Владу закликають конкретизувати критерії та процедуру втрати українського громадянства через загрозу нацбезпеці
Влада має уточнити нечіткі положення статті 19 закону про громадянство, у яких ідеться про втрату українського громадянства.
Про це в ефірі телемарафону заявила адвокаційна директорка Центру прав людини ZMINA Альона Луньова.
У законі йдеться, що добровільне набуття громадянства Російської Федерації є підставою для втрати громадянства України. Утім, добровільним не вважається набуте громадянство тоді, коли громадянин України був депортований на територію Російської Федерації.
У законі також ідеться, що якщо громадянин, отримавши російський паспорт, вчиняє певні дії, які підтримують збройну агресію Російської Федерації, або якщо ці дії загрожують національній безпеці й інтересам України, то такий громадянин втратить громадянство України.
Читайте також: Російські ЗМІ почали використовувати законопроєкт про множинне громадянство в пропагандистських цілях – правозахисниця
Правозахисники вказали, що наразі в законодавстві не визначено чіткого переліку, які дії можуть бути розцінені як загроза національній безпеці й інтересам України, що буде підставою для втрати громадянства України. Вони побоюються, що цей закон може використовуватися як інструмент вибіркового переслідування. Вони також прогнозують, що через правову невизначеність закону Європейський суд з прав людини отримуватиме скарги.
“Ми не знаємо, чи можна розцінювати відвідування школи або літнього табору дітьми як загрозу національним інтересам, і цей закон не дає відповіді на питання”, – сказала адвокаційна координаторка БФ “Право на захист” Ксенія Гедз.
“Ми не очікуємо, що завтра десятки тисяч людей втратять громадянство України, але те, що такий інструмент є і його можна вибірково застосовувати, – це нас непокоїть і ми вважаємо, що це мало б бути виправлено і ці норми мають бути уточнені”, – додала Альона Луньова.
Остаточно цей закон запрацює через шість місяців. За цей час уряд має напрацювати інші акти про процедуру втрати громадянства України.
Напередодні в ефірі “Київ FM”, коментуючи цей закон, Ксенія Гедз пояснила, що стаття 3 та стаття 51 Кримінального кодексу України чітко визначають, що кримінальна протиправність і карність визначаються лише Кримінальним кодексом, а не іншими законами, зокрема законом про множинне громадянство.
Правозахисниця вказала, що законодавець не врахував у статті 19 закону про громадянство досвід українців в окупації, де Російська Федерація створює такі умови для проживання, що громадяни змушені брати російські паспорти, зокрема через відмову обслуговувати в лікарнях та через погрози позбавлення нерухомості без російського паспорта.
Читайте також: Репресивна паспортизація: куди звертатися через нав’язані російські паспорти
Альона Луньова вказала на статтю 25 Конституції України, яка забороняє позбавляти громадянства України, тоді як після внесених змін стаття 19 закону про громадянство України фактично стала статтею про втрату громадянства. Правозахисники вважають, що свою позицію в цьому питанні мав би визначити Конституційний Суд України.
Крім того, директорка з адвокації Центру прав людини ZMINA вказала на інший виклик: держава тривалий час нічого не робила, щоб видати свідоцтва про народження державного зразка народженим на ТОТ дітям, а чинна судова процедура реєстрації цивільного стану занадто складна для громадян в окупації.
“Так само отримати український паспорт таким громадянам за кордоном неможливо. Їм непросто приїхати з окупованої території до України. У нас загалом занадто розбалансована міграційна політика: з одного боку, ми максимально спрощуємо отримання паспорта для українців в інших країнах, але водночас ми нічого не робимо, щоб нашим людям з ТОТ було простіше отримати український паспорт. Це такий має вигляд”, – прокоментувала Альона Луньова.
Читайте також: “Вісім місяців доводив, що я – це я”: як кримчанин Ярослав виїхав з окупації й отримав український паспорт через суд
Правозахисники вказують, що Російська Федерація з порушенням норм міжнародного права паспортизує громадян України, але водночас держава Україна перекладає на своїх громадян тягар покарання.
Альона Луньова нагадала, що громадянство – це правовий зв’язок людини зі своєю державою. Вона висловила переконання, що під час демографічної кризи держава не може нехтувати громадянами в Україні та особами без громадянства, які проживають на території України.
Правозахисники вказують, що громадянське суспільство неодноразово наголошувало на формуванні єдиної державної політики щодо ТОТ, необхідності підтримувати зв’язок зі своїми громадянами, надавати їм необхідну підтримку та стимулювати їх виїжджати на підконтрольну уряду України територію, утім останні кроки влади свідчать про обривання зв’язків з ними. Вони наголошують, що зв’язок України з українцями в окупації дозволяє державі говорити міжнародним партнерам, що Україна проти територіальних поступок і що в окупації проживають її громадяни, і цей зв’язок має бути не на словах, а в діях держави.
