Від Найробі до Донбасу: майже 300 ошуканих кенійців опинилися на російській передовій
Вербування Росією іноземних бойовиків із країн Півдня стало одним з найменш помітних скандалів війни. З 2022 року Москва націлилася на економічно вразливі верстви населення в Африці, Південній Азії та Латинській Америці: непальцям обіцяли роботу у сфері безпеки, кенійцям – охорону об’єктів, кубинцям – порятунок від злиденного життя. Натомість їх перетворили на витратну піхоту у війні, сенсу якої вони майже не розуміють.
Московська мережа вербування не обмежується лише бойовиками: молодих жінок з африканських країн та Бразилії привозять до Татарстану, пропонуючи їм роботу зі збирання дронів, але насправді вони стикаються з умовами, які, на думку експертів з прав людини, мають ознаки торгівлі людьми.
Веллінгтон Нйонгеса, редактор кенійського видання Standard Group PLC, на Третій міжнародній конференції Crimea Global розповів, що майже 300 молодих кенійських чоловіків опинилися в пастці на російському фронті в Україні, спокушені брехливими обіцянками роботи в супермаркетах, логістиці та будівництві.
ZMINA публікує його виступ під час конференції.
Веллінгтон НйонгесаВід зернової кризи до торгівлі людьми
Першим наслідком війни Росії проти України, який ми відчули в Кенії, стала криза з постачанням зерна. Кілька країн регіону закуповують зерно в Україні. Через кілька місяців після початку війни ціни на харчові продукти в Кенії різко зросли через блокування Росією морських шляхів, якими зерно доставляють до Східної Африки та Африканського Рогу і .
Згодом, у травні 2025 року, Global Initiative Against Transnational Organized Crime (GI-TOC), одна з найавторитетніших організацій громадянського суспільства, що досліджує транснаціональну злочинність, детально описала ймовірні випадки трудової експлуатації та торгівлі людьми на території особливої економічної зони “Алабуга” в Росії. У звіті підтвердилося те, про що ми вже почали повідомляти на основі власних джерел: кількох кенійських жінок заманили обіцянками роботи в Росії, а в результаті вони опинилися на воєнних заводах.
Особлива економічна зона “Алабуга” – це велика промислова територія в південно-західній частині російського регіону ТатарстанРосійські незалежні медіа та європейські медіа першими оприлюднили інформацію про ймовірні випадки експлуатації та торгівлі людьми в особливій економічній зоні “Алабуга”, де вразливих молодих людей з Африки, Азії та Латинської Америки вербували під хибними приводами для роботи у виробництві військових безпілотників, що використовують у війні проти України.
Коли потерпілі стають рекламою: промокампанія “Алабуги”
Ще до опублікування звіту GI-TOC ми виявили, що одна жінка з кенійського села була показана в російському пропагандистському відео. Там заперечувалося, що на заводах в “Алабузі” виробляються дрони, які використовуються для атак на Україну.
Як медіакомпанія, ми підготували велику репортажну серію про Алабугу, де задокументували, як Росія рекламувала цей об’єкт і демонструвала можливості працевлаштування, використовуючи самих африканців, що опинилися в пастці й працювали на фабриках. Ми підтвердили, що серед тих, хто потрапив у цю схему, була приблизно 21 жінка лише з Кенії. Розслідування також стосується їхніх сімей, і воно все ще триває.
“Ти не говориш. Ти лише робиш те, що ми тобі кажемо”
Потім, у вересні, відбулося ще одне відкриття. Молоді чоловіки повернулися додому і зв’язалися з нами. Ми не знали, що Росія вербувала кенійських чоловіків через агентства з працевлаштування, які обіцяли роботу в Росії. Це не є чимось незвичайним. Кенійці та жителі Східної Африки регулярно шукають роботу за кордоном у сфері готельного бізнесу, логістики, безпеки та на кваліфікованих посадах, особливо в таких країнах, як Саудівська Аравія.
Ці молоді чоловіки розповіли нам, що вони повернулися з фронту і що їх урятувало посольство Кенії в Москві. Вони надали матеріали, які ми використали для публікації цієї історії. Ми відразу зрозуміли, що це серйозна проблема, яка вимагає інформування всієї країни, щоб уряд Кенії міг ужити відповідних заходів. Тому ми опублікували цю історію на першій шпальті The Standard, найстарішої газети в країні та регіоні.
Зокрема, ми отримали у своє розпорядження та опублікували фотографії молодих чоловіків, які опинилися в пастці на передовій у лавах російських збройних сил. У нас були документи, що підтверджували їхні переміщення. Молоді чоловіки поділилися своїми поневіряннями на передовій і розповіли, як агентства з працевлаштування в Найробі наймали їх, обіцяючи роботу в супермаркетах, але все змінилося, коли вони прилетіли до Санкт-Петербурга.
Їх відвезли до банку, де вони розмовляли з чоловіком, який, судячи з усього, був військовим. Він сказав їм: “Відтепер ви не розмовляєте. Ви тільки робите те, що ми вам скажемо”. І вони робили те, що їм казали. Вони підписали документи, написані російською мовою, погоджуючись на речі, яких не розуміли.
Потім їх відправили на п’ятиденне військове навчання. Їм видали зброю і посадили на вантажівки, що прямували до лінії фронту. Ці чоловіки ніколи в житті не стріляли зі зброї, а їх відправляли прямо в бій.
У статті, яку ми опублікували, детально описано жахливу історію кенійця, який вступив до лав російської армії. Він вижив лише тому, що отримав поранення, коли український безпілотник завдав удару по його підрозділу, вбивши російських офіцерів, які ним командували. Його доставили до лікарні, де представники кенійського посольства нарешті його знайшли.
Реакція уряду
Ми продовжили висвітлювати цю проблему. Наступного дня після публікації згаданої статті уряд відреагував. Головний секретар Кабінету міністрів та секретар Кабінету міністрів з питань закордонних справ і діаспори опублікував заяву. Суть її полягала в тому, що він визнав: уряд знає про ситуацію і веде переговори з МЗС Росії, щоб забезпечити повернення додому кенійців, яких заманили на лінію фронту.
Після заяви уряду кенійські сім’ї почали відкрито говорити про це, оскільки вся країна звернула на це увагу. Близько десяти сімей виступили перед медіа. Джейн Вагнгарі, мати Рубена Ндунгу, приїхала з одного з міст, побачивши фотографію свого сина на першій шпальті. Вона пішла до російського посольства в Найробі й вимагала відповідей про свого сина. У посольстві їй сказали: “Ми не давали візи вашому синові, щоб він поїхав воювати, тому ми нічого не знаємо”. Тоді вона почала благати кенійський уряд ужити заходів.
Вахіто Канірі / StandardРеакція уряду Кенії полягала здебільшого в співпраці з міністром закордонних справ Росії з метою пошуку способу вивезення цих кенійців, яких заманили у війну.
Відмінність між найманцями та постраждалими від торгівлі людьми
Тут можна виділити дві окремі категорії того, як кенійці та інші жителі Східної Африки опинилися в цій війні. Перша група – це відставні військові, які їдуть туди на роботу. Це найманці. Їм платять. Вони є навченими військовими. Ми знаємо про кількох кенійців, які служать на таких посадах, але вони роблять це заради фінансової вигоди.
Але в нас є друга група, яка є досить численною. Ми налічили майже 300 молодих чоловіків на передовій. Посольство Кенії в Москві встановило контакт лише з 82 з них.
Найцікавішим аспектом цього є реакція президента Кенії Вільяма Руто. Як видно з його публічних заяв, він вирішив зателефонувати президенту України Володимиру Зеленському, а не президенту Росії. Росія – це країна, яка заманює нашу молодь у пастку, але вона не була першим контактним пунктом.
Ми повідомляли про це рішення та запитували президента, чому він хоче говорити з президентом Зеленським про звільнення кенійців, якщо більшість із них не є військовополоненими. Ми бачили повідомлення від Координаційного центру України, який займається питаннями військовополонених через офіційні канали, і це зрозуміло. Однак реальність така, що більшість цих молодих людей на передовій була втягнута в пастку адміністрацією Путіна.
У дописі президента в X (колишній Twitter) зазначалося, що він провів плідні переговори з президентом України та обговорив низку питань, висловивши занепокоєння щодо молодих кенійців, яких незаконно завербували для участі у війні проти України. Втім, він дещо не влучив у суть проблеми. Ми й надалі наголошуємо на цьому в наших матеріалах: особою, з якою уряд Кенії має вести переговори, є Володимир Путін.
Також читайте англійською: Відео про жорстоке поводження Росії з африканським найманцем поширюється серед користувачів соціальних мереж у Кенії
Підхід Кенії до людей, які повернулися
Ці люди не розглядаються як злочинці після повернення, проти них не порушуються кримінальні чи адміністративні справи.
Законодавство Кенії не забороняє громадянам служити в збройних силах інших країн або проходити військову службу за кордоном. Це відрізняється від правової бази Південної Африки, де громадянам заборонено служити в збройних силах інших країн.
Веллінгтон НйонгесаКенійська влада розглядає людей, які повернулися з війни Росії, як постраждалих від примусу та організованих мереж вербування, що ввели їх в оману і змусили опинитися в ситуації, яку вони не обирали добровільно.
Уряд Кенії надає допомогу, спрямовану на реінтеграцію, включно з доступом до державної медичної допомоги та інших форм державної підтримки.
Кенійські правоохоронні органи розпочали розслідування щодо рекрутерів.
Веллінгтон Нйонгеса, кенійський журналіст, редактор мультимедійної організації Standard Group PLC
