Не прайдами єдиними: чим займаються ЛГБТ-організації під час повномасштабної війни

Війна в Україні показала згуртованість громадянського суспільства: соцмережі фондів та організацій, які в мирний час займалися правами ЛГБТ-людей, нині сповнені оголошеннями про волонтерство. 

Водночас активісти збирають кошти на техніку для ЗСУ та гуманітарну допомогу для цивільних, а подекуди і самі захищають Україну на фронті.

ZMINA поговорила з працівниками правозахисних організацій про те, як їм вдалося об’єднати зусилля та спрямувати роботу на допомогу армії та постраждалим від війни, а також дізналася, хто та яку підтримку може отримати.

“Наші шелтери стали точкою опори та острівцем безпеки для внутрішньо переміщених осіб”

Громадська організація “Точка опори” існує з 2009 року. До повномасштабної війни вона вже працювала над такими проєктами як “ЛГБТ-військові”, “Адвокація цивільних партнерств”, “Союзники в дії”, “Дружній лікар” та “Індекс корпоративної рівності”.

Наприклад, проєкт “Союзники в дії” спрямований на побудову рівноправних відносин між гетеросексуальними людьми та ЛГБТ-спільнотою, а також на об’єднання союзників з різних сфер – бізнесу, політики, релігії тощо. Так, “Точка опори” організовувала форуми союзників “БАМ” у 2020 та 2021 роках, у яких взяли участь представники бізнесу, активізму та медіа. 

Тетяна Касьян, менеджерка з комунікацій “Точка опори ЮА”. Фото: Точка опори ЮА – NGO Fulcrum UA

Інший проєкт, “Дружній лікар”, створений спеціально для ЛГБТ-людей та ЧСЧ (чоловіків, що займаються сексом з чоловіками). Там вони можуть пройти тестування на ВІЛ, сифіліс, гепатит В та С, а також отримати безкоштовну консультацію лікаря та психолога. 

“Наприкінці лютого ми планували підбити підсумки ще одного проєкту – “Індекс корпоративної рівності”. Ми робили національне дослідження серед українських компаній на предмет їхньої політики різноманіття та інклюзивності на робочому місці. Саме на 24 лютого у нас була запланована церемонія нагородження ТОП-10 компаній, але цього не сталося”, – ділиться Тетяна Касьян, менеджерка з комунікацій “Точка опори ЮА”.

Вона розповідає, що у цей день частина команди була в Києві, бо готувалися до заходу. До початку повномасштабного вторгнення колеги вже обговорювали, що робити, якщо російські війська наступатимуть, та пропрацьовували різні сценарії розвитку подій. Тому після вибухів у Києві, Тетяна зв’язалася з очільником організації Тимуром Левчуком, і вони вирішили їхати до західних регіонів України. 

Тетяна поїхала у Вінницю до родичів та волонтерила там, а Тимур зі своїм чоловіком поїхав до Львова та разом з колегою Антоном Левдиком почали працювати над створенням шелтерів для ЛГБТ-людей та союзників, що евакуювалися зі східних та південних областей. Там вони орендували перше офісне приміщення, що знаходилося на базі однієї міжнародної організації. Але враховуючи значний попит, одного шелтера було замало. Тому чоловіки знайшли ще одне приміщення – колишній футбольний бар, що знаходився практично у підвалі та мав декілька виходів. 

“Коли я приїхала до своїх колег, і ми жили разом в квартирі, то ночувати під час повітряних тривог приходили саме в наш шелтер – він слугував укриттям. Ми закупали їжу, ліки та засоби гігієни, і забезпечували цим наші притулки. Люди, які евакуювалися, могли залишитися там на декілька годин чи днів, а в окремих випадках навіть на пару місяців”, – пояснює представниця “Точки опори”.

Крім того, команда почала співпрацю з іноземними медіа та організаціями, розповідаючи від першої особи, що відбувається в Україні, а також збирала донати та шукала гранти на допомогу ЛГБТ-людям, які постраждали внаслідок повномасштабної війни. 

За пів року війни “Точка опори” надала допомогу понад 300 людям. Примітно, що, перебуваючи у шелтері, ЛГБТ-люди та союзники знаходили собі роботу, постійне житло, а також відновлювали чи оформлювали документи для виїзду за кордон. 

“Тоді наші шелтери стали точкою опори та острівцем безпеки для внутрішньо переміщених осіб. Ми зрозуміли, що треба рухатися в цьому ж напрямку, але з довготривалою перспективою. Зараз ми переформатували нашу роботу: закрили шелтери, але покриваємо витрати на тимчасове житло – хостели чи готелі”, – зазначає Тетяна.

Також громадська організація працює над новим проєктом, який покликаний допомогли людям у пошуку віддаленої роботи, зокрема за кордоном. “Точка опори” покриває вивчення англійської, курси професійних навичок (проєктного менеджменту, дизайну, копірайтингу тощо). Таку можливість працівники створили задля того, щоб люди, які не хочуть або не можуть виїхати (зокрема, чоловіки призовного віку, що належать до ЛГБТ-спільноти) могли працювати та жити в Україні. 

Тетяна Касьян фактично є амбасадоркою “Точки опори” за кордоном – вона єдина жінка в команді, до того ж, володіє англійською. Щомісяця вона їздить у відрядження, щоб поспілкуватися з різними громадськими організаціями та розповісти їм про життя в Україні. Зокрема, нещодавно Тетяна їздила до Швеції і говорила з представниками уряду про те, яка довгострокова підтримка потрібна українському правозахисному руху. 

“Я всюди намагаюся пояснити, що ми теж переселенці. Ми знаходимося у тих же умовах, що і ті люди, яким ми допомагаємо. Я не знаю, чи повернуся колись у місто, де живуть мої батьки – Маріуполь. Це так складно морально, але ми не зупиняємося, і продовжуємо підтримувати тих людей, яким потрібна допомога. Війна в Україні – це війна цінностей, які з нами розділяють країни-союзниці. Добро має перемогти зло”, – наголошує Тетяна. 

На підтримку від “Точки опори” можуть розраховувати ЛГБТ-люди та союзники, які розділяють рівні права та підтримують цивільні партнерства. Вони можуть отримати гуманітарну та фінансову допомогу, безкоштовну консультацію лікаря та психолога, а також пройти освітні курси “Почни з початку”. Стежити за анонсами та новими проєктами, а також звертатися з будь-яких питань можна на сторінках громадської організації у фейсбуку та інстаграмі. 

Деякі співробітники пішли волонтерити, інші – почали готуватися до евакуації

Благодійний фонд “Гендер Зед” розпочав свою діяльність у 2011 році. Відтоді працівники організації проводили тренінги та школи толерантності задля подолання стигми щодо ЛГБТ-спільноти, просували питання гендерної рівності та прав жінок, а також працювали над профілактикою ВІЛ-інфекції та інфекцій, що передаються статевим шляхом. 

Костянтин Андрєєв, представник “Гендер Зед” на ЗапоріжжяПрайд-2020. Фото: Flow Production

Крім того, “Гендер Зед” займався організацією правозахисних акцій, зокрема, і ЗапоріжжяПрайд-2020. Вели і просвітницьку роботу в соцмережах – проводили інтерв’ю з ЛГБТ-активістами, а також знімали правозахисні відео в Тік-Току. 

Проте наприкінці лютого діяльність організації дещо змінилася. Як зазначає правозахисник та представник “Гендер Зед” Костянтин Андрєєв, працівники їхньої організації хоч і бачили попередження американської розвідки щодо ймовірності повномасштабного вторгнення, все ж не очікували, що це справді станеться. 

“23 лютого ми запостили на наш сайт новину, що у Росії є список ЛГБТ-активістів, яким загрожує небезпека після вторгнення. Ввечері опублікували анонс нашої психологічної групи, яка планувалася 24 лютого. А наступного ранку ми всі прокинулися від вибухів”, – розповідає Костянтин.

Після цього робота фонду призупинилася. Деякі співробітники пішли волонтерити, інші – почали готуватися до евакуації. 

Однак завдяки тому, що українські військові змогли зупинити наступ на Запорізькому напрямку і гостра фаза боїв поступово стабілізувалася, працівники “Гендер Зед” змогли продовжити свою роботу. 

“Звісно, це досі дуже стресово. Місяць тому у Запоріжжя прилетіло декілька ракет, одна влучила у торговий центр прямо в центрі міста. Але ми підтримуємо одне одного і намагаємося жити далі”, – каже представник правозахисної організації.

З перших днів війни фонд почав приймати заявки від ЛГБТ-людей, які постраждали внаслідок війни та опинилися у складному становищі. Перевага в наданні допомоги надавалася місцевим волонтерам та активістам, але загалом розраховувати на підтримку чи перенаправлення заявки могли ЛГБТ-люди з будь-якого регіону. 

Зараз “Гендер Зед” повернувся до звичного ритму життя та роботи в офісі. Працівники обробляють заявки на допомогу від ЛГБТ-спільноти, надають фінансову допомогу та кошти на евакуацію з зони бойових дій чи тимчасово окупованої території, збирають продуктові та санітарно-гігієнічні набори тощо. 

“Кожен запит для нас дуже важливий. Наші соціальні працівники спілкуються з людьми, аби зрозуміти їхні потреби. Часто історії бʼють прямо в серце. Звичайно, людям, які знаходяться на окупованій території, зараз найтяжче. Буває, що ми пишемо їм, а вони відповідають аж за декілька днів, бо там нестабільний звʼязок. І ми весь цей час хвилюємося”, – зазначає чоловік. 

Також у комʼюніті-центрі відновилися групові сеанси з психологом та індивідуальні консультації.

Крім того, як зазначає Костянтин Андрєєв, фонд переформатував свої довоєнні проєкти. Наприклад, їхнє YouTube-шоу “Привіт, патріархат!” тепер мовить на актуальні воєнні теми. 

“Не забувайте, наш фонд працює на всю країну, але офіс знаходиться у Запоріжжі. Окупована зона поруч із нами. Найкраще, що ми можемо зробити – працювати далі. Ми будемо це робити”, – додає правозахисник. 

Щоб отримати допомогу від “Гендер Зед”, ЛГБТ-людина, яка опинилася в скрутній ситуації внаслідок повномасштабної війни, має заповнити невелику гугл-форму. Так можна отримати продуктовий набір, ліки, одяг, гроші на евакуацію тощо. Вся надана інформація є конфіденційною. Крім того, за потреби, можна звертатися по допомогу повторно, такі заявки соціальні працівники також розглядають. 

“Ми начиталися таких історій, від яких мовчки розходилися палити та не знали, що робити далі”

“Мережа параюристів” є одним із наймасштабніших проєктів громадської організації “Альянс.Глобал”, який створили в 2018 році. Параюристи проєкту надають допомогу людям з вразливих груп: ВІЛ, ЧСЧ та ЛГБТ, секс-працівницям, колишнім ув’язненим, а також людям, які вживають наркотики та тим, хто перехворів на туберкульоз. 

Зубатенко Валерiя, менеджерка мережі параюридичної допомоги

Параюридична допомога – це первинна правова допомога, яку всередині спільнот за принципом “рівний-рівному” надають люди, що не мають юридичної освіти.

До повномасштабного вторгнення “Мережа параюристів” влаштовувала спеціальні навчання з правозахисту, займалася правовою освітою та фіксувала порушення прав. Крім того, параюристи супроводжували надання правової допомоги, самі надавали юридичні консультації та вели моніторинг ситуації щодо прав ключових спільнот. Щороку працівники проєкту робили детальний публічний звіт. 

“Фактично за 4 роки ми збудували національну мережу надання параюридичної допомоги. Одним з найгучніших наших досягнень було закриття пропагандистського телеканалу “КРТ” через гомофобію. Після низки скарг, ініційованих нашою командою, відбулась перевірка та відмова у продовженні ліцензії саме через гомофобію”, – зазначає Валерія Зубатенко, менеджерка мережі параюридичної допомоги та гендерна дослідниця.

Національна ЛГБТ-конференція

Як зазначає Валерія, 24 лютого почалося для неї з дзвінка координатора “Мережі параюристів” Бориса Грачова. Тоді працівники проєкту намагалися зрозуміти, що відбувається та як вижити. Але вже наступного дня вирішували, як продовжувати працювати та що корисного можна зробити.

“Першочергово, ми хотіли скерувати наші ресурси так, щоб допомогти ЗСУ та постраждалим від війни. Для цього потрібно було внести зміни до бюджету та залучити додаткові джерела фінансування. Також ми почали консультувати щодо перетину кордону, це стало нашим пріоритетним напрямком”, – розповідає Валерія.

За її словами, з перших днів юристка проєкту сфокусувалася на новому напрямку роботи – порушенням прав під час війни та консультаціях щодо життя під час воєнного стану. Крім того, згодом параюристам вдалося знайти можливість надавати фінансову та психологічну допомогу тим, хто цього потребує.

“Ми повністю зберегли функціонування проєкту в тому форматі, в якому він був у довоєнний час. Додали також переадресацію до шелтерів, консультування людей поза межами України, а також налагодження міжнародних партнерств, гуманітарну допомогу ЛГБТ-військовим тощо”, – пояснює дівчина.

Наразі параюристи обробили понад 450 заявок, переважно, від ЛГБТ-спільноти та підлітків, що живуть з ВІЛ. Вони зверталися з такими історіями як смерть близьких, втрата роботи та неможливість знайти нову, відсутність грошей на їжу тощо. 

“У нас також було безліч трагічних кейсів на ґрунті гомофобії. Загалом усі звернення були дуже сумними. Ми начиталися таких історій, від яких мовчки розходилися палити та не знали, що робити далі. Як взагалі осягнути весь цей біль?”, – каже менеджерка мережі.

Звернутися по допомогу до параюристів можуть, зокрема ЛГБТ-люди та підлітки, що живуть з ВІЛ. Робити це слід через сторінку в інстаграмі (це їхня основна платформа) або фейсбуку. Крім того, до “Мережі параюристів” завжди можуть долучитися волонтери. 

Водночас громадська організація потребує підтримки у розповсюдженні інформації про їхню діяльність та ті безкоштовні послуги, які надають працівники. Також “Мережа параюристів” приймає донати, які скеровує на ті активності, які не передбачені їхнім проєктом. Зокрема, кошти йдуть на підтримку ЛГБТ-військових та цивільних людей зі спільноти, що потребують допомоги.

Матеріал створено за підтримки проєкту “Сприяння соціальній згуртованості в Україні / Пункт 7”, який реалізується Американською Асоціацією юристів Ініціатива з верховенства права (ABA ROLI). Відповідальність за зміст інформації несе авторка. Представлена інформація може не збігатися з поглядами ABA ROLI.