Моніторинг переслідування журналістів: як в Україні фіксують випадки тиску через суд

Позови на мільйони гривень, роки судових процесів і спроби обрати “потрібного” суддю – такий вигляд має тиск на журналістів в Україні під виглядом нібито законної процедури. Так звані SLAPP-позови дедалі частіше стають інструментом залякування й підриву свободи слова.

Про це під час круглого столу “Як Україна буде протидіяти SLAPP”, присвяченого протидії стратегічним позовам проти участі громадськості, говорили представники медійної та правозахисної спільноти.

Фото: iStock

Учасники заходу обговорили актуальність проблеми судового тиску на журналістів, поділилися власним досвідом захисту в таких справах, а також озвучили кроки, які можуть допомогти систематично боротися зі SLAPP-кейсами в Україні.

Так, юрист Інституту масової інформації Володимир Зеленчук наголосив, що під час передвиборчих кампаній очікується зростання кількості журналістських розслідувань, а разом із цим – і кількості позовів, спрямованих на те, щоб змусити журналістів замовкнути. За його словами, вже зараз ІМІ фіксує збільшення кількості замовних матеріалів і вважає важливим документувати SLAPP-позови як частину захисту свободи слова.

Досвід судового супроводу таких справ мають одразу кілька організацій. Зокрема, Марія Музичко, головна юристка команди Bihus.Info, розповіла, що з 25 судових справ, у які “втягнули” редакцію, щонайменше 15 мають ознаки SLAPP. Вона навела приклади справ Гладковських, Сергія Семочка та Іллі Киви, які супроводжувалися численними експертизами, перекиданням справ між судами та надмірними фінансовими вимогами до журналістів.

“Один лише судовий збір у справі Семочка становив 24 тисячі гривень. У підсумку справа тривала шість років”, – зазначила вона.

Директорка з юридичних питань громадської організації “Платформа прав людини” Ольга Вдовенко розповіла, що юристи організації беруть участь у низці справ, зокрема представляли інтереси Сергія Лещенка в справі проти Медведчука, де було 16 однотипних позовів. 

Медіаюрист і радник голови НСЖУ Даніл Сербін наголосив, що кожна організація, яка працює з журналістами, має власну практику захисту в таких справах. За його словами, Спілка журналістів запустила гарячу лінію правової допомоги для журналістів, а взимку почала окремий збір інформації про SLAPP-позови проти місцевих медіа. Він підкреслив потребу розробити спільні критерії для ідентифікації таких позовів і єдину систему взаємодії організацій, які працюють у цій сфері.

Заступник директорки Центру демократії та верховенства права Ігор Розкладай підкреслив, що в Україні історія SLAPP-позовів почалася задовго до повномасштабного вторгнення. Він нагадав про справи 2000-х років, зокрема кейс Ріната Ахметова проти “Обозревателя” та Дмитра Фірташа проти KyivPost. На його думку, пошук ефективного механізму захисту має спиратися не лише на адаптацію європейських підходів, а й на український контекст.

“Ми маємо зберегти базис свободи слова – інакше не буде демократії”, – додав Розкладай.

Учасники та учасниці заходу погодились, що боротьба з тиском через суд має бути комплексною: від впровадження чітких критеріїв визнання справ SLAPP до створення посібників для журналістів і адвокатів, систематизації практик, публічного розголосу таких кейсів та розвитку інституційної співпраці.

Нагадаємо, що інституційний тиск – це форма переслідування, яка часто видається зовні “законною”. Йдеться про спроби вплинути на журналісток через судові позови, перевірки, псевдозвернення до правоохоронців, організовану кампанію дискредитації чи штучні адміністративні перепони. Такий тиск часто спрямований на журналісток, які займаються розслідуваннями, екологічними або антикорупційними темами – і часто зачіпають інтереси впливових бізнесів, посадовців або забудовників.

З подібними діями у квітні 2025 зіткнулася закарпатська розслідувачка Олена Мудра. Після серії публікацій про зловживання в Карпатах на неї почали чинити комплексний тиск: через підконтрольні медіа поширювали фейки, намагалися скомпрометувати через родинні зв’язки, подавали судові позови за “порушення ділової репутації”, звинувачували в співпраці з Росією – хоча жодних доказів цього не було.

Читайте також: Тиск на журналістів через судові позови: як цьому протидіють в ЄС і що можна змінити в Україні