Більшість транс- і квір людей у пострадянських країнах мають тимчасову і низькооплачувану роботу

Згідно з результатами дослідження ініціативної групи AdamanT, 39% опитаних трансгендерних і квір-людей не мають можливості влаштуватися на постійну роботу, і мають досить нестабільний фінансовий дохід.

Про це йдеться у звіті групи про актуальний соціально-економічний стан трансгендерних і квір людей на пострадянському просторі, переданому Центру інформації про права людини.

Також, згідно з дослідженням, 24% респонденток і респондентів змушені приховувати факт трансгендерності, практично завжди це пов’язано з побоюваннями щодо можливих подальших звільнень, колективного цькування і загалом негативного ставлення з боку колежанок і колег, а також керівництва.

При цьому 167 осіб (42%) мають досвід роботи понад три роки, 63 особи (17%) мають досвід роботи від року до трьох років.

38% респонденток і респондентів отримують заробітну плату до 100 доларів на місяць, а 14% опитаних отримують заробітну плату в розмірі від 100 до 200 доларів на місяць.

368 осіб із 394 опитаних висловили стійку потребу в поліпшенні власного становища на ринку праці.

Як зазначають в ініціативній групі, причина цього – небажання роботодавців приймати на роботу або продовжувати трудові відносини зі співробітницею або співробітником, зовнішність яких не відповідає їхнім паспортним даним. У таких випадках транс- і квір люди не мають можливості забезпечити себе якісною гормональною терапією (якщо вона їм необхідна), пройти належне медичне обстеження і реалізувати власний потенціал.

Транс- і квір люди також часто змушені вести подвійне життя – на роботі представлятися в “паспортному” гендері, з метою збереження заробітку і відчуття безпеки, а поза роботою жити прийнятним для них життям. Однак у цій ситуації транс- і квір люди не мають можливості застосовувати гормонотерапію, або використовувати інші бажані форми для постійної реалізації своєї ідентичності.

Також згідно з дослідженням 288 осіб (73%) під час працевлаштування стикалися з проблемами, пов’язаними з гендерною експресією і гендерною ідентичністю.

170 представниць і представників цільової аудиторії стикалися з негативним ставленням на роботі, яке в 48% випадків було виражене у формах погроз, шантажу, фізичного насильства, колективного цькування, примусу до “добровільного” звільнення і, власне, звільнення.

Крім того, згідно з результатами дослідження більше 20% представниць і представників цільової групи не мають вільного доступу до мережі Інтернет, таким чином їхня комунікація з транс- і квір спільнотами утруднена, вони мають обмежений доступ до об’єктивної інформації про трансгендерності і обмежені можливості щодо отримання інформації про юридичну підтримку та захист трудових прав.

У дослідженні взяли участь 394 особи з 11 пострадянських країн. Більшість респондентів було з Росії (254), України (66), Киргизстану (30) і Білорусі (16).

Вік учасників – від 16 до 53 років.

38% респонденток і респондентів мають вищу освіту. 27% – наразі здобувають вищу освіту.

Більшість респонденток і респондентів мають професійну спеціалізацію в мистецтві – 77 осіб і в області інформаційних технологій – 74 людини. У сфері науки та освіти спеціалізуються 55 осіб. На початку кар’єри перебувають 50 осіб.

Дослідження проведено в серпні 2016 року за допомогою опитування через розміщену онлайн формалізовану анкету і проведення 10 очних глибинних інтерв’ю з транс- і квір людьми. Добір респонденток і респондентів здійснено методом “снігова куля”, після поширення інформації про дослідження і посилання на опитування в мережі Інтернет. До вибірки потрапили всі доступні для дослідження випадки. Комп’ютерне опрацювання й аналіз результатів дослідження здійснено за допомогою програм IBM SPSS Statistic і Excel.

У зв’язку з тим, що опитувальник поширювали переважно через канали комунікацій ЛГБТ-організацій / проектів і груп, варто враховувати той факт, що частина респонденток і респондентів мають зв’язок з діючими неурядовими некомерційними організаціями та ініціативами; тим самим їхні відповіді можуть не відображати в достатній мірі потреби транс- і квір спільнот загалом, оскільки ці учасниці та учасники опитування знаходяться в більш привілейованому становищі щодо доступу до інформації, ніж інші транс- і квір люди.