Як Росія спекулює на правах меншин для дискредитації України в Радбезі ООН, і де тут тривожні дзвіночки
22 грудня увечері з ініціативи Росії відбулося засідання членів Ради Безпеки ООН, яке було присвячене “ситуації з національними меншинами та героїзацією нацизму” в Україні та країнах Балтії. Захід був організований згідно із “формулою Арії” – це найнеобов’язковіший з усіх можливих форматів роботи Радбезу ООН, адже подібну зустріч може ініціювати країна–член органу. Такі засідання не передбачають прийняття рішень чи якогось підсумкового документа. Їх проводять швидше для обміну думками або позначення позиції з будь-якої актуальної міжнародної проблеми. Організатори можуть запрошувати до виступів з доповідями на панелі експертів – наприклад, представників громадянського суспільства.
Із самої теми зустрічі було більш-менш очевидно, на що збиралася скаржитися Росія. В Україні і спекуляції на темі прав національних меншин, і концепт “героїзації нацизму” давно набили оскому навіть у тих, хто не приділяє особливої уваги російській пропаганді. Проте Група моніторингу прав національних меншин провела аналіз деяких аспектів заходу, який допоможе зрозуміти, де можуть бути слабкі місця України у протидії російській дезінформації.
Дмитро Полянський: скріншот з засідання членів Ради Безпеки ООН від 22 грудняПо-перше, повчальними є деякі деталі того, як саме Росія просуває свою антиукраїнську (винесемо країни Балтії за дужки цього стислого огляду) пропаганду в ООН. По-друге, хотілося б розуміти, наскільки переконливими є спроби представити Україну країною, в якій нацисти тримають у страху національні меншини.
Перший заступник постійного представника РФ при ООН Дмитро Полянский, який відкрив засідання, відразу зайшов з козирів – послався на оприлюднену нещодавно доповідь Управлінням Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ) доповідь, яка була присвячена основним свободам в Україні. Російське представництво при ООН, очевидно, поділяє занепокоєння, яке висловило УВКПЛ, зокрема, щодо закриття телеканалів в Україні. Поскаржившись на сайт “Миротворець”, який, за його словами, підтримується українським МВС (“багатьох переслідували або навіть вбивали після публікації їхніх даних на сайті”), та нарікаючи на антисемітизм в Україні, російський дипломат передав слово доповідачам, щоб почути “з перших рук від експертів, які працюють у цих складних умовах”, як йдуть справи.
Доповідачів із України було двоє. Першим слово отримав Денис Толстун, означений у програмі як представник організації “Мирні ініціативи. Розвиток“. Як можна дізнатися, наприклад, на сайті Фонду “Рускій мір”, “Мирні ініціативи” отримують підтримку з російського бюджету. Не дивно, що як приклад утиску прав національних меншин в Україні спікер назвав закриття офісу Россотруднічєства (щодо якого у квітні цього року РНБО запровадила санкції). Прикладів “переслідування лідерів та активістів груп національних меншин” експерт навести не зміг, але обіцяв передати до ООН через організаторів зустрічі окрему доповідь про порушення прав меншин у країні. У повній відповідності до генеральної лінії партії, обурювало спікера також прийняття в Україні закону про корінні народи, серед яких не виявилося росіян.
Інша доповідачка від України відома трохи краще – це була Олена Бережна, яка представляла Українську антифашистську лігу. Мати загиблої в автокатастрофі депутатки від Партії регіонів Ірини Бережної давно та, мабуть, цілком щиро бере участь у різних міжнародних заходах, розповідаючи про безчинства нацистів після “неконституційного перевороту 2014 року”. Автори доповіді, яку вона прочитала російською з папірця, вирішили, що в Раді Безпеки ООН кількість вулиць з іменем Бандери, що з’явилися в українських містах, справить недостатнє враження, тому посилили його повідомленням, ніби терорист, який убив півсотні людей у мечетях новозеландського Крайстчерча, проходив навчання в українському “Азові”.
Ще один доповідач – Валерій Енгєль з Латвії – також свій виступ присвятив Україні. Протягом громадської кар’єри цей ветеран російських пропагандистських кампаній очолював різні організації, які серед іншого спеціалізувалися на “моніторингу ксенофобії”. Ще 2008 року він розповідав про “геноцид”, який нібито влаштували грузини осетинському народові. У своєму виступі на засіданні Ради Безпеки експерт пов’язав нещодавні прояви антисемітизму в Україні з існуванням вулиць Петлюри та Бандери (“який також організовував єврейські погроми”) та вшануванням діячів УПА, “відповідальної за Голокост”, “з кров’ю сотень тисяч євреїв на руках”.
Валерій Енгєль: скріншот з засідання членів Ради Безпеки ООН від 22 грудняАле родзинкою програми, підготовленої російськими дипломатами, стало відеозвернення 13-річної Фаїни Савенкової з Луганська. Приводом для цього було включення дівчинки до бази даних “Миротворця” через її публічні звернення до Путіна. Хоча до тематики заходу цей зворушливий у своїй бутафорській наївності виступ не мав жодного стосунку, він, мабуть, за задумом організаторів, мав ілюструвати небезпеку, на яку наражаються в Україні прості російськомовні діти. Від сліз мокрі рукави, як сказала б авторка класичного китайського роману. Атмосфера на заході ставала дедалі більш кафкіанською.
Яке ж враження справила на слухачів ця неповторна мішанина з реальних фактів, маніпулятивного перекручування, відвертої дезінформації та істеричного емоційного напруження?
Члени Ради Безпеки відреагували на виставу скептично. Серед країн, представники яких взяли слово для коментаря, лише Китай частково, в загальних висловах, підтримав “занепокоєння” Росії. Втім, ситуація в Україні не викликала у Пекіні жодної зацікавленості. Єдиною країною, назва якої пролунала у репліці представниці китайського МЗС, була Литва. І зрозуміло, адже стосунки між Пекіном і Вільнюсом різко погіршилися після того, як в останньому було відкрито представництво Тайваню. Щоправда, оминаючи процедуру, Росія також дала слово представнику МЗС Білорусі, яка не є членом Ради Безпеки ООН, очевидно, також на правах “експерта, який знає ситуацію на місцях”.
Інші оратори (представники країн–членів Радбезу – Великобританії, Естонії, Ірландії, Норвегії, Франції) поспішали підтвердити свою підтримку українському державному суверенітету та територіальній цілісності, засуджували порушення прав людини в самій Росії, пригадували переслідування кримських татар. Власне, зустріч була розцінена як російська спроба інструменталізації теми прав меншин у межах дезінформаційної кампанії, спрямованої на сусідів. Особливо чітко розставив акценти представник США, який прямо пов’язав організований Росією захід із інформаційною підготовкою до можливого продовження агресії щодо України. Він нагадав, як Росія проводила подібні ж засідання 2014 року, що були покликані тоді відвернути увагу міжнародної спільноти від окупації Криму та початку війни на Сході України.
Іншими словами, навряд чи є підстави стверджувати, що російська задумка вдалася – якщо взагалі ініціатори заходу ставили за мету когось у чомусь переконати.
Більше того, делегації 36 країн (не лише членів Ради Безпеки) підписали спільну заяву з приводу засідання, в якій стверджували, що Росія скористалася заходом, щоб “висунути цинічні та необґрунтовані звинувачення на адресу держав-членів, спотворити історію у своїх політичних цілях і проголосити фальшивий наратив і дезінформацію про сусідні країни”. Країни, які підписали документ, також зауважили, що це відбувається “на тлі нарощування російської військової потужності на Кримському півострові та на кордонах України”. У заяві йдеться, що “будь-яка подальша воєнна агресія проти України матиме серйозні наслідки і призведе до серйозних відповідей”.
“Мы им про Фому, они нам про Ярёму“, – награно збентежено відреагував Дмитро Полянський, вставивши цю фразу російською мовою в англомовну репліку, та закрив засідання.
Можливо, першочерговою метою проведення такого абсурдного шоу було не переконати в чомусь членів Ради Безпеки, а створити інформаційний привід для публікацій про те, що “в ООН обговорили порушення прав національних меншин в Україні”. Причому, схоже, що не лише в Росії, але й в Україні був організований специфічний медійний супровід заходу. Так, напередодні зустрічі телеграм-канал “Шептун” (який РНБО нещодавно назвала складовою пулу пов’язаних один з одним проросійських телеграм-каналів) опублікував ексклюзивне інтерв’ю з тематики заходу із Максимом Бужанським.
“Наймедійніший народний депутат з фракції “Слуга народу””, як його назвали у публікації, відповідав на запитання на кшталт: “Яка нині ситуація з порушеннями прав нацменшин? Чи продовжуються напади націоналістичних угруповань?”. Відомо, що журналісти “Шептуна” збирали відповіді на ідентичні запитання у різних спікерів, але, можливо, лише Бужанський відповів таким чином, який задовольнив редакцію: “права нацменшин у нашій країні базово порушені” (ця фраза винесена в заголовок публікації).
Утім, насправді, не тільки сам захід вийшов непереконливим, а й медійна кампанія була досить млява. В українських ЗМІ спільна заява із засудженням російських маніпуляцій набула набагато значнішого резонансу, ніж власне засідання Радбезу.
Проте не варто заспокоювати себе, що на цьому можна зітхнути з полегшенням і забути і про засідання Ради Безпеки, і про його тему.
Хоча навряд чи хтось із тих, хто брав участь у заході, серйозно вслухався в виступи запрошених Росією “експертів”, з прикрістю можна констатувати, що деяка озвучена ними інформація відповідала дійсності. Якщо відвідування концерту гурту “Секіри Перуна” на той момент прем’єр-міністром (та його селфі з імовірним вбивцею Олеся Бузини) можна списати на непорозуміння, то навряд чи таким можна назвати фінансування державою громадських організацій, тісно афілійованих з ультраправими групами. Якщо твердження щодо навчання терориста з Крайстчерча в Україні – фейк, то інше є правдою. Якщо подивитися очима міжнародної спільноти, ця ситуація має неприємний вигляд. Та й незалежно від зовнішньополітичного іміджу України факт фінансування з бюджету груп, які практикують ксенофобне та ідеологічне насильство, неприємний. Те саме можна сказати і про деякі інші реалії, про які згадували під час засідання.
Під час святкування Хануки країною справді прокотилася хвиля вандалізму щодо єврейських релігійних символів. Навряд чи вона була якось пов’язана з назвами якихось вулиць, як стверджував пан експерт, але поліція справді в кращому разі розцінює ці інциденти як хуліганство. Цей ряд, на жаль, можна продовжувати. За винятком одного епізоду, ніхто досі так і не був покараний за хвилю нападів на ромів трирічної давності. І не варто сподіватися, що всі давно вже забули про ці інциденти. Це представники “антифашистських ліг”, що фінансуються Росією, не в змозі навіть чітко викласти ці факти. Але можна бути впевненими – та ж Моніторингова місія УВКПЛ скрупульозно зафіксує та донесе до міжнародної спільноти таку інформацію.
Захист прав національних меншин, протидія мові ворожнечі та злочинам на ґрунті ненависті, маргіналізація груп, що пропагують та практикують насильство – об’єктивно є актуальними завданнями незалежно від того, що бурмотять, відпрацьовуючи дрібний прайс, російські пропагандисти. Чим швидше та ефективніше ці завдання будуть вирішені – тим більш консолідованим і сильним буде українське суспільство та стійкішим перед російською агресією.
