Зеленський підписав закон про доброчесне лобіювання
Президент України Володимир Зеленський підписав закон №10337 “Про доброчесне лобіювання”.
Про це свідчать дані з картки законопроєкту №10337, опублікованій на сайті Верховної Ради.
Закон визначає правові межі лобістської діяльності в Україні, права та обов’язки суб’єктів; передбачає створення при НАЗК Реєстру прозорості, звітування тих, кого визначено як суб’єктів лобіювання і контроль за дотриманням ними правил лобіювання.
Закон має набути чинності через два місяці після запуску Реєстру прозорості, але не пізніше ніж 1 січня 2025 року.
Додамо, що ухвалення закону про доброчесне лобіювання було однією з чотирьох додаткових вимог Єврокомісії, сформульованих у звіті про розширення в листопаді 2023 року. Водночас документ критикували за те, що його норми можуть стати перешкодою для доброчесної діяльності експертних громадських організацій, які просувають ті чи інші реформи.
Нагадаємо, Верховна Рада 23 лютого ухвалила в цілому законопроєкт №10337 “Про доброчесне лобіювання”. Таке рішення парламенту підтримали 236 народних депутатів.
Як зазначає Укрінформ, до другого читання парламентарі уточнили термінологію закону та сферу його дії.
Зокрема, було вилучено з документа поняття “адвокація” та положення, які мали б урегулювати відповідні відносини.
Лобіювання визначається як діяльність, що ведеться з метою впливу або спроби впливу на об’єкт лобіювання в комерційних інтересах бенефіціара (тобто за винагороду, що отримується прямо або опосередковано, та/або з оплатою фактичних витрат, необхідних для її ведення) або у власних комерційних інтересах особи та стосується предмета лобіювання.
Окрім того, було запропоновано встановити, що предметом лобіювання не може бути нормативно-правовий акт щодо:
- оголошення загальної або часткової мобілізації;
- введення в Україні або в окремих її місцевостях воєнного стану;
- оголошення за поданням президента стану війни й укладення миру;
- використання Збройних сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань;
- введення в країні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану;
- оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації;
- зміни території країни;
- також амністії.
За словами юридичного радника Центру прав людини ZMINA Даниїла Попкова, відповідаючи на складне питання, чи потрібен нам такий закон, варто дати відповідь на простіші запитання.
- Чи розв’язує закон заявлену проблему з впливом олігархів та різних позаштатних радників на ухвалення рішень публічними службовцями? – Ні.
- Чи є створюються стимули для наявних компаній-лобістів чи “in-house” лобістів зареєструватись? – Ні.
- Чи створить закон проблеми для діяльності громадських організацій? – З високою ймовірністю так.
- Чи зарахується ухвалення цього закону як виконання Україною одного із зобов’язань для вступу до ЄС? – Так.
- Чи зробить він Україну “країною мрій лобістів” і чи спростить залучення іноземних інвестицій в економіку? – Сподіваюсь, що так.
Також Верховна Рада підтримала в першому читанні законопроєкт №10373 щодо порушення законодавства у сфері здійснення лобіювання. За законопроєкт проголосувало 227 парламентарів.
Раніше правозахисники закликали депутатів змінити законопроєкт про лобіювання, який у тому вигляді загрожував свободі й демократії.
Крім того, громадські організації закликали Кабмін повернути внесені НАЗК законопроєкти про лобізм на доопрацювання та забезпечити проведення подальших змістовних, відкритих та інклюзивних консультацій щодо таких проєктів до кінця 2023 року.
До того у Верховній Раді України була створена робоча група, яка напрацьовувала новий законопроєкт про лобізм і мала розмежувати поняття адвокації та лобіювання.
У лютому 2021 року низка громадських організацій закликала депутатів відхилити згадані законопроєкти. Зокрема, йшлося про те, що закладені в них підходи становлять загрозу обмеженню прав громадян та організацій громадянського суспільства для здійснення і захисту своїх прав і свобод, задоволення своїх громадянських, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, а також права на участь у виробленні рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування.