Політика щодо ТОТ без стратегії: експерти закликають до перегляду пріоритетів і відмови від стигматизації людей

Державна політика щодо тимчасово окупованих територій потребує термінового перегляду, публічної дискусії та чіткої доктрини щонайменше на десятирічну перспективу, а не ситуативних безпекових рішень, які стигматизують людей з ТОТ.

Про це заявили експерти під час обговорення “Спротив окупації та збереження зв’язків із ТОТ”, передає кореспондентка ZMINA.

Володимир Лупацій. Фото: ZMINA

Співзасновник Національної платформи стійкості та згуртованості Володимир Лупацій зауважив, що формально державна політика щодо ТОТ базується на принципі людиноцентричності та збереженні зв’язків із громадянами з окупованих територій.

Втім, за його словами, за такою риторикою ховається відкладення рішень “на майбутнє” – у площину повної реінтеграції після деокупації. 

“Очевидно, що потрібна публічна дискусія про пріоритети. Вони не можуть бути визначені раз на 12 років, тому що від пріоритетів визначається, які йдуть програми, яке йде фінансування і хто долучається до цього”, – наголосив він.

Окремо Лупацій звернув увагу на гуманітарний блок у перемовинах про врегулювання. На його переконання, питання доступу міжнародних гуманітарних організацій до окупованих територій має стати пунктом номер один як захід довіри. 

“Це має бути пункт номер один. Не території й навіть не гарантії, а гуманітарні питання. Країна, яка імітує перемовини про врегулювання, повинна повернути доступ міжнародних гуманітарних організацій на окуповану територію. Якщо вона цього не робить, про що ми далі говоримо?”, – наголосив експерт.

Також він назвав системною проблемою відсутність механізмів корекції державних рішень. Будь-яка політика має передбачати чіткі терміни перегляду, аудит і переоцінку ефективності.

Адвокаційна директорка Центру прав людини ZMINA Альона Луньова критично оцінила поточний підхід уряду. На її думку, сьогодні політика щодо ТОТ фактично зводиться до безпекового виміру, причому з елементами стигматизації мешканців окупованих територій.

“Ми чуємо на зустрічах, на робочих групах, що люди з окупованих територій більше піддані пропаганді, відтак вони становлять загрозу, бо їх легше перетворити на агентів Росії. Дуже побутове, мені здається, стереотипне, неґрунтовне ставлення, яким обґрунтовуються ті чи інші пропозиції урядових структур”, – розповідає Луньова.

Альона Луньова. Фото: ZMINA

Як приклад правозахисниця згадала урядовий законопроєкт, що передбачає, зокрема, перевірки на поліграфі щодо обставин отримання російського паспорта на окупованих територіях і обмеження доступу до певних посад навіть у випадку примусового набуття громадянства РФ.

“Поява такої ініціативи – це сигнал, що в нас немає запобіжника в уряді, який би сказав: почекайте, чому ви пропонуєте такі заходи проти людей з окупованих територій?” – зазначила вона.

Читайте також: Поліграф проти гідності: як безпековий інструмент може стати правозахисною проблемою

Луньова нагадала, що наразі Україна має один стратегічний урядовий документ щодо Криму та законодавчу рамку 2014 року. Водночас політика Росії, зокрема щодо примусової паспортизації, суттєво змінилася.

На її переконання, необхідно переглянути підходи до невизнання російського громадянства, оновити законодавство і чітко визначити суб’єкта в уряді, відповідального за політику щодо ТОТ. Це питання має бути наскрізним для всіх міністерств, а не зосередженим в одному відомстві.

Вона також нагадала, що восени в усіх міністерствах і центральних органах виконавчої влади призначили заступників з питань окупованих територій.

“Чим вони займаються? Де ці люди? Вони включені в координаційний центр з питань поводження з прифронтовими й окупованими територіями. Ці заступники реально не роблять ту роботу, яку ми очікували, що вони будуть в міністерствах робити й нагадувати постійно, що в нас є окуповані території”, – зазначає Луньова.

Співзасновник Національної платформи стійкості та згуртованості Олег Саакян наголосив, що політика реінтеграції має спиратися на створення сталої екосистеми.

За його словами, держава повинна виконувати візіонерську функцію та закріпити на рівні доктринального документа стратегічну мету повернення територій усіма доступними методами. 

“Держава повинна мати чіткий на 10 років, наприклад, доктринальний документ, що ми повертаємо території всіма доступними методами. Держава має створити синергію і єдину рамку цього. Тоді з’являється і постановка задачі, і певне бачення”, – говорить експерт. 

Олег Саакян. Фото: ZMINA

Такий документ має створити єдину рамку для координації різних суб’єктів і виявлення розривів – на рівні концепцій, політик і їхнього виконання. Це також дозволить ефективніше залучати ресурси та міжнародних партнерів, які мають власний інтерес у деокупації та стабільності регіону.

Заступник постійної представниці Президента України в АРК Денис Чистіков зазначив, що після 2022 року Представництво намагалося розробляти стратегічні документи щодо Криму та ініціювало ідею масштабування підходів для інших окупованих територій. Водночас за його словами, трансформації в органах виконавчої влади поки що не дозволили їм вийти на очікуваний рівень роботи.

“Тому Представництво у своїй діяльності зараз переформатувалось – акцент робиться на людей в першу чергу на тимчасово окупованих територіях, але і також на людей на підконтрольній уряду України територія, оскільки триваюча окупація стирає з суспільної пам’яті питання ТОТ. Робота триває і вона має проводитись спільно не тільки з державними органами, а й громадянським суспільством”, – зауважив Чистіков.

Нагадаємо, експерти також наголошували на тому, що окупаційна влада РФ не змогла досягти політичної лояльності населення на тимчасово окупованих територіях і робить ставку на “роботу з молоддю” та демографічне заміщення, тоді як сама визнає наявність латентного спротиву.