Доглядова праця впливає на стійкість країни під час війни та має стати політикою держави: дослідження

В умовах війни перетин оплачуваної та неоплачуваної доглядової праці стає елементом критичної інфраструктури всеохопної оборони: брак персоналу, руйнування закладів, перебої в наданні послуг, фрагментовані графіки роботи призводять до хронічного перевантаження жінок і знижують кадрову спроможність критично важливих сфер.

Про це йдеться у дослідженні щодо доглядової праці в контексті всеохопної оборони, яке днями презентувала ГО “Експертний ресурс Гендер в деталях”. 

Фото: фейсбук Держслужби з надзвичайних ситуацій України

Авторки проаналізували національне законодавство у сфері опіки і піклування, сімейних прав та обов’язків, програм державної підтримки для людей, які доглядають за іншими), результати загальнонаціонального опитування (Info Sapiens, Omnibus) та провели онлайн опитування.

У дослідженні були враховані медсестри, виховательки, соціальні працівниці, які виконують оплачувану доглядову працю. Також працівниці критичної інфраструктури та сектору безпеки (ДСНС, поліція, прикордонна служба), які забезпечують життєво важливі функції. Неоплачувана доглядова праця –  це турбота про членів сім’ї, що виконується вдома без фінансової винагороди.

Баланс між оплачуваною і неоплачуваною працею жінок зрушився під час повномасштабної війни. Кадровий дефіцит в інституціях (через міграцію, мобілізація, вигорання) збігся з приростом домашнього догляду – стало більше дітей, літніх, які потребують догляду. Часто “випадають” садки, школи, ускладнився доступ до медицини. За оцінками UNICEF, понад 1 600 навчальних закладів і близько 790 медичних об’єктів пошкоджено чи зруйновано, що підриває стабільність режимів садків і шкіл, доступність укриттів і базових послуг. 

За результами загальнонаціонального опитування, 66% жінок, які поєднують роботу в доглядовій сфері або в критичній інфраструктурі з неоплачуваним доглядом удома, зазначили, що з початком повномасштабної війни їм стало важче це робити.

“Результат – розтягнутий робочий день плюс “друга-третя зміна” вдома, хронічне виснаження і нестійкість графіків, що прямо зменшує трудову доступність ключового тилового персоналу”.

Зображення: дослідження “Гендер в деталях”

Аналітикині визначили сфери, у яких перетин оплачуваної й неоплачуваної доглядової праці є особливо виразним під час війни. Наприклад, працівниці закладів дошкільної освіти та молодшої школи виконують непомітну організаційну роботу, пов’язану із забезпеченням навчання в укриттях, приходять на роботу раніше. Працівниці критичних служб (медицина, поліція, ДСНС) через неможливість гнучкого графіка можуть поєднувати доглядові обов’язки лише за допомогою членів сім’ї.

Коли на об’єктах критичної інфраструктури чи у доглядових професіях зменшується кількість персоналу, тим, хто залишився, доводиться виконувати роботу за двох-трьох.

“У результаті інституції тримаються за рахунок їхнього додаткового невидимого часу. Повернувшись додому, ці жінки виконують і розширений догляд – за дітьми, літніми родичами та людьми з інвалідністю”, – зазначають у “Гендер в деталях”.

Однією з проблем є нестабільність доходів та інфляція. Якщо у силових та рятувальних службах доплати з’являлися хвилями, то в освіті та медицині переважно не змінювалися або зменшувалися. Також відіграють роль психоемоційне виснаження і дефіцит відновлення. Крім того, жінки стикаються із інформаційними та бюрократичними бар’єрами. Навіть ті, хто мають право на пільги, пов’язані з доглядом, нерідко не знають, куди звертатися. 

Дослідження виявило, що у відповідь на ці виклики жінки вдаються до горизонтальної підтримки: взаємні тимчасові заміни у школах і садках, гнучкі графіки роботи в колективах силових структур, сусідські мережі догляду за самотніми літніми людьми, малі волонтерські групи допомоги пораненим і їхнім родинам.

Це дозволяє системі залишатися працездатною, але водночас витрачає приватні ресурси часу, здоров’я й грошей: неформальна взаємодопомога частково заміщує відсутні послуги, не забезпечуючи захисту від виснаження, звертають увагу авторки:

“Догляд – це інфраструктура оборони: якщо його не інституціоналізувати, ми фінансуємо “стійкість” виснаженням жінок і втратою боєздатності тилу. Оборона – це не лише фронт, а й безперервність роботи освіти, медицини, правопорядку та енергетики. Якщо ключова частина тилового персоналу працює на межі виснаження і не має часу ні на відпочинок, ні на виконання власних доглядових обов’язків, система поступово втрачає робочі години, повноцінні зміни й зрештою самих людей”.

Вбудовуання потреб догляду в кадрове й операційне планування (гнучкі графіки, можливість замін під час відпусток, лікарняних чи пікових навантажень, індексація виплат) сприятиме боєздатності – зменшить плинність кадрів, прискорить ротації, підсилить готовність служб і зробить громади стабільнішими.

Нагадаємо, в Україні розробили Індекс гендерної рівності за стандартами ЄС, який показує, як забезпечені права жінок у ключових сферах в Україні. Передбачається, що в майбутньому державні органи використовуватимуть європейську методологію збору та аналізу даних. Це дозволить ефективніше оцінювати прогрес у сфері рівності та формувати політику на основі цих даних.