“Ви – збанкрутіла країна”: Дослідники розповіли про кількість та причини невиконаних судових рішень
Станом на лютий 2019 року в Україні було понад 305 тисяч невиконаних судових рішень.
Такі дані дослідження Центру Разумкова навів Анатолій Заєць, завідувач кафедри загальнотеоретичного правознавства та публічного права НаУКМА під час круглого столу “Першопричини невиконання рішень національних судів в Україні і шляхів вирішення цієї проблеми”. Інформацію про невиконані судові рішення дослідники взяли у Бюджетній програмі №КПКВ 350-404017, яким володіє Державна казначейська служба, а також у Єдиному реєстрі судових рішень.
“У лютому 2019 року в Україні було понад 305 тисяч невиконаних рішень. 2018 року виконали 77 тисяч судових рішень. Усього виконано менше, ніж четверта частина… Це загальнодержавна проблема, до вирішення якої потрібно застосувати адекватні заходи. Я вважаю, що у Конституцію потрібно внести норму про контроль за виконанням судових рішень за судами, а не за Міністерством юстиції“, – цитує Анатолія Зайця кореспондент Центру прав людини ZMINA.
Дослідники виокремили три категорії – рішення у соціальних спорах, рішення щодо трудових відносин та стосовно юридичних осіб, у структурному фонді яких частка держави склала понад 25%.
Наймасштабніша проблема невиконання рішень у соціальних справах. На момент дослідження сукупна сума боргу склала 2,2 млрд гривень.
Проаналізувавши 2 254 рішень, дослідники дійшли висновку, що ухвалюючи законодавство у сфері соціального забезпечення Верховна Рада належним чином економічно його не обґрунтувала та не враховувала реальний стан бюджетного фінансування. При цьому вони збільшували категорії громадян, для яких передбачались соцвиплати, зокрема, діти війни, постраждалі через аварію на ЧАЕС, переселенці, учасники АТО.
Через брак коштів в Держбюджеті народні депутати вносили зміни до законодавства, зокрема й в бюджетне, аби зменшити кількість та розмір соцвиплат. Через це громадяни України звертались до судів, які виносили рішення на їхню користь.
“Ця проблема існувала багато років і поки українці “не завалили” Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) скаргами, держава на неї не реагувала”, – прокоментував член-кореспондент Національної академії правових наук України Анатолій Заєць.
Серед інших причини невиконання рішень дослідники також називають складне нормативно-правове регулювання та недоліки у судових рішень.
Лідер проекту ЄС “Право-Justice” Віткаускас Довидас вважає, що українцям потрібно зізнатись собі, що вони банкрути.
Віткаускас Довидас та голова Державної казначейської служби України Тетяна Слюз“Одназначно, Україні потрібно менше законів і більше права. Їй треба поставити це за мету. Виконано менше 25% судових рішень. І ви ж не забувайте про час людини, який може бути дорожчий за суму позову. Якщо ваша головна причина невиконання – це відсутність фінансового забезпечення, то Україна де-факто банкрут і це треба комунікувати політикам та суспільству”, – вважає він.
У трудових спорах загальна сума боргу склала 31,7 млн гривень. Проаналізувавши 80 судових рішень автори дослідження серед основних причин проблеми називають відсутність належного фінансування з боку держави та неналежне виконання повноважень органами державної влади, її підприємствами і установами.
Дослідники повідомляють, що вони, зокрема, затримують нараховані зарплати, не сплачують лікарняні на час вагітності та пологів. Окрім цього, науковці виявили недоліки нормативного регулювання трудових правовідносин, коли, до прикладу, несвоєчасно ухвалюють підзаконні відомчі акти про грошове забезпечення учасників АТО.
Невиконуючи рішення проти юридичних осіб, відповідальність за які несе держава, громадянам заборгували у цілому 4 млрд гривень. Проаналізувавши 250 рішень, експерти назвали тотожні причини з попередніми категоріями справ. Окрім цього, вони виокремлюють також мораторії на примусову реалізацію майна державних підприємств. Уряд робив це для того, щоб попередити банкрутство держпідприємств і соціальну напругу від масових звільнень.
Часто державні виконавці неправомірно повертають виконавчий документ стягувачу через те, що їм не вдалось встановити місцезнаходження юридичної особи-відповідача.
Також дослідники нарікають на неналежне виконання повноважень з боку державної виконавчої служби при стягненні цього виду боргу.
За деякими судовими рішеннями науковці виявили, що держвиконавці “допомагали” боржникам приховувати своє майно та фінансові ресурси.
Анатолій Заєць вказує на недостатнє фінансове, матеріальне та інформаційне забезпечення виконавчої служби.
“Часто стягувач сам має шукати рахунки підприємств, розшукувати майно і вказувати на це виконавцям, щоб виконати судове рішення. У держвиконавців бракує силових елементів примусу, тому вони обирають найпростіші судові рішення”, – розповів він.
“Суди дуже обережно застосовують забезпечувальні заходи до винесення остаточного рішення суду, на який треба довгий час чекати. За цей час виводяться активи підприємства та спустошуються товариства”, – додає Анатолій Заєць.
Разом з тим він оцінює, що держава формально підходить до виконання судових рішень. Держвиконавець може оштрафувати боржника, звернутись до правоохоронців про притягнення до відповідальності за невиконання рішення суду і відразу закриває виконавче провадження. Але слідчі рідко притягують до відповідальності таких правопорушників. Також виконавці закривають провадження, якщо у боржника немає коштів. Але при цьому у позивача немає можливості дізнатись, коли вони у нього з’являться.
В Україні відсутня також система координації державних органів, дотичних виконання судових рішень.
У цій категорії судових рішень автори дослідження рекомендують переглянути законодавство, що стосується мораторіїв та процедур банкрутства держпідприємств та переглянути практику виконавчої служби щодо судових рішень.
Віктор Мусіяка“Дослідження засвідчило, що комплексне реформування виконавчої служби має охоплювати зміцнення статусу державних виконавців (з переглядом кваліфікаційних вимог і вікового цензу), посилення організаційних, фінансово-матеріальних, кадрових гарантій незалежності виконавців, проведення ревізії усієї процедури виконання судових рішень з точки зору посилення процесуальних гарантій їх виконання, процесуальних повноважень виконавців та зміцнення позицій стягувача. Урахування всіх аспектів та комплексний підхід до розв’язання накопичених проблем здатні вивести виконання судових рішень на належний рівень”, – написав у журналі Центру Разумкова “Національна безпека і оборона” №3-4 нині покійний співавтор дослідження Віктор Мусіяка.
Нагадаємо, виконання судових рішень – невід’ємний елемент основоположного права людини на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку, відповідно до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини. Порушення цієї статті з боку України ЄСПЛ встановив 2009 році у пілотній справі “Іванов проти України”, а 2017 року у справі “Бурмич та інші проти України”. Наразі Рада Європи очікує від України невідкладних комплексних дій, що мають усунути причини невиконання судових рішень.
Методолігія для дослідження Центру Разумкова розробили для виконання рішення Комітету міністрів Ради Європи, яким він у червні 2018 року вимагав від України комплексно дослідити першопричини невиконання рішень українських судів. Над дослідженням працювали, зокрема, професор Віктор Мусіяка, доцентр кафедри цивільного процесу Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого Тетяна Цувіна та кандидат юридичних наук, голова правління громадської організації “Експертний центр з прав людини” Володимир Сущенко.
