Як в Україні розслідують найжорстокіші напади на ЛГБТ. Огляд до Дня проти гомофобії

Сьогодні, 17 травня, відзначають Міжнародний день проти гомофобії і трансфобії. Попри те що в Україні ЛГБТ стають видимішими, а ставлення суспільства до них потроху змінюється на краще, щороку десятки людей зазнають дискримінації, цькування та побиття через свою сексуальну орієнтацію та ґендерну ідентичність. Чи не найбільшого розголосу за останні три роки набули два доволі жорстоких випадки: напад на гея на Хрещатику у 2018 році – хлопця тричі вдарили ножем у груди – та катування трансґендерної дівчини в Житомирі у 2020-му. Обидві справи супроводжує Правозахисний ЛГБТ-центр “Наш світ” – організація, яка вже понад 20 років документує та надає підтримку потерпілим від гомофобних та трансфобних злочинів в Україні. 

ZMINA спільно з “Нашим світом” згадує ці резонансні справи та розповідає про стан їхнього розслідування. 

Ножовий напад на Хрещатику 

6 вересня 2018 року 22-річний Євген разом з другом та подругою відпочивали на лавці поруч із закладом “Білий налив”, що на Хрещатику. На годиннику була 5:30 ранку, компанія, яка перед цим гуляла в нічному клубі, чекала на відкриття станції метро. 

Фото друзів потерпілого / автор: Сергій Марченко

Через деякий час навпроти них сіла група молоді – близько десяти хлопців та дівчат. Молодикам не сподобався зовнішній вигляд Євгена та його компанії, тож перші почали агресивно коментувати їхній одяг та зовнішність, називали хлопців “п*дорами”, “пєтухами” та сипали іншими схожими образами. 

Євген із друзями не хотіли конфлікту, тож рушили в бік метро. Однак нападники почали їх переслідувати та продовжували ображати. Зрештою один з молодиків напав на компанію Євгена. Зав’язалася бійка. Під час неї один з нападників тричі вдарив хлопця ножем у груди. Одним з ударів, у ділянку серця, Євгенові пробило легеню, у нього почався пневмоторакс.  

Нападники також відібрали в потерпілого мобільний телефон та, ніби нічого й не сталося, повернулися до своїх друзів і продовжили випивати.

Свідком злочину став перехожий, який викликав швидку та правоохоронців. На місце інциденту прибули одразу шість екіпажів Патрульної поліції. Побачивши їх, нападники хто куди повикидали речові докази: ніж – у клумбу, а вкрадений телефон – у кущі. 

Потерпілого Євгена госпіталізували, а його друзі залишилися на місці злочину, поки там працювали правоохоронці. Шістьох молодиків з компанії нападників закували в кайданки. Поки поліція проводила огляд та складала протокол, порушники курили цигарки та доволі зухвало спілкувалися з присутніми.

Наприклад, один з нападників кинув у бік друзів потерпілого фразу про те, що “краще один раз засвітитися за таким фактом, ніж усе життя довбатися в дупу”. Інший вигукнув якомусь випадковому перехожому, що їх затримали за те, що вони “пресанули голубих”. 

Фото нападників / автор: Сергій Марченко

За фактом нападу Печерське районне управління поліції відкрило провадження за ч. 4 ст. 296 (“Хуліганство, вчинене із застосуванням зброї”), ч. 2 ст. 186 (“Грабіж, поєднаний з насильством”), ч. 1 ст. 121 (Умисне тяжке тілесне ушкодження), а також за ч. 1 ст. 161 (“Порушення рівноправності громадян”) Кримінального кодексу України. Це один з небагатьох випадків, коли поліцейські з власної ініціативи кваліфікували правопорушення за цією статтею в разі нападу на ЛГБТ. 

Із шести затриманих підозри, однак, вручили лише двом нападникам. Один на той момент був неповнолітнім. Іншому тільки-но виповнилося 18 років, хоча він водночас уже мав судимість.  

На початку 2019 року обвинувальний акт у справі передали до Печерського суду. Утім, уже без 161-ї статті: її за звичною практикою під час досудового розслідування виділили в окреме провадження, каже адвокатка в справі Тетяна Бордуніс. Як показує практика, шансу на розслідування таке провадження не має. 

За два з половиною роки, розповідає адвокатка, у справі з десяток разів призначали судові засідання та провели шість із них. Однак жодного разу суд не дійшов до слухання по суті.  

“Це вперше за майже 39 років моєї адвокатської роботи, коли за такий тривалий час у кримінальній справі не відбулося навіть підготовчого засідання”, – обурюється Бордуніс.

За її словами, так сталося як через “організаційні” причини – спочатку установа переїжджала до іншої будівлі, потім суддя пішла в декрет, а призначена замість неї серйозно захворіла на коронавірус – так і через те, що обвинувачені не можуть з’явитися до суду. Тривалий час після нападу на Євгена підозрювані перебували на свободі та встигли стати фігурантами інших проваджень: один з нападників відбуває покарання в колонії, іншого утримують у СІЗО.  

У квітні адвокатка письмово клопотала про те, щоб підготовче засідання провели у форматі відеоконференції, однак є умова – згода підсудних. 

Що стосується їх, то свою провину вони не визнають. А на тих засіданнях, на які ще з’являлися, поводилися доволі зухвало та цинічно, каже Бордуніс.    

На одне з них підсудний якось навіть прийшов у футболці популярного серед ультраправих українського бренду Svastone. 

Що ж стосується мотиву гомофобії, зазначає адвокатка, то разом зі стороною обвинувачення вони домовилися послухати, що говоритимуть потерпілий, свідки та підсудні. Якщо з їхніх слів випливатиме, що напад спричинила гомофобія, працюватимуть над тим, щоб додати до звинувачення мотив нетерпимості. Бордуніс також додає, що стосовно кожного з обвинувачених подано позов про компенсацію моральної шкоди в розмірі 25 тисяч гривень. 

Проте зараз, підсумовує адвокатка, важливо хоча б дійти до слухання справи по суті.  

Катування трансґендерної дівчини в Житомирі 

29 квітня минулого року 19-річна Олександра, яка визначає себе як трансґендерну людину, пішла на побачення з хлопцем. З ним вона напередодні спілкувалась у застосунку для знайомств. Зустріч призначили близько 11-ї вечора неподалік її дому. Хлопець одразу запропонував Олександрі купити слабоалкогольний напій “Рево”, тож до другої години ночі вони випивали та розмовляли одне про одного в місцевому лісі.

Згодом, як розповідала дівчина у своїй заяві до поліції, її супутник зняв штани та білизну й погрозами примусив Олександру до орального сексу. Після цього він комусь зателефонував та заволік її до кущів, де почав бити. 

На виклик нападника приїхали його знайомі – четверо хлопців та одна дівчина. Разом вони продовжили знущатися з Олександри. Дівчина, що прибула з нападниками, надягнула на потерпілу кайданки та підбурювала хлопців її бити. З Олександри зрізали одяг та роздягнули її. Один з нападників, згадувала потерпіла, проводив біля її горла ножем і казав, що зараз “вони її прикінчать”. Увесь цей час до потерпілої зверталися в чоловічому роді: вона лише почала усвідомлювати власну ідентичність, а за паспортом є хлопцем.  

В Олександри також вкрали з кишені телефон. За її словами, ще кілька разів її спробували зґвалтувати, хоча вона була в напівпритомному стані.  

Знущання з трансґендерної дівчини тривали декілька годин. Увесь час нападники фільмували те, що відбувається, на свої мобільні телефони.  

Потерпіла кричала та благала її відпустити, запевняла, що “просто піде”. 

Натомість їй казали, що вб’ють або втоплять. Потім почали вимагати 10 тисяч гривень. Ближче до світанку оголену дівчину погнали перед машиною в бік її дому, погрожуючи водночас ножем. 

Коли зловмисники під’їхали до будинку потерпілої, собака на подвір’ї здійняв галас. Це почув батько Олександри, чоловік відчинив двері та “почав кричати” на нападників. Скориставшись метушнею, потерпіла забігла додому, а зловмисники втекли.

Батько постраждалої викликав швидку та поліцію. На подвір’ї залишився ніж, яким катували дівчину. Крім того, вона одразу вказала правоохоронцям на особу головного нападника.

Наряд поліції, який приїхав за викликом, разом з кінологами також знайшов залишки одягу потерпілої і місце, де її били. Провадження, однак, було відкрите за статтею “Грабіж”, допоки в справу не втрутився Правозахисний ЛГБТ-центр “Наш світ” та нею не зацікавилися ЗМІ. 

Фото потерпілої / надав Правозахисний ЛГБТ-центр “Наш світ”

Пресслужба Головного управління Національної поліції в Житомирській області після розголосу в медіа також опублікувала свою версію щодо нападу. Так, вони стверджували, що “між хлопцями стався конфлікт, оскільки потерпілий прийшов в образі дівчини”, а інші п’ятеро учасників проїжджали повз та вирішили втрутитися.  

Правоохоронці швидко встановили коло підозрюваних у нападі, крім присутньої тоді дівчини. Утім, тривалий час нікому не вручали підозр. Зрештою із шести зловмисників їх отримали двоє: інших потерпіла не змогла впізнати. Додому до головного нападника, щоб вручити підозру, поліцейські приходили кілька разів: той, відомий у місті спортсмен, виїжджав “на збори”.  

4 березня, майже за рік після нападу, відбулося перше попереднє засідання в справі. У процесі досудового розслідування кваліфікацію злочину водночас змінили: до статті 186 (“Грабіж”) додали статтю 127 (“Катування”) ККУ.   

Факт зґвалтування, розповідає Олександр Зінченков, правозахисник, фахівець “Нашого світу”, слідство досить не вивчило. Зокрема, у постанові про призначення судово-медичної експертизи, виданій правоохоронцями, відсутнє питання про нього. 

161-шу статтю, що її до кваліфікації долучили за рішенням слідчого судді, також виділили в окреме провадження, і до суду вона не дійшла.  

“Водночас в обвинувальному акті фігурує думка прокурора про те, що злочин стався через дискримінаційне ставлення обвинувачених до потерпілої “через її сексуальні вподобання”, що й спричинило напад. Для нас очевидно, що жорстокість, з якою скоєно злочин, викликана нетерпимістю до ґендерної ідентичності потерпілої. Однак 161-та буде “похована”  в окремому провадженні. Щоб її проштовхувати, потрібно залучати ще одного адвоката”, – коментує Зінченков.  

Він додає, що адвокат потерпілої вже в суді намагатиметься встановити факт мотиву ненависті та дискримінації. У травні цього року мав відбутися допит Олександри на закритому засіданні, говорить правозахисник: 

Для цього їй довелося згадати всі образи, які б вони не були огидні, щоб могти вимовити їх на суді так, аби їх внесли до протоколів судового засідання. 

Усе це дуже негативно позначилося на емоційному та психологічному стані дівчини. Після нападу потерпіла довгий час жила в страху, вона переймалася, що нападники знову можуть скоїти щодо неї злочин, почати її залякувати. 

Ці переживання, однак, не справдилися, погроз не було, як розповідає Зінченков. Тож Олександра стала почуватися краще.

“Єдине, що на одному з попередніх засідань підсудні між собою насміхалися з неї, коли вона виступала. Усі вони також приїжджали на тій самій машині під будівлю суду. Вже потім потерпіла всіх їх упізнала”, – пригадує правозахисник. 

Зрештою на травневому засіданні розв’язували процесуальні питання, тож допит потерпілої перенесли. Дівчині, яка знову постійно відчуває страх, вкотре доведеться ятрити цю травму.

Однак Олександру повністю підтримує родина, тож, поки є час до наступного слухання, вони вирішили звернутися по психологічну допомогу для дівчини. 

Фото на обкладинці: Сергій Марченко