Тиск війни й пропаганди: Україна втратила позиції в європейському Індексі медіаграмотності – 2026
За результатами Індексу медіаграмотності – 2026 Україна набрала 38 балів зі 100 й опинилася в кластері 4. У попередньому дослідженні 2023 року країна перебувала в кластері 3. Це дало підстави критикам медіаграмотності знову заявити, що робота в цій сфері нібито не дає результатів і марнує ресурси. Водночас самі результати потребують ширшої інтерпретації.
Про це повідомляє засновниця та виконавча директорка Українського інституту медіа та комунікації, експертка у сфері медіа та медіаграмотності Діана Дуцик.
Фото: CanvaУ новому рейтингу Україна змістилася на одну позицію вниз і тепер входить до кластера 4. До кластера 1 належать країни з найвищим рівнем медіаграмотності та стійкості до дезінформації, до кластера 5 – з найнижчим. Україна залишається в середині рейтингу, але демонструє тенденцію до погіршення показників.
Водночас автори аналізу наголошують, що жодна інша європейська країна не перебуває під таким інтенсивним тиском російської пропаганди, як Україна, і не переживає повномасштабної війни та окупації територій. З огляду на ці обставини те, що Україна не опинилася в кластері 5, уже можна вважати результатом. Цьому сприяють зусилля державних і громадських діячів, які працюють у сфері медіа та інформаційної грамотності. Водночас цих зусиль не досить, а допущені помилки потребують аналізу та врахування в подальшій роботі.
Найвищі позиції в індексі традиційно посідають країни Північно-Західної Європи. Данія, Фінляндія, Ірландія та Нідерланди набрали по 71 балу й очолили рейтинг. Фінляндія, яка з 2017 року була лідером, цього разу опустилася на друге місце, поступившись Данії. До кластера 1 також увійшли Норвегія, Естонія, Швеція та Швейцарія.
У 2025 році Український інститут медіа та комунікації досліджував підходи до медіаграмотності в країнах кластера 1, зокрема в Естонії, Швеції, Швейцарії та Нідерландах.
Найгірші показники в індексі мають країни Південно-Східної Європи, передусім Західних Балкан. Косово, Північна Македонія та Албанія демонструють найвищу вразливість до дезінформації й формують кластер 5. До нього також увійшли Грузія та Боснія і Герцеговина. Автори звіту звертають увагу на стійкий і дедалі більший розрив між країнами Західної та Східної Європи.
Методологія індексу, який розробив Інститут відкритого суспільства – Софія, суттєво відрізняється від українських досліджень, зокрема тих, які проводить “Детектор медіа”. Індекс враховує не лише індивідуальні навички, а ширший контекст стійкості суспільств до дезінформації. Він охоплює рівень освіти, свободу медіа, міжособистісну довіру та електронну участь.
Найбільшу вагу в загальному балі має освіта – 45%, яку оцінюють на основі результатів PISA. Свобода медіа становить 40% і базується на рейтингах “Репортерів без кордонів” та Freedom House. Ще 15% припадає на міжособистісну довіру та електронну участь, які оцінюють за даними Світового опитування цінностей та Індексу електронної участі ООН. У межах освітнього показника найбільше значення має читацька грамотність – 30%.
Отже, індекс не вимірює рівень медіаграмотності безпосередньо, а оцінює її предиктори – тобто чинники, які дозволяють прогнозувати здатність суспільств протистояти дезінформації, постправді та фейковим новинам. Тому результати індексу потребують обережної інтерпретації та зіставлення з іншими дослідженнями.
Автори звіту показують це на двох прикладах. У першому вони порівняли дані індексу-2026 із результатами Eurobarometer щодо сприйняття російського вторгнення в Україну як загрози національній безпеці. Аналіз виявив закономірність: що нижчий рівень стійкості до дезінформації, то менше занепокоєння щодо дій Росії. І навпаки, країни з вищими показниками медіаграмотності частіше сприймають Росію як загрозу.
Зокрема, Сербія, Чорногорія та Кіпр утворюють групу країн з низькими показниками індексу та низьким рівнем стурбованості війною Росії проти України. Північна Македонія, Боснія і Герцеговина та Болгарія мають дещо вищий рівень занепокоєння, але також залишаються вразливими до дезінформації. Ці дані, за оцінкою експертів, важливі для розуміння того, в яких країнах Україна має активніше працювати в інформаційній і політичній сферах.
У другому кейсі автори зіставили індекс із даними Digital News Report 2025 від Reuters Institute, які показують рівень уникнення новин. Тут також простежується чітка залежність: у країнах з нижчими показниками медіаграмотності більше людей уникають новин. Найвищий рівень уникнення зафіксували в Болгарії – 63% респондентів. Високі показники також мають Туреччина, Греція та Хорватія. Румунія й Сербія демонструють подібну тенденцію. Усі ці країни мають низькі або середні бали в індексі. Водночас у країнах з найвищими показниками стійкості до дезінформації рівень уникнення новин значно нижчий. Найменше уникають новин у Японії – близько 11%.
Автори звіту зазначають, що уникнення новин часто пов’язане з погіршенням якості медіасередовища та падінням довіри до медіа. Для України, де довіра до медіа також знижується, це становить окремий ризик. Поширене уявлення, що медіаграмотність має формувати тотальну недовіру до новин, експерти вважають хибним. Натомість вона повинна підвищувати довіру до якісних медіа та стимулювати споживання перевіреного контенту. В українських умовах уникнення новин часто заповнюється інформаційним шумом, зокрема проросійським, що може впливати на внутрішню стабільність країни.
Попри критику індексу з боку частини українських експертів, такий підхід, за оцінкою аналітиків, залишається важливим. Він показує, що медіаграмотність не працює ізольовано, а залежить від загального стану освіти, свободи медіа та читання. Якщо ці сфери мають системні проблеми, досягти високого рівня медіаграмотності неможливо.
Тому слабкі результати або їхня відсутність свідчать про нестачу комплексного підходу та координації між ключовими акторами – як у громадському, так і в державному секторі. Аналіз слабких місць і робота над помилками залишаються ключовими завданнями для подальшого розвитку медіа та інформаційної грамотності в Україні.
Нагадаємо, що результати щорічного кількісного дослідження “Індекс медіаграмотності українців 2020–2024”, проведеного організацією “Детектор медіа” спільно з Національним проєктом з медіаграмотності “Фільтр” Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, свідчать про те, що після початку повномасштабної війни рівень медіаграмотності українців значно зріс, але з 2024 року спостерігається певне зниження через емоційну втому, адаптацію до воєнного контенту та зміну методології оцінювання. Водночас медіаграмотність залишається вищою серед молоді, мешканців міст, людей з вищою освітою та вищим рівнем добробуту.
