“Вона була титаном, який просто звертав гори”: колеги та друзі журналістки Вікторії Рощиної під час акції з вшанування її пам’яті

Вчора на Майдані Незалежності відбулася акція, присвячена вшануванню пам’яті загиблої у російській неволі журналістки Вікторії Рощиної. Учасники заходу, серед яких були представники 50 ЗМІ, тримали у руках портрети жінки, а також розповідали про неї та її професійний шлях у журналістиці.

Про це передає журналістка видання ZMINA.

Під час імпровізованих виступів, медійники повідомили, що 6 жовтня Вікторії мало б виповнитися 28 років, але, на жаль, цього не сталося. Вони наголосили на тому, що Рощіна не прагнула визнання, а лише бажала “докопатися” до правди.

Своїми спогадами про Вікторію поділилася, зокрема, головна редакторка “Української правди” Севгіль Мусаєва. За її словами, Вікторія завжди намагалася тримати зв’язок з українцями на окупованій території. Севгіль особисто надзвичайно вразив репортаж Рощиної з Василівки Запорізької області, коли вона протягом 14 днів разом з іншими людьми вибиралася з окупації. Проїжджаючи через російські блокпости, вони весь час спілкувалася і саме про ці розмови стали основою її матеріалу.

Мусаєва пригадала, як Вікторія змогла встановити контакт з  родинами Тиграна Оганнісяна та Микити Ханганова – двох українських підлітків, вбитих росіянами у Бердянську. Рощина весь час підтримувала зв’язок з їхніми сім’ями, аби дізнатися, що відбулося з тілами. Це, на думку Мусаєвої, свідчить про її небайдужість та людяність.

“Для неї на першому місці була журналістика. Неймовірна працездатність, тому що вона жила тільки цим. Я завжди дивувалася, як вона може так швидко працювати з текстами для різних видань. Ми, напевно, втратили найсміливішу журналістку в цій країні”, – вважає вона.

На думку Мусаєвої, в Україні мало розповідають про те, що відбувається на окупованих територіях. А все через те, що українські журналісти не мають туди доступу і їм дуже складно спілкуватися з людьми, які там залишились. Вікторії якимось чином завжди вдавалося це зробити і порозумітися з ними. ЇЇ неможливо було втримати, оскільки вона завжди хотіла поїхати на ТОТ.

“Ми намагаємося дізнатися, що трапилося 13 вересня і чому її не повернули. Батько весь цей час робив все можливе, аби її визволити. Чимало людей було залучено у цей процес. І ми до кінця не вірили, що це трапилося”, – додала вона.

Мусаєва сподівається, що на звернення української журналістської спільноти до міжнародних організацій, буде реакція. Адже питання цивільних заручників, яких майже не повертають, треба порушувати на найвищому рівні.

Ангеліна Карякіна, головна редакторка “Громадського телебачення”, наголосила на тому, що вшануванням пам’яті Рощиної буде продовження її роботи. Це стане підтвердженням того, що Вікторія “не була одним в полі воїном”.

У своєму виступі журналіст Богдан Кутєпов пригадав, як Вікторія першою приїжджала в офіс “Громадського телебачення” і останньою звідти йшла. За його словами, вона була так ж “нестерпна”, як і він. Попри це, медійник її любив і розумів

“Якщо щось ставалося, вона була вже там, незалежно від того, кого туди відправить редакція. І це було не марно, бо вона завжди “докопувалася” до правди. Не всім вистачало терпіння. Вона вміла знаходити факти, могла вивчити закон, щоб зрозуміти суть проблеми. Вона розбиралася у складних судових справах, тому їй часто надходили погрози від антигероїв сюжетів. Але вона нікого не боялася”, – пригадує він.  

Журналіст також згадав про її перше незаконне ув’язнення і як вона сміливо себе при цьому поводила. Вікторія не боялася, коли її залякували тим, що відправлять до кадирівців. Водночас вона намагалася “витягнути” з них більше фактів про те, як вони морально тиснуть на цивільних.

“Потім ми з’ясували, що перший раз коли її затримали, здав Вікторію митрополит Лука. Того разу вона їхала до Маріуполя і росіяни їй сказали, що “Лука від неї відмовився”. Тоді журналісти зверталися до КШ та ГУР, щоб її “витягти” звідти. Тоді ще не було стільки полонених, бо це було на початку війни”, – розповідає він.   

За словами Кутєпова, журналісти та батьки намагалися переконати Вікторію у тому, що поїздки на окуповані території можуть бути небезпечними.

“Вона реально палала і згоріла. Вона була трудоголіком, який місцями перетворювався на фанатика. Жодна історія не варта життя, адже скільки Віка ще могла всього зробити. Вона була хорошим журналістом і хотіла бути там, де є події”, – наголосив він.  

Журналіст запропонував створити спільну базу, до якої медіа могли б додавати відомості про Рощину. Таким чином вони спробують з’ясувати правду про неї та відтворити її шлях.

Вікторія Бега, заступниця головного редактора “Громадського телебачення”, працювала разом з Вікторією понад чотири роки. Журналістка запам’ятала її як доволі закриту людину, яка не ділилася своїм особистим життям та завданнями, над якими працювала. Рощина часто не радилася з редакцією і вигадувала собі завдання, а потім ставила їх перед фактом. Врешті-решт, вона приносила матеріали, які не міг зробити ніхто інший. Попри юний вік Рощиної, вона писала на складні теми: сексуальне насилля в інтернатах, підліткові колонії, судові справи Гандзюк та Шеремета тощо.

“Вона з-під землі діставала інформацію. Вона дуже детально копала кожну тему, адже для неї було важливо ні в чому не помилитися. Вона могла посеред ночі уточнювати у юристів інформацію. У Віки не було вихідних, лікарняних, її неможливо було відправити у відпустку. Вона була титаном, який просто звертав гори. Було честю працювати з нею і дивитися, на що була здатна ця тендітна дівчина”, – пригадує колега загиблої журналістки.

Також на смерть Рощиної відреагували у міжнародній спільноті. Зокрема, Європейський Союз був приголомшений загибеллю у російській неволі журналістки: “Її доля є трагічним нагадуванням про багатотисячні ув’язнення людей на окупованих територіях України та Росії”.

ЄС, зі свого боку, вимагає швидшого та незалежного розслідування для з’ясування всіх обставин смерті Вікторії. 

Посол США в Україні Бріджит Брінк написала у соцмережі Х, що в Америці глибоко стривожені смертю в російській неволі журналістки Рощиної. На думку амбасадора, трагічна смерть українки свідчить про системні викрадення та ув’язнення та напад на вільні ЗМІ у Росії. Брінк підкреслила, що РФ буде притягнута до відповідальності.

Нагадаємо, незаконно утримувана Росією українська журналістка Вікторія Рощина була у списках на обмін. Її мали етапувати з Таганрога до московського СІЗО “Лефортово”. Наразі її смерть підтверджена, але точні обставини невідомі.

Представник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Петро Яценко в ефірі телемарафону підтвердив, що журналістка загинула в російському полоні. Він додав, що про обставини смерті зарано поки говорити.

Яценко розповів, що у Коордштабі знали Вікторію, адже у 2022 році вона робила для них матеріали, тому для них “це надзвичайно сумна новина і для всієї  журналістки теж”.