
Про це під час заходу “Геноцид за зачиненими дверима” розповів автор дослідження, провідний експерт-юрист Мережі “АНТС” та Міжнародного центру української перемоги (ICUV) Андрій Міхеєв, передає ZMINA.
Фото: Тетяна Романенко, пресслужба ВРУУ Києві Мережа захисту національних інтересів “АНТС” спільно з Міжнародним центром української перемоги (ICUV) презентували дослідження “Порушення прав військовополонених на охорону здоров’я та медичне лікування: наслідки, кваліфікації та перспективи”.
Експерти проаналізували медичні злочини Росії проти українських військовополонених. За словами Міхеєва, йдеться не про поодинокі випадки жорстокого поводження, а про системну практику ненадання медичної допомоги, знущань і дегуманізації українських полонених.
Юрист заявив, що це не просто злочини окремих росіян, які вони могли б заперечувати, а злочин російської системи охорони здоров’я військовополонених, яка мала б існувати відповідно до Женевських конвенцій, але фактично не існує і абсолютно не працює. Приміром, “АНТС” зафіксувала епізоди побиття та катування тільки за вимогу надати медичну допомогу, смерті через ненадання навіть мінімального лікування, експериментальне використання психотропних препаратів на полонених, видалення зубів без анестезії та навіть випадки свідомого таврування беззахисних полонених російськими лікарями із написами пропагандистського характеру.
“Усе це має ознаки воєнних злочинів, а окремі практики – і злочину геноциду”, – заявив Андрій Міхеєв.
Він розповів, що під час дослідження опитували не лише звільнених військовополонених, які мають медичну освіту та експертизу, а й медичних експертів, які працюють з такими людьми. Також представники “АНТС” ознайомились зі звітами та публікаціями інших організацій.
“Ми спілкувалися з тими, хто може кваліфіковано оцінити те, що відбувалося із наданням, точніше не наданням медичної допомоги. І ті, які самі надавали допомогу, часто з підручних засобів”, – наголосив автор дослідження.
Попри те, що Росія є учасницею Женевських конвенцій, які вимагають гуманного поводження й медичного забезпечення військовополонених та визначають їхнє порушення як міжнародний злочин, реальна ситуація є іншою. Міхеєв зауважив, що дії та бездіяльності адміністрацій російських пенітенціарних установ, у яких утримуються українці, можна поділити на декілька основних груп.
“Перша група – ті, які пов’язані з лікуванням поранень, травм і захворювань, отриманих до полону. Це як поранення на полі бою, так і хронічні захворювання, такі як ВІЛ, СНІД, онкологічні захворювання, які полонені мали до того, як вони потрапили в полон і, на лікування яких вони мали абсолютне право, принаймні на мінімальну терапію”, – пояснює експерт.
До другої групи, як зазначив Міхеєв, належать травми й захворювання, які були отримані у російських вʼязницях. Насамперед це побиття та нанесення важких травм внаслідок так званої “прийомки” (побиття всіх новоприбулих до місць утримання – ред.) та за “порушенням режиму”.
“За наполягання на надані медичної допомоги також багатьох полонених було побито, деякі з них внаслідок цього, на жаль, померли”, – додає він.
До списку додаються нелюдські умови утримання, які підривають здоров’я полонених, а інколи призводять до смерті. Зокрема, через антисанітарію серед полонених поширюються інфекційні захворювання.
“Окрім цього, на тих полонених, які зверталися за психологічною допомогою, випробовували психотропні препарати для їх тестування”, – розповів Міхеєв.
За його словами, звільнені полонені повертаються з неволі не лише з фізичними травмами, а й з посттравматичним стресовим розладом та депресією.
Згідно зі свідченнями потерпілих, дії або бездіяльність адміністрацій російських тюрем були спрямовані проти них саме через їхню українську національність.
“Через те, що вони належать до певної групи й через те, що вони є найбільш активною, найбільш патріотичною частиною українського суспільства. У такому випадку це вже кваліфікується як злочин геноциду. Принаймні два склади злочинів геноциду мають повну перспективу для подальшого доказування в міжнародних трибуналах, хоча це, важке завдання”, – заявив він.
За словами Міхеєва, мета дослідження – активізувати співпрацю з МКС задля відкриття нових і розширення наявних проваджень. Водночас, як він каже, важливо стимулювати міжнародних партнерів до ухвалення заяв і резолюцій із засудженням злочинів проти військовополонених та обов’язково включити це питання до переговорного треку з Росією. Крім того, слід ідентифікувати виконавців злочинів та їхнє керівництво всіх рівнів для запровадження персональних санкцій на основі принципу командної відповідальності, який передбачає покарання як за конкретні дії, так і за бездіяльність чи мовчазну згоду.
Нагадаємо, в Офісі омбудсмана зафіксували 695 методів знущань, які російська сторона застосовує до українських полонених. Йдеться про фізичні знущання, побиття, психологічний тиск та сексуальне насильство. Зокрема, полонених душать, цькують собаками, катують електрошокерами та змушують стояти без руху по 18 годин, караючи побиттям за спробу сісти.
Фото обкладинки: Дмитро Лубінець. Катівня в Балаклії
