У Стратегії міграційної політики до 2035 року має бути врахована доля мешканців ТОТ і переселенців – правозахисник Таранець
У Стратегії державної міграційної політики України до 2035 року держава має врахувати права людей з тимчасово окупованих територій, а в завданнях Стратегії окремими пунктами розділити ВПО і людей, які залишаються під російською окупацією.
Про це в коментарі виданню ZMINA наголосив старший юрист БФ “Схід SOS” Ярослав Таранець.
Старший юрист БФ “Схід SOS” Ярослав ТаранецьПравозахисник сформував такі рекомендації після презентації 9 вересня в Києві проєкту “Розробка Стратегії державної міграційної політики України до 2035 року: трудоресурсний аспект”.
Як розповів модератор Василь Воскобойник, відповідальним за цю стратегію буде Міністерство внутрішніх справ, але співпраця йтиме з різними державними структурами й експертами, серед яких: МЗС, Державна міграційна служба, Інститут демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України, громадська організація “Офіс міграційної політики”, Всеукраїнська асоціація компаній з міжнародного працевлаштування тощо.
Під час обговорення проєкту більшу увагу приділили тому, як заохотити українців повертатися з-за кордону та як можна залучити до України трудових мігрантів з інших держав. Наприклад, ішлося про те, що мігранти – це певна загроза ментальній цілісності країни, тому слід зберігати баланс між залученням іноземців і українців. До того ж іноземці масово не поїдуть зараз в Україну на заробітки, поки не закінчиться війна з Росією.
Директорка Інституту демографії Елла Лібанова пояснювала, що міграційна політика повинна бути диференційована за різними країнами – тобто закликати українців з Німеччини, Польщі, Чехії та Іспанії (саме в цих чотирьох країнах живуть 65% мігрантів з України) потрібно зовсім по-різному. Треба зважати як на умови для життя українців у цих країнах, так і на статево-вікові структури українських мігрантів там. Наприклад, діти до 14 років повернуться лише зі своїми мамами, тому для жінок необхідно створити привабливі умови: мережа дитячих дошкільних і позашкільних закладів; гнучкий графік робочого дня; поширення дистанційної зайнятості тощо. Водночас повертати людей 35–65 років слід іншими шляхами.
Докторка економічних наук Світлана Калініна з Маріупольського університету закцентувала ще й на тому, що для ефективної міграційної політики потрібно розробити нову модель економічного розвитку України, бо наявна не відповідає ситуації.
“Маємо говорити рівноправне входження до світового розподілу праці, про міжнародну конкурентоспроможність. Потрібна висока продуктивність праці”, – сказала експертка.
І хоча одним із 13 попередніх завдань майбутньої Стратегії назвали сприяння інтеграції ВПО в місцеві територіальні громади та забезпечення їм вільного вибору місця проживання, все ж ніхто зі спікерів на презентації не зосередився на питанні мешканців окупованих територій та на внутрішніх переселенцях.
Ярослав Таранець у розмові зі ZMINA погодився, що розробити стратегію міграційної політики з урахуванням трудоресурсного аспекту дуже важливо в контексті демографічної кризи, яка сьогодні існує через збройну агресію Росії, та в контексті дефіциту кадрів на ринку трудових ресурсів. Однак у ній необхідно також врахувати й права людей з ТОТ. У завданнях стратегії краще виокремити ВПО і людей з окупації.
Правозахисник пояснив, чому він рекомендує державі так зробити: переміщення з окупації на підконтрольну територію України та переміщення з прифронтових зон різні. Для виїзду з окупації існує значно більше перешкод і викликів: перетин кордону третіх країн, відновлення українських документів, якщо вони втрачені й окупація відбулася вже давно, інтеграція в нову громаду.
“Переміститися ж із підконтрольної території – це інше. Людина має документи українського зразка, соціальні зв’язки, які вона не втратила. Так, це теж дуже важко, тому що людина покидає своє житло, але принаймні вона перебуває в, скажімо так, культурному, освітньому, економічному просторі на території, підконтрольній уряду України”, – каже Таранець.
Він не оминув і той факт, що на презентації було дуже багато приділено уваги залученню трудових ресурсів серед іноземців. Він сказав, що такі люди будуть довше адаптуватися в українському просторі, ніж люди з ТОТ, які і так є громадянами України:
“Люди, які будуть залучені з третіх країн, будуть довше інтегруватися, тому що це передбачатиме вивчення мови, це передбачатиме процес адаптації в нашому суспільстві: це і культурний аспект, і інформаційний, економічний тощо”.
Правозахисник “Схід SOS” наголосив, що, за оцінками Центру громадянської просвіти “Альменда”, на ТОТ залишаються 1,6 млн дітей. Це міг би бути потенціал України, який можна було б залучати й стимулювати їхнє переміщення на територію, підконтрольну уряду. А ще близько 40 тисяч дітей досі обирають українську освіту. Вони навчаються дистанційно попри ту небезпеку, яка їм загрожує.
“Це говорить про те, що ці люди, навіть попри окупацію, обирають Україну. І питання захисту цих людей, питання захисту громадян, які проживають на ТОТ, повинно бути наскрізним. Воно має бути враховано не тільки в державній міграційній політиці, а й в інших нормативних документах”, – підсумував Ярослав Таранець.
Загалом в окупації залишаються близько 6 млн українських громадян. Раніше правозахисники заявили, що питання, які стосуються прав та інтересів жителів ТОТ, мають бути частиною домовленостей у межах перемовин, якщо вони відбуватимуться, і стати вимогами до Росії як окупаційної держави.
