“Тернистий шлях до Гааги”: чи приєднається Україна до Міжнародного кримінального суду
З оновленням влади в Україні з’явилася політична воля до ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС). Цей крок означає повноцінне членство України в цьому суді. Однак такі плани сподобалися не всім. Правозахисники занепокоєні, що противники суду в дискусіях вдаються до фейків та маніпуляцій довкола нього.
ZMINA уважно стежила за відносинами України з МКС із початку російсько-української війни.
МКС почав працювати 2002 року. У нього – обмежена юрисдикція щодо злочинів, визначених у Римському статуті. Він може переслідувати лише винних у злочинах проти людяності, воєнних злочинах, геноциді та за злочини агресії.
Для ратифікації Римського статуту потрібно було вносити зміни до Конституції. Та народні депутати пішли іншим шляхом. Скориставшись п. 3 ст. 12 Римського статуту, вони ухвалили дві декларації-звернення до суду, якими визнали його юрисдикцію в Україні.
Перша декларація стосувалася подій під час Євромайдану в чітко визначених часових межах – із 21 листопада 2013 року до 22 лютого 2014 року. Другою декларацією юрисдикцію суду парламент визнав на всі події в державі починаючи з 20 лютого 2014 року і без кінцевої дати.
Радник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко нарікає на неефективність МКС. За 20 років, каже політик, він ухвалив три вироки і витратив 1,5 млрд євро.
Антон Геращенко“За цей час роботи суд не довів, що є панацеєю проти міжнародних кримінальних негідників”, – обґрунтовує Антон Геращенко.
Експерти визнають малу продуктивність МКС і пояснюють, що на нього очікує реформа. Наразі вже створюється експертна рада, яка слідкуватиме за реформуванням суду.
Більш того, Тарас Мешкович із Директорату прав людини Міністерства юстиції нагадує, що це все ще молодий суд.
“Європейський суд з прав людини став ефективним тільки в 90-х роках, тоді як Європейську конвенцію з прав людини ухвалили 1950 року. Тобто 40 років цей суд був неефективний. Нам потрібно ратифікувати Римський статут не для самого МКС, а щоб показати, що Україна виконує свої зобов’язання і принципи міжнародного гуманітарного та міжнародного кримінального права”, – каже Мешкович.
Сама ж прокурорка МКС Фату Бенсуда не вважає кількість обвинувачень індикатором ефективності суду. Вона переконана, що потрібно орієнтуватись на те, на скільки вагомий внесок МКС зробив у міжнародний правопорядок. Бенсуда вірить у превентивну місію суду, який має стримувати насильство, аби воно сягала рівня воєнних злочинів, злочинів проти людяності, геноциду та злочину агресії.
Представник президента України в АР Крим Антон Кориневич переконаний, попри проблеми в цьому суді він потрібен нам, бо самостійно ми не можемо затримати виконавців міжнародних злочинів в інших країнах. Навіть більше, очільниця Української правової консультативної групи Надія Волкова, яка співпрацювала з Головною військовою прокуратурою та прокуратурою АР Крим, відверто каже, що українські правоохоронці не спроможні розслідувати такі типи злочинів.
“Звичайно, це не означає, що Росія виконуватиме ордер МКС про арешт. Але ці ордери на російських громадян будуть підтверджувати, що Російська Федерація вчиняє міжнародні злочини проти нас як частину своєї політики”, – міркує юрист-міжнародник Антон Кориневич.
Правозахисники наголошують, МКС – єдиний орган, який не визнає посадових імунітетів, навіть на найвищому щаблі влади. Вагома перевага суду – у тому, що щойно фігурант ордеру МКС прибуде до однієї зі 122 країн, яка ратифікувала Римський статут, його відразу заарештують і відправлять до Гааги.
Голова Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко повідомив, що наразі Україна готує чергове подання до МКС, яке містить розслідування вбивств захоплених 2014 року в полон українських військових. Україна готує матеріали в цей суд, бо він працює за принципом комплементарності. Він відкриває справу, якщо країна не спроможна чи не хоче самостійно притягнути злочинців до відповідальності.
“Кожен факт катування та вбивства ретельно розслідувався в співпраці з Генеральною прокуратурою. Це один із прикладів воєнних злочинів, за які Україна не може сама притягнути до відповідальності винних. Однак стандарт, заданий Міжнародним кримінальним судом, намагається не лишити події як є. Це подання – доказова база і водночас запит до суду, аби той домагався справедливості”, – пояснює Олександр Павліченко.
Олександр ПавліченкоПравозахисник нагадав, що МКС уже юридично кваліфікував події в Україні. Суд дійшов висновку, що в державі внутрішній і водночас зовнішній збройний конфлікт.
“Для нас це важливе правове визначення суті конфлікту, що Україна намагалася довести. Цей висновок допомагає нам на політичній арені і далі стримувати Росію, вказуючи, хто є джерелом агресії”, – коментує правозахисник.
Дискурс довкола Римського статуту Олександру Павліченку нагадує ратифікацію парламентом Європейської конвенції з прав людини 18 липня 1997 року. Тоді також піднімалися питання, які свідчили про нерозуміння статей конвенції, що призводило до маніпуляцій та фейків.
Антон Геращенко не вірить, що МКС не захистить Україну від Росії. Адже вона, як і США, Індія, Ізраїль та Китай, не ратифікувала Римського статуту і навіть не думає про це.
“Усі ці країни мають конфлікти. Вони прекрасно розуміють: якщо ратифікувати цей документ, то противники найматимуть юристів, які будуть руками МКС “третирувати” конкретних військовослужбовців”, – каже він. Противники членства України в МКС вважають, що державі краще використовувати інші міжнародні механізми, такі як Інтерпол.
Правозахисники називають неправдивими низку тверджень опонентів. Україна визнала юрисдикцію суду, а отже те, що країна-агресор не ратифікувала статуту, для МКС не відіграватиме ролі.
Як приклад можна навести невдоволення уряду Дональда Трампа тим, що Офіс прокурора МКС вивчатиме дії американських військових та їхніх союзників в Афганістані – країні, яка ратифікувала Римський статут. Цьогоріч Місія ООН в Афганістані (UNAMA) заявила, що союзні сили в цій країні вбили більше цивільних, аніж терористичні формування. Йдеться про 717 та 531 громадина відповідно лише із січня до серпня 2019 року.
Держсекретар США Майкл Помпео оголосив про продовження в США візових санкцій щодо всіх посадовців МКС, відповідальних за вивчення подій в Афганістані. Цим він збурив понад 2 500 громадських та міжнародних організацій у світі, об’єднаних у Коаліцію за МКС.
“Така атака на суд та кричуща спроба залякати незалежних суддів свідчить про неповагу до верховенства права, яку публічно демонструє вдома адміністрація Трампа. Ми закликаємо США діяти як демократія, а не як диктатура…” – обурилася Кетрін Галлахер, старша адвокатка базованого в Нью-Йорку Центру конституційних прав, яка також представляє в МКС законні інтереси потерпілих громадян Афганістану.
Водночас правозахисники наполягають, що МКС не буде переслідувати рядових військових. У нього обмежений людський та фінансовий ресурс. Тому свою увагу він зосередить на серйозніших злочинах і саме на посадовцях середньої та вищої ланки. У російсько-українській війні це стосуватиметься керівництва РФ та лідерів незаконних збройних формувань Донеччини та Луганщини. За словами Антона Кориневича, “МКС украй полюбляє братися за лідерів сепаратистських угруповань”.
Так само через брак ресурсів МКС покладається на національних правоохоронців та суддів. У цього суду немає своєї поліції чи армії. Засновники суду так й розраховували, що ратифікувавши Римський статут, у країн-учасниць з’являється низка зобов’язань. Таким чином, за задумом, національні суди мають стати агентами міжнародного кримінального права, а сам МКС допомагатиме країнам, які потребуватимуть необхідної допомоги.
Представник президента не розуміє ажіотажу противників ратифікації статуту. Він наголошує, що Верховна Рада вже надіслала дві декларації, якими визнала юрисдикцію цього суду в Гаазі. І це суттєво вирізняє Україну від США, Росії, Індії чи Китаю, які взагалі не мають відносин із судом.
“Тезу, що Україні не потрібно ратифікувати Римський статут, можна було б обговорювати, якби парламент не голосував за дві декларації до МКС. Важливо розуміти юридичний сенс цих двох документів. Офіс прокурора МКС уже вивчає події в Україні і за кожний рік роботи публікує свої звіти щодо України. Вони кілька разів на рік прилітають до України, зустрічаються з нашими правоохоронцями, які передають їм усю необхідну інформацію. Якщо Україна визнала юрисдикцію суду, то, отже, вона бере на себе всі зобов’язання співпрацювати з ним: виконувати документи, які він надсилає, арештовувати та передавати до Гааги підозрюваних. Прокурор суду Фату Бенсуда до кінця свого мандата 2020 року озвучила намір просунутись із українською справою. Вона зазначила, що для неї це пріоритетна справа. Гаага вже з нами, а ми в ній”, – пояснює Антон Кориневич.
“Коли ми підписали Римський статут, але не ратифікували його, це схоже на те, ніби ми купили квиток і все ніяк не сядемо в літак. Ратифікацію цього документа також можна порівняти з актом укладання шлюбу. У нас уже три роки є взаємовідносини з МКС. Наступним етапом має бути укладання шлюбу. А шлюб – побудова взаємовідносин, які допомагають один одному розвиватись і укріплюватись. Для мене ратифікація – це логічна формальність, яку треба виконати”, – додає голова Надія Волкова.
Антон Кориневич погоджується, що Україна має використовувати різні міжнародні механізми, зокрема й Інтерпол. Однак не варто забувати, що кожен інструмент різний. Той самий Інтерпол, відповідно до ст. 3 свого статуту, не працює в політичних чи воєнних злочинах. Так, 2016 року Міжнародна кримінальна поліція відмовила Україні в розшуку росіянина Арсенія Павлова (позивний Моторола), який, як вказують численні свідки, убив полоненого захисника донецького аеропорту Ігоря Брановицького. Інтерпол вважав справу Мотороли політичною, бо той був лідером політичного угруповання.
“Ми можемо скільки завгодно ідеально прописувати в запитах, що певна людина скоювала злочини проти людяності, але Інтерпол усе одно відхилятиме запит”, – пояснює Кориневич.
Представник Інституту майбутнього Олександр Чебаненко нарікає, що МКС не розслідує тероризму та злочинів агресії, скоєних до 2018 року. На мою думку, це дивна причина, чому Україна не має приєднуватися до МКС. У кожних інституцій свої визначені функції, виписані відповідними документами, за межі яких вони не можуть вийти. Так само це стосується й Міжнародного кримінального суду, у якого своя логіка та свій кут зору на злочини. Прокурори та судді МКС прискіпливо дотримуються вимог Римського статуту. Але те, що він не береться за певний вид злочину, не означає, що цей інструмент треба відкидати.
Що стосується злочину агресії, то Україна може самостійно його розслідувати, якщо внесе цей вид злочину у свій Кримінальний кодекс. Законопроєкт №№0892 вже перебуває у Верховній Раді і чекає на голосування в другому читанні.
Окрім цього, Олександр Чебаненко серед недоліків суду називає неможливість заочного засудження.
“Коли мені розповідають, що будуть притягати Путіна, то це викликає посмішку, бо це неможливо за Римським статутом”, – каже він.
Однак експерти вважають, що, навпаки, відсутність заочного розгляду справ – високий стандарт правосуддя і що самого Путіна після оголошення ордеру про арешт шукатимуть доти, доки він не потрапить до однієї зі 122 країн, які приєдналися до МКС.
“Шукатимуть так само, як з Мілошевичем”, – каже Надія Волкова.
На запитання експертів, чи може він назвати інший суд, який би персонально притягував до відповідальності за міжнародні злочини, Чебаненко відповісти не зміг.
В. о. директора Департаменту міжнародного права МЗС України Оксана Золотарьова нагадала, що, підписуючи Угоду про асоціацію з ЄС, Україна зобов’язалася ратифікувати Римський статут, відповідно до ст. 8 договору. Вона наголошує, що в Україні вже не залишилось аргументів, чому вона не має ставати членом МКС.
“Майже щомісяця ми отримували демарші від ЄС та всіх наших союзників стосовно ратифікації статуту. Вони постійно запитують, коли ви приєднаєтеся до МКС. Ми три роки казали їм, що чекаємо червня 2019 року, коли набуде чинності перехідна норма Конституції, яка дозволить нам ратифікувати документ. І от уже настав час, змінився парламент і в нас більше не залишилось аргументів. Зараз у Нью-Йорку працює Генеральна асамблея ООН, шостий правовий комітет. Тільки за останні два тижні на полях Генасамблеї ООН від наших міжнародних партнерів лунали заклики щодо ратифікації Римського статуту”, – каже вона.
Представник президента вказує, що без членства в цьому суді ми відмовляємося від суб’єктності і продовжуємо перебувати в статусі об’єкта. Відмовляючись від цього документа, ми відмовляємося від переваг, які мають члени цього суду. Після ратифікації статуту обсяг зобов’язань не збільшиться, натомість ми зможемо брати участь в асамблеї країн-учасників суду, ставити питання на обговорення, забезпечувати нагляд за діяльністю суду, мати свого суддю в МКС, обирати суддів, прокурора, вносити пропозиції та голосувати щодо змін до певних документів.
“Для мене питання ратифікації Римського статуту – це питання, коли ми візьмемо свої права, а не збільшення зобов’язань”, – резюмував він.
Наразі Міністерство закордонних справ передало законопроєкт про ратифікацію статуту Офісу президента. У відомстві очікують, що президент внесе його на розгляд Верховної Ради.
