Про це на своїй фейсбук-сторінці написав постпред.
Антон Кориневич вказав, що термін “корінні народи” є в міжнародному праві та в законодавстві багатьох держав.
В українському президентському законопроєкті дається чітке визначення того, які народи слід вважати корінними. Це ті народи, які сформувалися як самобутні етнічні спільноти саме на території України, становлять етнічну меншість і в яких немає власної держави. В Україні такими народами можна вважати, наприклад, кримських татар, караїмів, кримчаків. Таке визначення відповідає тому підходу, що встановлений у міжнародному праві.
Антон Кориневич
Напередодні Путін розцінив, що законопроєкт про корінні народи України – “потужний удар по росіянах”. За його словами, цей документ начебто принижує росіян, які не визнаються корінним народом України, та що за законопроєктом народи в Україні відтепер поділятимуть на “перший” та “другий” сорти і ті , які не визнаватимуться корінними, нібито будуть дискриміновані. Окрім того, російський президент вважає, що поділу на “корінні” та “некорінні” народи немає ані в міжнародному праві, ані в законодавстві цивілізованих країн. Проти законопроєкту також виступила Держдума РФ, ухваливши окрему резолюцію.
У своєму зверненні президент зауважив, що затверджена ним у березні Стратегія деокупації та реінтеграції тимчасово окупованої території Криму та Севастополя визначає як пріоритет відновлення й забезпечення прав кримських татар як корінного народу.
Нагадаємо, під дію Конвенції №169 “Про корінні та племінні народи в незалежних країнах” підпадають народи, що вважаються корінними як нащадки тих, хто населяв країну або певний географічний регіон, до якого належить така країна, на час завоювання, колонізації чи встановлення сучасних державних кордонів, і що незалежно від свого правового статусу зберегли деякі або всі свої власні економічні, культурні та політичні інституції. Це ті народи, які не мають власної країни.
Авторка книги “Кримські татари як корінний народ” Наталя Беліцер зауважує, що у світі серед експертів з плином часу з’явилося розуміння, що корінні народи не є тимчасовим явищем у бурхливі часи глобалізації економіки, політики та культури. Вони є досить стійкими секторами суспільства, які мають інтегруватися через повноцінну участь в усіх суспільно-політичних процесах без втрати власної ідентичності.
У такий спосіб міжнародна спільнота визнала невіддільну гідність та унікальний внесок корінних народів у розвиток та різноманітність світових надбань, важливу роль збереження ідентичності таких народів для подальшого розвитку людської цивілізації. Зростає також усвідомлення того, що культурне розмаїття, яке охоплює низку етнічних, мовних, релігійних угруповань, які співіснують, є запорукою динамізму суспільства, їхньої відкритості, здатності до співробітництва та плідного діалогу з іншими країнами.
У 2007 році Генеральна Асамблея ООН ухвалила декларацію про права корінних народів. Документ проголошує, що на території проживання корінного народу без його згоди чи прохання не можна вести будь-яку військову діяльність. У статті сьомій також ідеться про те, що “корінні народи мають колективне право на життя в умовах свободи, миру та безпеки як самобутні народи й не мають зазнавати жодних актів геноциду чи будь-яких інших актів насильства”.
Згідно з оцінками Міжнародної організації праці у світі налічується 370 мільйонів представників корінних народів у понад 70 країнах, які становлять 5% усього населення Землі.