Толерантність у суспільстві, але ігнорування у Раді: яким було становище ЛГБТІК-людей в Україні у 2025 році

Україна, рухаючись до членства в Європейському Союзі, взяла на себе зобов’язання посилити захист від дискримінації та злочинів ненависті, зокрема за ознаками сексуальної орієнтації й гендерної ідентичності. За виконанням цих обіцянок уважно стежать у Єврокомісії.

Попри поступове зростання суспільної толерантності, в Україні зберігається агресія з боку ультраправих і консервативних угруповань, а ключові законодавчі зміни так і не просуваються в парламенті. Інформація про це міститься у звіті правозахисного центру “Наш світ” за січень–вересень 2025 року.

ZMINA зібрала головні висновки документа, які фіксують правозахисники, а також думки експертів про ключові тенденції та проблеми.

У 2025 році зафіксовано 44 випадки порушень прав ЛГБТК

Із січня до вересня 2025 року правозахисний центр “Наш світ” задокументував 44 випадки дій на ґрунті нетерпимості, дискримінації та інших порушень прав за ознаками сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності в Україні. 21 з них відбулася у Києві. 

Загалом найбільша кількість випадків (23) стосується дій на ґрунті гомофобії та трансфобії з боку окремих людей або груп. Щонайменше 13 з них можна охарактеризувати як злочини ненависті, зазначив під час презентації звіту експерт “Нашого світу” Олександр Зінченков.

Як і торік, залишається значний рівень агресії з боку ультраправих і консервативних угруповань щодо ЛГБТ-центрів, заходів або активістів, а також бізнесу, що підтримує ідеї рівності. Таких нападів було дев’ять.

“Під “прицілом” опинились організації “Київпрайд”, “Харківпрайд” та “Інсайт”, а також столична книгарня “Сенс”, яка свого часу проводила презентації видань на квір-тематику”, – зазначив експерт.

За словами Зінченкова, наприкінці вересня книгарня “Сенс” двічі зазнавала нападу з боку молодиків, які, ймовірно, належать до ультраконсервативного угруповання “Щит традиції”.

“Також у нападах на ЛГБТ-заходи були помічені активісти таких угруповань, як “Права молодь”, “Кровна єдність”, “Тризуб”, “Братство” та “Карпатська Січ”, – додав правозахисник.

Правозахисники центру “Наш світ” зазначили, що за дев’ять місяців цього року зафіксували менше фізичного насильства – 9 випадків проти 24 за аналогічний період минулого року. 

У 20 випадках дій на ґрунті нетерпимості потерпілі зверталися до правоохоронних органів: викликали поліцію, подавали заяви, проводилися слідчі дії. 

“Щонайменше в 6 з них було задокументовано порушення прав ЛГБТ-людей з боку поліції. Найчастіше порушувалося право на ефективні засоби правового захисту. У двох випадках були ознаки дискримінаційного ставлення до представників спільноти, а в одному з них поліціянти неправомірно застосували фізичне насильство”, – звернув увагу Зінченков.

Згідно з висновками звіту, в Україні залишається тенденція щодо злочинів ненависті змішаного типу (підставні побачення), коли жертва для вимагання чи пограбування обирається саме через її сексуальну орієнтацію.

Аналітики зазначили, що правоохоронні органи ефективно забезпечували захист масових публічних ЛГБТК-заходів.

“Проте розслідування злочинів з мотивів нетерпимості за ознаками сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності, як і раніше, є дуже неефективним. Цього року жодна така справа не була доведена до суду”, – зауважив експерт з адвокації центру “Наш світ” Андрій Кравчук.

Яке становище ЛГБТК-людей в українському війську

У звіті зазначається, що громадська організація “Військові ЛГБТ+” провела перше велике дослідження про становище ЛГБТК-військових, яке виявило проблеми, з якими вони стикаються у війську: цькування, психологічний тиск, нерівне ставлення та ігнорування скарг з боку командування. Також – фізичне насильство з боку товаришів по службі.

“Разом з тим інші респонденти відзначали, що не стикалися у своїй військовій службі з яскраво вираженою гомофобією, а навпаки, отримували психологічну підтримку з боку товаришів і командирів. Загалом можна констатувати, що становище ЛГБТК-людей в українському війську принципово не відрізняється від ставлення до них у суспільстві загалом”, – зауважують автори звіту.

“Наш світ” зафіксував п’ять випадків порушень прав за ознаками СОГІ у Збройних силах України. У трьох випадках військовослужбовці зазнавали дискримінаційного тиску з боку командування через публічні висловлювання своєї громадянської позиції щодо нерівного ставлення до ЛГБТ-людей в армії.

За словами Зінченкова, ці ситуації вдалося більш-менш владнати тільки через звернення до радниці з гендерних питань Міністерства оборони від громадської організації “Українські ЛГБТ+ військові та ветерани за рівні права”: 

“Ще в одному випадку військовослужбовиця-лесбійка зазнала насильства сексуального характеру з боку нетверезого товариша по службі, який у такий спосіб хотів виправити її сексуальну орієнтацію”.

Ставлення суспільства до ЛГБТК-людей покращується – соціологи

На замовлення центру “Наш світ” Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) восени 2025 року провів чергове дослідження громадської думки щодо питань ЛГБТК. Попередні три дослідження проводилися навесні у 2022–2024 роках. Результати нового опитування свідчать про позитивні зміни у ставленні суспільства.

Щороку респонденти відповідали на ті самі чотири запитання. Зокрема про те, як вони загалом ставляться до ЛГБТК-людей. У 2025 році, як і в попередніх роках, трохи менше половини опитаних відповіли, що ставляться байдуже. 

“Водночас частка тих, хто ставиться до таких людей загалом позитивно, за останній рік значущо зросла – з 14,2 до 18,5%. Кількість людей в Україні, які загалом негативно ставляться до ЛГБТК-людей, практично не змінюється і становить близько третини населення”, – розповіла заступниця директора КМІС Вікторія Захожа.

Друге запитання стосувалося підтримки рівності прав ЛГБТК-людей з іншими українськими громадянами. Кількість тих, хто згоден із цим твердженням, значно зросла і досягла 72,1%.

“Така думка переважає серед усіх соціально-демографічних категорій. Ми аналізували результати опитування в розрізі груп за статтю, віком, регіоном, типом населеного пункту, освітою, зайнятістю, добробутом. У будь-якій з цих груп частка тих, хто підтримує рівність прав усіх людей у країні, всіх громадян, становить не менш ніж 72%”, – зауважила Захожа.

У третьому питанні йшлося про запровадження реєстрованого партнерства для одностатевих пар, подібного до звичайного шлюбу, але без права на спільне всиновлення дітей. Відповіді “так”, “ні” і “байдуже” дали приблизно по третині опитаних.

Близько 70% респондентів позитивно ставляться до участі ЛГБТК-людей у захисті України від російської агресії. Підтримка переважає навіть серед тих, хто негативно ставиться загалом до ЛГБТК-людей (такої думки дотримуються 56% у цій групі).

У ЄС вказують на гальмування законодавства про права ЛГБТК-людей

У Європейському Союзі зі свого боку відзначають позитивну тенденцію до зростання толерантності та прийняття в Україні ЛГБТІК-людей. Проте у звіті про розширення ЄС за 2025 рік наголошується, що прогрес у розгляді та ухваленні ключових законодавчих актів щодо правового захисту прав ЛГБТІК-людей загальмувався.

У документі Єврокомісії згадали зареєстрований ще у травні 2021 року законопроєкт № 5488, де йшлося про внесення до Кодексу про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу змін, спрямованих на запобігання виявам дискримінації, зокрема долучення сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності до переліку підстав злочинів на ґрунті ненависті. Цей документ наразі зняли з розгляду в парламенті після зміни уряду.

У Єврокомісії також зауважили, що Верховна Рада досі не просунулася в розгляді двох законопроєктів щодо інституту зареєстрованого партнерства. У парламенті лежить законопроєкт № 12252 від 27 листопада 2024 року та № 9103 від 13 березня 2023 року (обидва ініційовані народною депутаткою Інною Совсун).

Питання захисту прав ЛГБТК людей в Україні щороку згадують у звітах Єврокомісії, і уряд враховує ці рекомендації, зауважив Андрій Кравчук. За його словами, український уряд ухвалює різноманітні стратегії та бере на себе зобов’язання, виконання яких залежить від парламенту. Проте у Раді досі немає політичної волі на ухвалення відповідних заходів.

До нещодавно ухваленої урядом дорожньої карти з верховенства права, яка є планом реформ у межах євроінтеграції, були внесені чотири питання щодо ЛГБТК зі строками виконання у 2025–2026 роках. 

Зокрема, у розділі 3.11 “Дискримінація щодо представників ЛГБТІК спільноти” передбачено:

• розробити та ухвалити законопроєкт про поправки до антидискримінаційного, кримінального та адміністративного законодавств щодо злочинів ненависті, дискримінації та мови ворожнечі за ознаками сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності;
• запровадити облік злочинів ненависті за цими ознаками;
• внести зміни до Закону “Про безоплатну правничу допомогу”, щоб потерпілі від кримінальних правопорушень з мотивів нетерпимості за ознаками гендерної ідентичності та сексуальної орієнтації мали право на безоплатну вторинну правничу допомогу;
• розробити та ухвалити законопроєкт про реєстроване цивільне партнерство.

“На жаль, бачимо, що ті пункти плану дій, які мали бути реалізовані цього року, досі не виконано. Але в уряду ще є один рік на їхню реалізацію”, – звернув увагу Кравчук.

У звіті зазначається, що голова ВРУ Руслан Стефанчук заявив, що наразі законодавчі ініціативи про цивільні партнерства не є пріоритетними.

“Ситуацію може змінити тільки активне лобіювання законопроєктів про цивільне партнерство та про зміни до антидискримінаційного і кримінального законодавства з боку міжнародних організацій та іноземних партнерів України”, – зауважують автори звіту. 

На яку країну ЄС варто рівнятися щодо захисту прав ЛГБТК-людей

Україні, адаптуючи своє законодавство щодо прав ЛГБТК-людей, варто орієнтуватися на країни, де їх захист досягнутий на найвищому рівні. Такою країною є Мальта, розповів Андрій Кравчук:

“За оцінкою “ILGA-Europe”, найавторитетнішої ЛГБТ-організації в нашій частині світу, рівень дотримання прав людей щодо ЛГБТ там становить понад 90% вже до Європи. Тому, якщо ми хочемо побачити, які закони нам потрібно ухвалити, варто подивитися на Мальту”.

Водночас, на його думку, сама Україна найбільш схожа та близька у цих питаннях до країн Балтії. Естонія, Латвія, Литва, також колишні республіки СРСР, вони демонструють значний прогрес у цьому напрямі.

“В Естонії, наприклад, вже легалізовані одностатеві шлюби. У Литві законодавці дуже консервативні, не хочуть ухвалювати закон про цивільне партнерство, але Конституційний суд зобов’язав їх до цього, а до того вирішив, що такі партнерства можуть ухвалюватися у судовому порядку”, – зазначив Кравчук.