“Як можна було залишити документацію з військкомату окупантам?”: житель Балаклії потрапив до російської катівні за списками ТЦК
Колишні атовці, військовослужбовці та члени їхніх родин потрапляли до російської катівні у Балаклійському відділку поліції завдяки спискам, які залишилися у місцевому територіальному центрі комплектування (ТЦК, колишній військкомат). Людей допитували та катували тільки через те, що колись вони та їхні рідні служили в ЗСУ.
Про це журналісту ZMINA під час польової місії на деокуповану Харківщину розповів житель Балаклії Олег.
Відділок поліції у Балаклії, де утримували та катували людей. Фото: ZMINAУ Олега служать в ЗСУ одразу декілька близьких родичів. Саме через це він потрапив до катівні, де його били та намагалася вивідати, кого ще він знає з колишніх атовців чи військових у Балаклії. Олег остерігається повторної окупації, тому попросив зберегти його анонімність.
Як пояснив чоловік, Балаклія вважалася воєнізованим містом через те, що тут розташована велика військова частина. Але це була частина забезпечення, яка мала охороняти снаряди: “приїхала машина, завантажили снаряди та поїхала машина на фронт”.
Окупація Балаклії почалася 2 березня 2022 року – через тиждень після повномасштабного вторгнення РФ в Україну.
“У мене питання виникає, я не можу назвати інакше ніж зрадою те, що накоїв начальник військкомату. Він мав тиждень від початку вторгнення, він розумів, що на Балаклію йдуть росіяни. Чому не вивіз документи? Якщо не було можливості вивезти, хіба не було двох літрів бензину, щоб спалити усю документацію? За тиждень можна було встигнути щось зробити. А вийшло так, що залишив росіянам документи, щоб їм було зручніше шукати тих, хто їм потрібен”, – дивується Олег.
Коли росіяни окупували місто і дісталися до військкомату, то отримали списки учасників АТО, тих, хто колись служив чи служить зараз, адреси, імена родичів, запевняє Олег. Потім російські військові працювали за цими списками, викрадали людей до катівні, щоб перевірити, що і кого знає людина.
“Це ви просто не бачили, коли людину у поліцейському відділку побили до такого стану, що в неї серце зупинялося. Хлопця атовця по списках з військкомату забрали за адресою проживання і сюди привезли. Коли його завели до нас в камеру, буквально через 15 хвилин його організм почав відмовляти. Ці “вертухаї” навіть швидку йому викликали”, – пригадав він.
Як переповідає Олег, це був кремезний чоловік із села поблизу Балаклії. “Охоронці” незаконно утримуваних у поліцейському відділку відчинили двері та дозволили винести атовця з камери. Щоб його винести, потрібно було з обох боків брати його під руки:
“Він вже наче без свідомості, торкаюсь його руки, а він аж шипить, боляче йому. Все відбито, все наглухо. Я намагаюся його підняти, а йому боляче. Ледь винесли його. Потім нас зачинили у камері. І після цього приїхали лікарі”.
Приїхали українські лікарі зі швидкої, вкололи йому якісь ліки. Олег не знає, де саме після цього утримували згаданого атовця. Але потім він його бачив тижнів через три в іншій камері поліцейського відділку.
Щодо медичної допомоги у самій катівні, то її надавав російський військовий медик, якого викликали, якщо у когось з утримуваних були проблеми зі здоров’ям:
“У нього були тільки такі рожеві пігулки, забув як називаються. Вони у нього були від усього: болить голова, болить зуб, болить шлунок”.
Читайте також: “Є ж різниця, чи ти зараз помреш, чи завтра”: історія 70-річного відеоблогера, який провів 100 днів у російській катівні в Балаклії
Центр прав людини ZMINA разом з українськими та міжнародними партнерами документує випадки тортур, скоєних під час російської збройної агресії проти України.
Якщо ви стали потерпілим або свідком тортур, залиште інформацію про себе у формі або ж напишіть на електронну адресу oh@humanrights.org.ua. Наш представник зв’яжеться з вами.
Отримана інформація за згодою заявника буде використана для звернень до національних та міжнародних слідчих органів, зокрема до Комітету ООН проти тортур, Незалежної міжнародної комісії ООН з розслідувань подій в Україні, Міжнародного кримінального суду тощо, для розслідування скоєних воєнних злочинів в Україні.
