Баланс між безпекою і прозорістю: в Україні розробили рекомендації щодо обмеження доступу до публічної інформації
В Україні розробили рекомендації з питань обмеження доступу до публічної інформації. Це допоможе структурам, які є розпорядниками такої інформації, не обмежувати її безпідставно.
Про це повідомили під час презентації відповідного посібника 22 травня, передає ZMINA.
Ілюстрація: DepositphotosМіністерство цифрової трансформації України та Секретаріат уповноваженого ВР з прав людини підготували посібник з рекомендаціями, як розпорядникам інформації надавати відповіді на запити та визначати випадки, коли доступ до інформації може бути обмежений.
“Найбільшим викликом у сфері доступу до публічної інформації залишається питання пошуку балансу між доступом до інформації та національною безпекою. Систематичні обстріли ворога, об’єктів цивільної та військової інфраструктури, кібератаки на державні реєстри, вебсайти, підривна діяльність колаборантів – це є ті чинники, які впливають на рішення розпорядників інформації обмежувати доступ до тієї чи іншої інформації”, – зазначила представниця Уповноваженого ВР з прав людини з інформаційних прав Юлія Деркаченко.
Вона додала, що за результатами розгляду звернень громадян, які надходять до Уповноваженого ВР з прав людини, вбачається, що розпорядники інформації систематично допускають порушення окремих положень закону “Про доступ до публічної інформації”, серед яких є і порядок обмеження доступу до публічної інформації.
У напрацьованих рекомендаціях зазначається, що закон “Про доступ до публічної інформації” закріплює загальний принцип відкритості публічної інформації. Водночас він встановлює підстави обмеження доступу до неї, вимагаючи від розпорядників публічної інформації аналізувати її за низкою критеріїв під час ухвалення відповідних рішень.
Проте є чимало фактів необґрунтованого обмеження доступу до публічної інформації. Зокрема, є випадки, коли у відповідь на запити інформацію не надають або обмежують загальний доступ до неї, коли це прямо заборонено законом. Обмежується доступ до певної інформації у публічних реєстрах без дотримання вимог частини 2 статті 6 Закону “Про доступ до публічної інформації”. Також безпідставно не надається доступ до інформації, яка становить суспільний інтерес, на підставі надуманих загроз або з мотивів недопущення негативних наслідків, які не пов’язані причинно-наслідковим зв’язком із можливим оприлюдненням інформації.
Безпідставне обмеження доступу до публічної інформації нерідко оскаржується у судовому порядку як в українських судах, так і в Європейському суді з прав людини (ЄСПЛ).
З 2020-го по 2024 рік ЄСПЛ розглянув 9 справ проти України, які стосувалися питань доступу до публічної інформації, зазначила медіаюристка ГО “Платформа прав людини” Людмила Опришко.
“У всіх цих 9 справах було постановлено рішення, що було порушене право на доступ до публічної інформації як складової права на свободу слова. І майже всі ці порушення були пов’язані з тим, що трискладовий тест не виконувався або виконувався неналежним чином”, – звернула увагу вона.
У посібнику звертається увага, що доступ до публічної інформації може обмежуватись відповідно до закону за сукупності таких вимог: виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання масовим заворушенням або кримінальним правопорушенням, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, отриманої конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
Також – якщо розголошення цієї інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам. І якщо шкода від оприлюднення цієї інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Зважаючи на це, розпорядникам інформації рекомендується під час розв’язання питання про обмеження доступу до публічної інформації визначити закон, який регулює такий доступ, і встановити, чи дозволяє він обмежувати доступ до неї. Також – провести “трискладовий тест”, тобто проаналізувати інформацію відповідно до трьох критеріїв, визначених у законі. Проведення трискладового тесту включає такі дії:
- визначення правомірного інтересу в обмеженні доступу до публічної інформації;
- встановлення ймовірності заподіяння істотної шкоди зазначеному інтересу внаслідок розголошення інформації;
- оцінювання ситуації щодо того, чи буде шкода від оприлюднення інформації переважати суспільний інтерес.
Керівниця експертної групи розвитку сфери відкритих даних Мінцифри Яніна Любива розповіла, що на запити розпорядників інформації було вирішено напрацювати максимально зрозумілий покроковий алгоритм, як застосовувати трискладовий тест.
“Тому що частина друга статті 6 Закону “Про доступ до публічної інформації” наче дає загальне розуміння того, за яких умов застосовується тест, але коли доходить до фактичного застосування, виникає багато питань: як зважити суспільний інтерес, як зважити шкоду, яку може нести оприлюднення публічної інформації”, – зауважила експертка.
У рекомендаціях зазначається, що “трискладовий тест” слід застосовувати у всіх випадках обмеження доступу до публічної інформації. Водночас “трискладовий тест” слід застосовувати до кожного різновиду запитуваної інформації.
Для розпорядників інформації наводяться практичні приклади, як надавати відповіді на запити та які дані можна обмежувати. Наприклад, до Адміністрації держприкордонслужби надійшов запит від журналіста надати інформацію, чи виїжджав народний депутат з України у певний період під час дії воєнного стану, у якому пункті пропуску та разом із ким. У запиті зазначається, що цей депутат не голосував у Раді, а у медіа були опубліковані його фотографії на пляжі європейського курорту.
“Трискладовий тест” у такому випадку визначає, що правомірний інтерес в обмеженні доступу до публічної інформації полягає в потребі запобігти розголошенню конфіденційної інформації про особу і захистити репутацію народного депутата та людей, які з ним виїжджали за кордон.
Водночас суспільний інтерес в оприлюдненні цієї інформації полягає в тому, що вона може вказувати на неналежне виконання депутатом своїх обов’язків, порушення законодавства України під час воєнного стану та введення громадськості в оману. Проте персональні дані тих людей, які з ним виїжджали за кордон, не впливають на суспільне життя країни.
Також зауважується, що, обираючи політичну діяльність, депутат свідомо відкрив частину свого життя широкій аудиторії й перебуває під прискіпливою увагою своїх виборців та українського суспільства.
У висновку зазначається: на запит потрібно надати інформацію про дати виїздів за кордон та в’їздів на територію України народного депутата, та зазначити пункти пропуску. У наданні іншої інформації слід відмовити. У висновку треба навести аргументи “трискладового тесту”.
Раніше ZMINA писала, що із 2022 року суди в Україні розглянули майже 2 тисячі справ з питань доступу до публічної інформації. Найчастіше розпорядники відмовляли в наданні даних про використання бюджетних коштів, земельних питань та кадрових рішень. На думку суддів, лише в третині випадків розпорядники обмежували доступ до певної категорії інформації правомірно. А в 68% рішеннями судів першої інстанції були поновлені інформаційні права запитувачів.
Також ZMINA повідомляла, що експерти ГО “Інститут розвитку регіональної преси” дослідили прогалини в законодавстві, які стосуються медіа, і представили шляхи їхнього подолання. Зокрема, йдеться про проблеми щодо доступу до публічної інформації, публікацію спростування, вилучення інформації, сплату судового збору, захист джерел інформації журналістів, проблеми виконання судових рішень та стратегічних позовів проти публічної участі (SLAPP).
