Україна має змінити підхід до звільнення важко хворих засуджених, щоб вони не помирали за ґратами – правозахисники

В Україні треба вдосконалити законодавство та змінити підхід до звільнення важко хворих засуджених. Наразі чимало з тих, хто міг би дожити останні дні на волі, вмирають за ґратами. 

Про це йшлося під час круглого столу, організованого Секретаріатом уповноваженого ВР з прав людини та ГО “Харківська правозахисна група”, передає кореспондентка ZMINA. 

Найбільша проблема зі звільненням хворих в’язнів виникає в судах – Євген Захаров

Паліативна допомога в Україні в місцях несвободи залишається на низькому рівні, що підтверджують результати моніторингових візитів, зокрема за участі представників Уповноваженого ВР з прав людини та громадських організацій. Передбачене законодавством звільнення за станом здоров’я важко хворих засуджених (стаття 84 Кримінального кодексу України) нерідко затягується. 

Керівник Харківської правозахисної групи Євген Захаров назвав кілька проблем під час процедури звільнення від відбування покарання за станом здоров’я. За його словами, адміністрації установ зазвичай хочуть, щоб важко хворі в’язні були звільнені через тягар утримання таких людей.

Лікарські комісії також бачать, що такі в’язні дуже хворі та їх треба звільнити, проте затверджений перелік хвороб, які є підставою для такого звільнення, має недоліки, зауважив Захаров.  

“Всі хвороби, які там перелічені, вказують щодо звільнення на стадії, які можна назвати термінальними. Як правило, люди, яких звільняють за рішенням суду, живуть дуже недовго після того. Дуже часто в’язні помирають, не дочекавшись рішення суду“.

У документі не передбачене звільнення за сукупністю хвороб, де стадії кожного захворювання не були б останніми, зауважив правозахисник:

“Це разом створює ситуацію, коли людина дуже страждає від цих хвороб і її було б важливо звільнити”, – додав він. 

Євген Захаров також звернув увагу, що навіть коли є бажання адміністрації та рішення лікарської комісії, найбільше проблема виникає у судах:

“Ми з цього приводу писали до Верховного Суду, наводячи конкретні приклади рішення суддів про відмову. І отримали відповідь, що суд при розв’язанні цього питання враховує тяжкість вчиненого злочину, характер захворювання, особу засудженого та інші обставини справи”. 

Якщо лікування важко хворого в’язня неможливо забезпечити за ґратами – це нелюдське поводження

Андрій Діденко з Харківської правозахисної групи звернув увагу, що від переліку хвороб, які є підставою для звільнення в’язнів, варто відмовитися, бо такий підхід суперечить стандартам Європейського суду з прав людини та  Європейського комітету з питань запобігання катувань. 

“Це ще радянська формалізована таблиця, де доля людини залежить від того, чи вписаний її діагноз в цей перелік, чи ні. Європейські країни давно відмовилися від такого підходу”, – звернув увагу правозахисник. 

За його словами, затверджений перелік створює формалізм замість медичної оцінки, не враховуються потреби у догляді, прогноз, здатність до самообслуговування.

Презентація і фото Андрія Діденка

Правозахисник зауважив, що в рішеннях ЄСПЛ можна знайти певні критерії звільнення, зокрема не через діагноз, а через неможливість забезпечити людині лікування та гідні умови тримання. У низці рішень ЄСПЛ зазначено, що якщо лікування є неадекватним або не відповідає стану пацієнта, що таке утримання під вартою може визнаватись як нелюдське поводження.

“Проблема полягає не в переліку хвороб, а в несумісності утримання людини з людською гідністю. Під час моніторингових візитів ми, як громадські монітори, постійно бачимо однакові ситуації: онкохворих у термінальній стадії, яких тримають в камері без належного знеболювального. Людей, які не можуть самостійно пересуватися, їх доглядають співкамерники, а не спеціальні медичні працівники”, – розповів Діденко.

Також за ґратами монітори бачили пацієнтів з деменцією чи важкими психічними розладами, які не усвідомлюють, де вони знаходяться. Але формально їхні захворювання не підпадають під перелік хвороб для звільнення. Так само є в’язні з нирковою недостатністю, яких місяцями не возять на діаліз. 

“Бачимо судові процеси з цих питань, які тривають кілька місяців, пів року і  більше. Результат один – це втрата часу, ресурсу, якого у важко хворої людини дуже мало. Судові розгляди затягуються і це фактично вирок. Маємо справи, де люди помирають ще до першого судового засідання”, – наголосив експерт Харківської правозахисної групи. 

Андрій Діденко зазначив, що таке відбувається з кількох причин:

• немає чіткого строку розгляду клопотання стосовно звільнення через тяжке захворювання;
• бюрократичні процедури, які не відповідають медичним реаліям;
• суди під час ухвалення рішення спираються на те, чи є у людини заохочення, стягнення, чи вона працевлаштована, що не має відношення до медичних показників.

Правозахисник озвучив пропозицію, які зміни необхідні: зокрема визначити 48 годин на розгляд таких справ, запровадити незалежну експертизу та перевести важко хворих ув’язнених до цивільних лікарень. 

Також – внести зміни до статті 84 Кримінального кодексу України, щоб суд не мав цієї надмірної дискреції, не оцінював особу засудженого. Натомість суду слід звертати увагу на те, що лікування неможливо забезпечити в умовах позбавлення волі й подальше тримання цієї людини призведе до нелюдського поводження.

“У багатьох країнах світу діє модель “співчутливе звільнення”. Її необхідно запровадити в нашій країні, якщо ми йдемо в європейську спільноту”, – додав Діденко.

За його словами, в Україні потрібна реформа, яка ставить у центрі не формальні критерії, а людину, її страждання та право на гідність.

Суди звільняють в’язнів найчастіше за поданням прокурорів – дослідження

Представник Харківської правозахисної групи Геннадій Токарев розповів про дослідження щодо звільнення важко хворих в’язнів, яке ця організація проводила упродовж 2017–2022 років. Було проаналізовано близько 1500 справ. 

Виявилося, що у 51% випадків ув’язнені були звільнені за поданням адміністрації. Лише близько 20% таких клопотань суди відхилили. Тоді як за поданням адвокатів було задоволено 20% таких справ, а 70% відхилено. Ще більший вплив на рішення суду справляли прокурори, зазначив Токарев: 

“У 80–84% випадках, коли прокурор підтримував клопотання, воно було задоволене. Якщо прокурор був проти, то майже у 89% випадків суд ухвалював таке ж рішення. Лише у 5,5% досліджених справ суди посилалися на практику європейських судів”.

Щороку частина важко хворих в’язнів помирає до того, як судове рішення набирає сили 

Начальник департаменту протидії порушенням прав людини в правоохоронній та пенітенціарній сферах Офісу генерального прокурора Михайло Подоляк розповів, що за даними ЦОЗ ДКВС, у 2024 році лікарсько-консультаційні комісії (ЛКК) розглянули 131 матеріал щодо звільнення засуджених за станом здоров’я. Під час розгляду померли 5 в’язнів. 111 матеріалів було направлено до суду, і під час судового розгляду померли 22 людини. Суд звільнив 72 засуджених, з них восьмеро померли до набрання судовим рішенням законної сили.

За 9 місяців 2025 року ЛКК розглянули 101 матеріал з питань звільнення засуджених через хвороби. Під час розгляду комісіями померли 2 людини. До суду направлено 85 матеріалів, а під час судового розгляду померли 9 людей. Суд звільнив 49 ув’язнених, але троє померли до набрання судовим рішенням законної сили.

Найбільше звільнено засуджених за станом здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Львівській та Харківській областях.

Скриншот презентації

“Майже за кожним сьомим з розглянутих у 2025 році матеріалів, засуджені померли, так і не дочекавшись ухвалення судового рішення щодо звільнення від покарання за хворобою”, – зазначив Подоляк.

Основними причинами такої ситуації, за словами представника Офісу генпрокурора, є порушення вимог кримінального судового законодавства, зайвий формалізм, судова тяганина, порушення при підготовці матеріалів, безпідставні відмови суду, невчасне звернення до суду.

“У низці випадків суди ухвалюють необґрунтовані рішення про відмову в задоволенні клопотань без належного врахування критичного стану здоров’я важко хворих засуджених, які невдовзі після того помирають. Зокрема, за даними ЦОЗ ДКВС, у 2025 році із 20 випадків відмови судового задоволення клопотань троє засуджених померли”, – повідомив Михайло Подоляк. 

За даними, які Харківська правозахисна група отримала від Центру охорони здоров’я ДКВС України, з 2018-го по серпень 2025 року в установах позбавлення волі помер 201 довічник, із них 179 – від хвороб.

У Міністерстві юстиції розповіли, що медзаклади для в’язнів планують передати до МОЗ. Це передбачено в дорожній карті з верховенства права, яка є частиною переговорної рамки при вступі України до ЄС.

Про те, як в Україні звільняють засуджених за станом здоров’я і чому не всі до цього доживають, читайте в матеріалі.