Правозахисник пояснив рідним потерпілих, чому потрібно активно інформувати громадськість про кожен випадок порушення прав людини в окупації
Голова правління громадської організації “Обʼєднання родичів політвʼязнів Кремля” та брат колишнього політвʼязня Євгена Панова Ігор Котелянець звернувся до рідних цивільних, які стали жертвами незаконного утримання внаслідок збройної агресії Росії. Він наголосив на важливості активного інформування громадськості про кожен випадок і участі родичів у публічних заходах.
З відповідною заявою він виступив під час конференції до Дня прав людини в Києві.
Ігор КотелянецьПід час свого виступу Котелянець розповів, хто з полонених має більше шансів отримати звільнення й що для цього мусять робити родичі.
“По-перше, ми тут говоримо про механізм звільнень, і, звичайно, ми бачимо, що найефективніший механізм сьогодні – це взаємні звільнення, так звані обміни”, – зазначив правозахисник.
Очільник Обʼєднання родичів політвʼязнів Кремля повідомив, що за останні майже три роки близько 5% серед усіх звільнених за так званими обмінами – це цивільні.
“Подивіться, хто ці звільнені цивільні. Це здебільшого ті люди, про яких дуже багато говорили, їхні прізвища були відомі, а їхні родичі були дуже активними. Вони брали участь у всіх заходах, на які їх запрошували, у всіх пресконференціях, адвокаційних поїздках. Вони самі викладали дописи у фейсбуці, заклики, розповідали про своє листування з рідними, робили цю історію дуже і дуже публічною. Це дуже добре та дійсно впливає на звільнення”, – наголосив Ігор Котелянець.
За словами експерта, старання рідних ніколи не залишаться непоміченими й з часом вони все ж дадуть результат.
“По-перше, ви формуєте в суспільстві знання про цю проблему і запит до влади розв’язати її. По-друге, ви формуєте у влади усвідомлення важливості звільнення вашого рідного”, – додав він.
До активного інформування суспільства про випадки зникнень та викрадень людей також закликала Левіза Джелял, дружина колишнього політв’язня Нарімана Джеляла. Вона наголосила, що це може допомогти зберегти життя затриманих, а також посприяти швидкому звільненню.
Левіза Джелял“Політвʼязні, чиї імена ми сьогодні чули, які лунають інколи, – це лише мала частина. Їх набагато більше. Про деяких ми навіть не знаємо, тому що одні не мають можливості про себе заявити, інші – просто бояться це зробити”, – зазначила Джелял.
Після арешту свого чоловіка вона створила сторінку в соціальній мережі для того, щоб висвітлювати перебіг слідства, умови його перебування та інші важливі аспекти.
“Мене підтримали в цьому дуже багато його друзів, журналістів, правозахисників, просто людей, небайдужих до цього”, – розповіла вона.
Вона переконана, що інформування громадськості про затримання та викрадення не лише може запобігти жорстокому поводженню з боку правоохоронців, але й дати змогу адвокатам надати необхідну допомогу затриманим.
Окрім цього, Левіза поділилася власним досвідом. Після викрадення її чоловіка Нарімана Джеляла вона разом із друзями розголошувала інформацію про цей інцидент. Це допомогло привернути увагу до ситуації та змусити правоохоронців офіційно визнати його затриманим.
“Застосування саме такого алгоритму інформаційного розголосу і розшуку людини є певним імунітетом для людини, яка зникла чи затримана”, – зазначила вона.
Левіза також вважає, що дії після затримання чи викрадення людей на окупованих територіях повинні бути негайними.
“Вкрай важливо в разі зникнення, викрадення людини якомога гучніше інформувати суспільство про це. Це може врятувати людину, по-перше, від жорстокого поводження з боку ФСБ у перші години, а по-друге, допоможе припинити ці жорстокі дії стосовно людини чи змусить їх офіційно визначити цю людину затриманою, що дає змогу вже допомогти адвокатам, тобто надати юридичну допомогу тій людині. У будь-якому разі це краще, ніж просто мовчати”, – підкреслила дружина ексбранця Кремля.
Станом на 9 грудня Представництво президента України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі зафіксувало, що російські окупанти незаконно ув’язнили 218 осіб, з них 132 – кримські татари. Із загальної кількості 43 – арештовані (з них 28 кримських татар), 151 – ув’язнені (з них 97 кримських татар), 26 – без статусу (з них шість кримських татар).
Раніше голова правління Кримськотатарського ресурсного центру Ескендер Барієв повідомив, що його правозахисна організація зіткнулася з кількома проблемами під час документування воєнних злочинів.
Зокрема, починаючи з 2023 року родини політв’язнів намагалися приховувати затримання ефесбівцями їхніх близьких. Російські силовики шантажували сім’ї тим, що за мовчання про арешт людини обіцяли її швидко відпустити. Також люди, які співпрацювали з Кримськотатарським ресурсним центром, почали сумніватися в доцільності передання інформації про бранців, оскільки багатьох досі не звільнили.
