Зміни до закону про е-декларування суперечать Конституції – експертний аналіз
Зміни до закону про е-декларування, прийняті Верховною Радою 23 березня, суперечать Конституції України в частині визначеності суб’єктів та критеріїв правопорушення, а також обмежують конституційне право на свободу об’єднань.
Про це йдеться у незалежному аналітичному висновку Центру політико-правових реформ щодо закону “Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей фінансового контролю окремих категорій посадових осіб” №1975-VIII, ухваленому парламентом 23 березня.
У висновку експертів зазначено, що згідно з законом, його дія поширюється на дві категорії осіб.
Перша – особи, які входять до складу конкурсних комісій, утворених відповідно до законів “Про державну службу”, “Про службу в органах місцевого самоврядування”, Громадської ради доброчесності, утвореної відповідно до Закону “Про судоустрій і статус суддів”, громадських рад, рад громадського контролю, що утворені при державних органах та беруть участь у підготовці рішень з кадрових питань, підготовці, моніторингу, оцінці виконання антикорупційних програм.
Друга – фізичні особи, які:
– отримують кошти, майно в рамках реалізації в Україні програм (проектів) технічної або іншої, в тому числі безповоротної, допомоги у сфері запобігання, протидії корупції (як безпосередньо, так і через третіх осіб або будь-яким іншим способом, передбаченим відповідною програмою (проектом);
– систематично, протягом року, виконують роботи, надають послуги щодо імплементації стандартів у сфері антикорупційної політики, моніторингу антикорупційної політики в Україні, підготовки пропозицій з питань формування, реалізації такої політики, – якщо фінансування (оплата) таких робіт, послуг здійснюється безпосередньо або через третіх осіб за рахунок технічної або іншої, в тому числі безповоротної, допомоги у сфері запобігання, протидії корупції;
– є керівниками або входять до складу вищого органу управління, інших органів управління громадських об’єднань, інших непідприємницьких товариств, що здійснюють діяльність, пов’язану із запобіганням, протидією корупції, імплементацією стандартів у сфері антикорупційної політики, моніторингом антикорупційної політики в Україні, підготовкою пропозицій з питань формування, реалізації такої політики, та/або беруть участь, залучаються до здійснення заходів, пов’язаних із запобіганням, протидією корупції”.
На згаданих осіб розповсюджуються передбачені Законом заборони та обмеження і вони мають нести кримінальну та адміністративну відповідальність за їх порушення.
Проте, з огляду верховенство права такий підхід є неконституційним, оскільки новим Законом неясно і нечітко визначені не лише мета покладення на відповідних осіб зазначених заборон, обмежень і відповідальності, а й саме коло відповідних осіб.
А одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права має базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Аналітики також звертають увагу, що поширення на фізичних осіб антикорупційних заборон, обмежень та обов’язків у зв’язку з реалізацією ними права на свободу об’єднань та здійсненням певного виду діяльності (боротьбою з корупцією) суперечать конституційному праву на свободу об’єднань, принципу рівності та забороні обмежень за ознакою виду діяльності, невтручанню в особисте життя.
“Як, усупереч прямим вказівкам Конституції України (статті 24, 64 і 67), можна покласти на громадян додаткові обов’язки (зокрема щодо декларування майнового стану і доходів) та обмеження і заборони за ознакою роду занять (зокрема, громадська антикорупційна діяльність)?”, – йдеться в аналізі.
Експерти ЦППР також зазначають, що всупереч ч. 3 ст. 22 Конституції України новий закон звужує права громадян на працю, частиною якого є рівні можливості у виборі роду трудової діяльності.
При детальному розгляді експерти наводять 19 прикладів суперечностей та неясних моментів у пунктах Закону.
Один з них стосується визначеності проектів технічної допомоги.
“Який державний орган визначає програми (проекти) технічної допомоги як такі, що відносяться до програм (проектів) у сфері запобігання, протидії корупції і де знайти перелік таких програм (проектів)? Чи відносяться до таких програм (проектів) програми (проекти), що стосуються, наприклад, удосконалення парламентаризму чи державного управління, або правосуддя і правоохоронної діяльності, або державних закупівель тощо? Які критерії такого визначення”, – зазначають експерти.
Вони також здивовані, що громадські організації, згідно з Законом, можуть займатися “імплементацією стандартів у сфері антикорупційної політики”. Адже відповідно до Антикорупційної стратегії на 2015-2017 роки і Державної програми щодо реалізації засад державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційної стратегії) на 2015-2017 роки зазначена імплементація є обов’язком конкретних державних органів – НАЗК, Мінекономрозвитку, Міненерговугілля, Мінприроди, Мінфіну, Бізнес-омбудсмена.
Не зрозумілим також є застосування закону у випадку, коли вищим органом управління громадської організації є з’їзд, конференція, загальні збори. У такому разі осіб, що підпадають під дію закону лише в одній організації можуть бути тисячі.
“Якщо вищим органом управління є з’їзд, конференція, загальні збори тощо, то в якому порядку повинне звертатися НАЗК відповідно до ч. 3 ст. 49 Закону “Про запобігання корупції” з питанням про неподання декларації членом громадського об’єднання саме до цього органу – з урахуванням визначених в законодавстві і в статутах цих об’єднань строків і періодичності їх скликання?”, – задають питання експерти.
Згідно з аналізом ЦППР, новий Закон також обмежує право на вільне вираження поглядів і переконань, передбачене ст. 34 Конституції України.
“Фактично прийнятий закон є помстою за реалізацію цього права громадським активістам – антикорупціонерам. Це підтверджується, зокрема, численними порушеннями Регламенту Верховної Ради України, допущеними під час розгляду закону, абсолютним ігноруванням владою контраргументів громадськості”, – зазначено у висновку.
Нагадаємо, 23 березня Рада ухвалила законопроект №6172, яким звільнила військовослужбовців-контрактників та мобілізованих бійців від обов’язку заповнювати електронні декларації.
Водночас, до закону були внесені правки, які зобов’язують подавати електронні декларації не тільки чиновників, а й громадські організації з протидії корупції й усіх, хто пов’язаний з ними.
Посольства Великої Британії та США заявили, що цей закон – “серйозний крок назад” для України. Зміни до закону про електронне декларування також критикували такі міжнародні неурядові організації як Transparency International, Human Rights Watch та Freedom House. Вони закликали владу України скасувати ці зміни.
Організація Реанімаційний пакет реформ (РПР) заявляє, що правка депутата від “Народного фронту” Тетяни Чорновол зобов’язує кожного учасника акції протесту проти корупції подавати електронні майнові декларації. У разі відмови протестуючий нестиме кримінальну відповідальність.
27 березня ввечері президент України Петро Порошенко підписав закон. Але на зустрічі з представниками громадських організацій він пообіцяв, що допоможе прибрати скандальні правки, спрямовані проти антикорупційних активістів.
