Спогади дружини загиблого волонтера В’ячеслава Ільченка, в автівку якого влучив ворожий FPV-дрон

Два місяці тому під час евакуації цивільних з Костянтинівки на Донеччині загинув волонтер благодійного фонду “Незламна”, житель Харкова В’ячеслав Ільченко. У його автомобіль влучив російський FPV-дрон. Чоловік загинув на місці, ще двоє волонтерів дістали поранення.

Про В’ячеслава, його шлях у волонтерстві та продовження роботи фонду розповіла його дружина Лілія в інтерв’ю “Суспільне Харків”.

В’ячеслав Ільченко з дружиною Лілією та доньками. Фото надала Лілія Ільченко для “Суспільне Харків”

За словами жінки, вона досі не може змиритись із загибеллю чоловіка.

“Я навіть не можу казати “був”. Він дуже класна людина. Дуже добра, дуже відповідальна. Це той випадок, коли тобі безпечно і ти завжди знаєш, що максимально захищений”, – сказала Лілія.

Подружжя прожило разом понад 20 років, у них двоє доньок – 20 та 12 років. Майже два десятиліття В’ячеслав займався меблевим бізнесом, мав власне виробництво. Однак з початком повномасштабного вторгнення він долучився до волонтерства.

Як пригадує дружина, спершу родина виїхала до батьків у Малу Рогань, де люди ховалися в укритті місцевої школи. В’ячеслав почав допомагати їм – привозив паливо для генераторів та продукти. Після повернення до Харкова він відгукнувся на оголошення про потребу у водіях з вантажними авто для перевезення гуманітарної допомоги. Відтоді й розпочалася його активна волонтерська діяльність.

Лілія зізнається, що хвилювалася за чоловіка, особливо коли він почав їздити на евакуації в небезпечні райони, однак завжди його підтримувала. Вона розповіла, що з часом довелось адаптуватися до постійної тривоги, адже під час війни неможливо передбачити, що станеться за хвилину. Водночас, каже жінка, вона розуміла: якщо чоловік узявся за цю справу, переконати його відмовитися було неможливо.

За її словами, найважчими для В’ячеслава були ситуації, коли літні люди відмовлялися виїжджати попри прохання рідних. Він переживав, що не завжди може знайти потрібні слова, хоча часто йому все ж вдавалося переконати людей урятуватися.

Про можливу загибель чоловіка Лілія дізналася вранці 25 грудня 2025 року від знайомої волонтерки. Та повідомила, що екіпаж повернувся без нього і, ймовірно, він загинув.

“Майже чотири години ми чекали, сподівалися, молилися, вірили, що це якась помилка. Хоча б “300”, але не “200”, – згадує вона.

Жінка говорить, що раціонально усвідомлює втрату, але емоційно досі не може її прийняти. За її словами, важко погодитися з тим, що гинуть люди, які могли б і далі давати користь іншим.

Могила загиблого волонтера В’ячеслава Ільченка на кладовищі в Харкові. “Суспільне Харків” / Валерія Ємець

Попри втрату фонд “Незламна” продовжує працювати.

“Ми не маємо права це полишити. Він вклав у це не тільки всього себе, а ще й своє життя”, – наголосила Лілія.

Вона додала, що волонтерський рух нині тримає на собі дуже багато, адже добровольці допомагають і військовим, і цивільним. Водночас наразі евакуації від імені фонду тимчасово зупинено через технічні труднощі – питання з автомобілем та командою. За словами Лілії, з настанням теплішої погоди у фонді планують визначитися з подальшими кроками.

Нагадаємо, 25 грудня на Донеччині, в Костянтинівці, під час удару російського FPV-дрона на оптоволокні по евакуаційному авто громадської організації “Краматорське об’єднання волонтерів” загинув волонтер В’ячеслав Ільченко, ще двоє евакуаційників зазнали поранень.

Раніше через удар армії РФ по Запоріжжю ввечері 20 листопада загинув волонтер благодійного фонду “Схід SOS” Кирило Рябов. Він у складі мобільної групи виїжджав до прифронтових та деокупованих громад задля видавання гуманітарної допомоги.

Також унаслідок атаки російського безпілотника на сортодослідну станцію в Ніжині загинув місцевий волонтер 45-річний Євген Гомоляко.

Крім того, у лікарні померла доброволиця й волонтерка Ілона Капельницька, яка постраждала внаслідок російського обстрілу Чернівців у липні цього року.