“Казали, що я їй не потрібен і мене всиновлять у Росії”: 12-річний хлопчик розповів, як окупанти розлучили його з мамою

Ще в березні російські військові вивезли 12-річного Олександра Радчука та його маму Сніжану з Маріуполя до фільтраційного табору на окупованій території. Після цього хлопчик її не бачив. Окупанти не давали йому зв’язатися з бабусею та говорили, що на нього чекає всиновлення російською родиною. Зрештою хлопчик зміг сконтактувати з бабусею через вайбер, а та – повернути його з депортації.  

Про це Олександр розповів під час Всесвітнього економічного форуму.

Олександр Радчук та радниця-уповноважена президента України з прав дитини та дитячої реабілітації Дар’я Герасимчук. Фото: фейсбук Герасимчук

На початку повномасштабного вторгнення 12-річний Олександр мешкав з мамою Сніжаною та сестрою Вікторією в Маріуполі.

“24 березня я потрапив під обстріл та отримав поранення під око. Ми з мамою пішли шукати наших військових, щоб вони відвезли нас на комбінат Ілліча – там були фельдшери”, – пригадав хлопчик.

Якийсь час він з мамою перебував на заводі, де їм надали медичну допомогу. Однак згодом росіяни оточили його. 

“Нас на КамАЗах повезли до фільтраційних таборів. Це був останній раз, коли я бачив маму. Мене забрали, нам навіть не дали попрощатися. Я питав: “Куди везуть?”. Вони [окупанти] казали, що в дитбудинок, і мене потім усиновлять”, – розповів Олександр.

За його словами, росіяни говорили, що мама хлопчика в полоні, що він їй не потрібен і що вона за ним не приїде:

“Я казав їм, що знаю номер бабусі, що вона в Україні й що я хочу до неї, але вони не дозволили їй зателефонувати”. 

Дитину відвезли до Донецької обласної травматології. Там Олександр попросив в іншого хлопця в палаті телефон, у вайбері списався з бабусею і повідомив, де він.  

Раніше ZMINA писала, як Людмила з Ічні Чернігівської області подолала шлях з України через Польщу, Литву, Латвію та Росію, щоб вивезти онука з окупованого Донецька. 

Представники російської служби соціального захисту в окупованому місті намагалися відмовити жінку від того, щоб забирати дитину. 

“Вони сказали, що віддадуть його в дитбудинок або знайдуть сім’ю в Росії. Я відповіла, що готова ризикувати своїм життям. Що приїду і заберу його. Благала не відправляти його в Росію”, – згадувала Людмила в інтерв’ю The Washington Post. 

Під час виїзду з тимчасово окупованої території, Людмилу, за її словами, довго допитували силовики, тиснули на неї, щоб вона залишилася. Водночас жінка з онуком змогли виїхати. 

Наразі хлопчик живе з бабусею на Чернігівщині, сестру Вікторію взяли до себе батьки її батька. Щодо мами Олександра Сніжани досі немає офіційної інформації. 

Центр прав людини ZMINA разом з українськими та міжнародними партнерами документує випадки примусових депортацій на територію Російської Федерації та Білорусі, скоєних під час російської збройної агресії проти України.

Якщо ви стали потерпілим або свідком примусової депортації на територію Російської Федерації або Білорусі, залиште інформацію про себе в онлайн-формі або ж напишіть на електронну адресу iy@humanrights.org.ua. Наш представник зв’яжеться з вами.

За згодою заявника отримана інформація буде використана для звернень до національних та міжнародних слідчих органів, зокрема до Незалежної міжнародної комісії ООН з розслідувань подій в Україні, Міжнародного кримінального суду тощо для розслідування скоєних воєнних злочинів в Україні.