Коли свобода слова слабшає, корупція зростає: що показує дослідження The Economist

Аналіз The Economist на основі 80 років даних із близько 180 країн показав прямий зв’язок між обмеженням свободи медіа і зростанням корупції. Дослідники встановили: якщо свобода преси знижується, згодом зростає рівень хабарництва – навіть з урахуванням доходів, попереднього рівня корупції та глобальних тенденцій. Цей зв’язок має відкладений ефект: у середньому минає близько чотирьох років, перш ніж проявляється половина наслідків. Тобто влада може придушити медіа сьогодні, а суспільство відчує масштаб корупції вже після наступних виборів.

Процес працює й у зворотному напрямку. Коли корупція зростає, свобода медіа зменшується ще більше, бо посадовці намагаються приховати зловживання. Керівник індонезійського тижневика Tempo Вах’ю Дх’ятміка пояснив, що після публікацій про корупцію журналістів його редакції залякують і переслідують, зокрема через витоки особистих даних та погрози.

Дослідження також показує, що зі зменшенням свободи медіа політичні еліти дедалі рідше пояснюють свої рішення раціонально. Це збігається зі зростанням популізму – політики, що апелює до емоцій, а не до аргументів. Популістські лідери зазвичай послаблюють інституційні стримування, зокрема незалежні медіа, що відкриває шлях до корупції.

За словами очільниці Комітету захисту журналістів Джоді Ґінсберг, демократичні країни дедалі частіше переймають інструменти тиску, які раніше були характерні для авторитарних режимів. Ці методи зрідка охоплюють ув’язнення або вбивства журналістів. Найчастіше вони діють у трьох напрямах: риторичному, правовому та економічному.

У риториці влада намагається подати критичних журналістів як загрозу державі. Приміром, президент Сербії називає негативні публікації “тероризмом”. Президент Аргентини Хав’єр Мілей публічно заявляє, що журналістів “ненавидять не досить”. Прихильники влади в Індії називають критичних репортерів образливими термінами.

Президент США Дональд Трамп звинувачував американські медіа в зраді та закликав “щось зробити” з журналістами, яких він називає ворогами народу. Білий дім публікує списки “порушників серед медіа”, звинувачуючи конкретних репортерів у брехні або політичній упередженості. Така риторика, як зазначають правозахисники, створює ворожу атмосферу і заохочує онлайн-цькування. За даними ЮНЕСКО, 75% жінок-журналісток у світі стикалися з онлайн-насильством, а 42% – з реальними погрозами.

Правовий тиск часто здійснюють через цивільні позови. У Європі зросла кількість так званих позовів-залякувань, які подають заможні люди, щоб фінансово виснажити журналістів. У 2023 році дослідники налічили понад 800 таких справ. Трамп також подавав багатомільярдні позови проти провідних медіа.

Ще один інструмент – застосування законів, формально не пов’язаних із журналістикою. Наприклад, у Туреччині держава взяла під контроль медіахолдинг, звинувативши його у фінансових злочинах, а в Танзанії журналістів затримували за звинуваченнями в державній зраді під час висвітлення сфальсифікованих виборів.

Цифрові технології зробили журналістику доступнішою, але влада відповіла широкими інтернет-законами проти “фейкових новин”, під які часто підпадає будь-яка критика. За даними Freedom House, свобода в інтернеті погіршується у світі вже 15 років поспіль. Уряди також використовують штучний інтелект для створення фейкових новинних сайтів із провладними матеріалами на свою користь.

Економічний тиск виявляється особливо ефективним. У більшості країн світу медіа ледве виживають фінансово. Державну рекламу спрямовують до лояльних редакцій, а приватні рекламодавці уникають критичних медіа, щоб не конфліктувати з владою. Коли незалежні редакції отримують підтримку від донорів, влада ухвалює закони про “іноземних агентів” або заохочує лояльних олігархів викупати ці медіа.

У країнах, де ці методи поєднують, тиск стає майже нестерпним. В Індії журналісти формально вільні, але ті, хто розслідує зловживання керівної партії, стикаються з постійними перевірками, судами та поліцейськими допитами. Частина незалежних медіа продовжує працювати онлайн, але журналісти змушені обирати між небезпечною роботою за мінімальні гроші й безпечним, добре оплачуваним лоялізмом.

Зміни в політиці США також впливають на ситуацію в інших країнах. Раніше американський тиск допомагав звільняти політичних в’язнів і підтримувати незалежні медіа. Після повернення Дональда Трампа до влади у 2025 році ця підтримка скоротилася. Редактор азербайджанського медіа Meydan TV Орхан Маммад пояснив, що через це журналісти масово виїжджають з країни або опиняються за ґратами, а редакції змушені працювати з-за кордону.

Навіть еміграція не гарантує безпеки. Деякі режими переслідують журналістів за кордоном, організовують замахи або викрадення. Це, як наголошують правозахисники, ще раз показує: коли свобода слова зникає, демократія швидко темніє.