Відновлення конкурсів і гендерні квоти: чого чекати від нового закону про Нацраду
Верховна Рада 17 червня ухвалила Закон №4107 “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення незалежності Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення”: експерти називають його “малою реформою” аудіовізуального законодавства, що адаптує положення законопроєкту “Про медіа” 2693-д у межах чинного ЗУ “Про телебачення і радіомовлення”.
Як ці законодавчі зміни вплинуть на роботу ЗМІ, що ще треба змінювати, щоб усунути проблеми у сфері регулювання медіа, а також низку інших питань обговорили на заході, ініційованому Комітетом з журналістської етики.
Що нового в законі
За словами першого заступника голови Нацради з питань телебачення і радіомовлення Валентина Коваля, якщо законопроєкт №4107 підпише президент, документ вирішить декілька принципових речей.
Зокрема, відновиться проведення всіх конкурсів на мовлення, що було заборонено ВР під час пандемії. Зупинення конкурсів начебто мало допомогти креативним індустріям пережити ковід.
“Проте тим ТБ-компаніям, які не встигли замінити аналогову систему на цифрову, ми заморозили мовлення на довгий час. І лише завдяки вказаному закону ми зможемо оголосити конкурси на локальне цифрове мовлення й у такий спосіб звільнити аналоговий діапазон, віддати зв’язківцям частоти, які їм потрібні, щоб працювати над мережами стільникового зв’язку – 5G. Також ми зможемо оголосити конкурс у державному мультиплексі MX-7, який наразі вже будує концерн РРТ”, – уточнив Коваль.
Також закон дозволяє главі держави за бажанням або обирати самому кандидатури до Нацради за його квотою, або створити спеціальну комісію, що відбиратиме їх для нього.
Водночас зроблено ще один крок до гендерної рівності: у тексті законопроєкту прописано норму щодо рівної кількості членів Нацради – чоловіків та жінок (загалом їх вісім – по чотири від ВР та президента України).
Щодо оплати праці, то членів Нацради прирівняли в посадових окладах до народних депутатів.
Коваль також розповів, що під час пандемії була введена можливість певного відхилення редакцій від програмної концепції та технічних параметрів мовлення через розуміння того, що рекламний ринок зазнав значних втрат. Тобто компаніям дозволено зменшувати кількість власного продукту на користь закупленого, музичного тощо – до моменту, коли будуть припинені всі карантинні обмеження.
За словами медіаюриста, виконавчого директора ГО “Платформа прав людини” Олександра Бурмагіна, ухвалення законопроєкту №4107 було важливим, оскільки його положення мали вдосконалити процедуру призначення та звільнення членів Нацради й підсилити їхню фінансову незалежність.
“У частині призначення важливим є те, що для президентської квоти з’явилася згадка про можливість створення конкурсної комісії з відбору кандидатів. Прописати обов’язковий конкурс у цьому випадку неможливо, оскільки це буде звуження конституційних повноважень президента. Але тепер у глави держави є вибір: обирати кандидатів у члени Нацради одноосібно або демократичнішим шляхом”, – пояснив він.
Позитивні зміни, на думку Бурмагіна, введено й щодо процедури призначення членів Нацради за квотою ВР. Зокрема, за кожну кандидатуру від парламенту має проголосувати щонайменше 226 народних депутатів, передбачено гендерну квоту, що наближає медіасферу України до європейських і міжнародних стандартів.
Також чітко визначено терміни оголошення та проведення конкурсу від ВР, усунено плутанину і правову невизначеність у термінах. Тож уся процедура призначення стала чіткішою і зрозумілішою, вважає експерт.
Крім того, в новому законі чіткіше прописано процедури зарахування, звільнення та дострокового припинення повноважень членів Нацради, обов’язок кожного з них брати участь у засіданнях, щоб уникнути можливості саботажу під час ухвалення тих чи інших рішень, вважає медіаюрист.
За задумом розробників, новий закон також має підсилювати гарантії незалежності Нацради, проте зміну норм оплати праці її членів Бурмагін зарахував до недоліків документа.
“Складається досить дивна ситуація: член Нацради отримуватиме зарплату, меншу за зарплату заступника керівника відділу апарату самої ради. Люди, які ухвалюють рішення в такому важливому конституційному органі, отримуватимуть умовно 30–40 тис. Як на мене, в такому разі пропозиції “зліва-справа-згори” можуть здаватися значно привабливішими”, – сказав він.
Також, на думку Бурмагіна, досі залишаються сфери, в яких діяльність Нацради можна покращувати:
“Йдеться про ефективність регулятора з погляду застосування санкцій. Адже підсилення інституціональної спроможності Нацради – дуже важливий крок, оскільки раніше ЄС, Рада Європи наголошували, що вона є більше спостерігачем, ніж регулятором. Через це з початку війни та окупації Криму є багато випадків в інформаційному просторі, з якими ми не можемо впоратися”.
Виконавча директорка ГО “Національна асоціація медіа” Катерина Мяснікова серед позитивних зрушень у вказаному законі називає те, що не було введено так званого пакетного голосування в парламенті за членів Нацради, а також те, що положення про так звані безвиїзні перевірки не ввійшло до фінального тексту документа. Проте, на її думку, має бути більше прозорості, збалансованості під час формування Нацради.
“Хочеться знати, чому саме ці люди претендують на членство, оскільки раніше були яскраві приклади зловживань, зокрема політичних. Уникнути цього допоможе саме прозорість процедури”, – впевнена вона.
Новий закон не гарантує незалежності та професійності Нацради – медіаюрист
Водночас юрист Інституту масової інформації (ІМІ) Алі Сафаров вважає, що положення закону не гарантують незалежності Нацради.
“Щодо закону №4107, на початку хочу зауважити, що в нас досі немає тексту, підписаного спікером ВР Дмитром Разумковим за результатами голосування. А варіант, викладений на сайті Верховної Ради до другого читання, не враховує деяких правок, внесених під час обговорення і голосування. Однак сутність закону від цього не змінюється”, – зауважив він.
Так, на думку експерта, вказаний закон створює додаткову процедуру під час визначення кандидатів до Нацради з питань телебачення і радіомовлення лише для квоти від парламенту.
“Що ж до президента, то стаття 6 закону передбачає, що він може створювати конкурсну комісію для добору кандидатів, однак жодним словом не визначає, в яких саме випадках створюється така комісія, з кого саме вона формується, за якою процедурою діє тощо. Тобто жодних правових наслідків для президента від згадки цієї можливості немає, жодних обов’язків не виникає”, – пояснив Сафаров.
Водночас, за словами медіаюриста, однією з найважливіших проблем у медійному просторі сьогодні є недостатня незалежність та професійність Нацради як регулятора телерадіопростору, через що, зокрема, санкції проти телеканалів, що здійснювали антиукраїнську пропаганду, застосовувалися не Нацрадою як спеціально уповноваженим органом, а РНБО.
“На жаль, закон №4107 геть не розв’язує проблеми незалежності та професійності регулятора. Створення додаткових перевірок і перепон під час висунення кандидатів до Нацради з боку ВР може, навпаки, стати інструментом для усунення дійсно незалежних і професійних кандидатів, створення “ручної” ради. Відсутність будь-яких процедур під час призначення президентської частини Нацради також не підвищує незалежності й професійності цього органу. Отже, можна констатувати, що своєї головної мети закон 4107 не досягає. Натомість його положення можуть бути використані для усунення з конкурсу кандидатів, на яких у політиків немає важелів впливу”, – підсумував медіаюрист ІМІ.
Фото обкладинки: trkmart.tv