Зеленського просять ветувати Закон “Про розвідку”, який загрожує праву на доступ до публічної інформації

Президента Володимира Зеленського закликають ветувати та відправити на повторний розгляд до парламенту Закон “Про розвідку”, який, за словами експертів, суттєво знижує стандарти відкритості влади, порушує право на доступ до публічної інформації і, відповідно, створює загрози для зловживань та корупції з боку влади.

Відповідне звернення, підписане низкою організацій, опублікували на сайті Міждисциплінарного науково-освітнього центру протидії корупції.

Верховна Рада ухвалила закон про розвідку 17 вересня. За документ, необхідний для євроатлантичної інтеграції України, тоді проголосували 258 народних депутатів.

Законом визначили, що розвідувальними органами в Україні є Служба зовнішньої розвідки України й розвідувальний орган Державної прикордонної служби та Міноборони. Водночас СБУ вилучили з переліку таких органів, проте визначили як суб’єкт розвідувальної спільноти. Загальне керівництво органами розвідки здійснює президент, а безпосереднє – їхні керівники, яких очільник держави призначає та звільняє з посади.

Для виконання завдань та своїх функцій вищезгадані органи можуть використовувати спеціально виготовлені речі та документи, спеціально створювати та використовувати підприємства, установи, організації, філії, інші підрозділи юридичних осіб. Засоби прикриття розвідників, згідно із законом, можуть містити повністю або частково несправжні дані або відомості про події, явища, факти.

Водночас структури прикриття, які діятимуть як в Україні, так і за її межами, можуть створюватися повністю або частково за бюджетні кошти, зокрема в іноземній валюті, призначені на утримання і забезпечення органів. 

Автори звернення до Зеленського наголошують, що ухвалення документа, що порушує низку норм Конституції України, зокрема ст. 8, 32, 34 та 40, є важливим у світлі гарантування нацбезпеки, однак нагадують, що не менш важливим для становлення правової, демократичної держави є забезпечення свободи інформації, прозорості та підзвітності влади, на які впливає закон. 

Згідно з ухваленими положеннями, розвідувачі мають надавати інформацію щодо обмеження прав, свобод і законних інтересів особи виключно після завершення розвідувальних заходів, з якими було пов’язане  обмеження, та за умови, що надання інформації не створить загроз національній безпеці. Однак ця норма суперечить ст. 40 Конституції, згідно з якою всі мають право надсилати письмові звернення або особисто звертатися до органів влади, а вони, своєю чергою, зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

“Закладені в законі норми не лише показують нерозуміння розробниками суті публічної інформації, але і прямо обмежили право особи на подання звернення та запиту. Також закон виводить із-під дії механізмів доступу до інформації всю розвідувальну інформацію, що створює небезпечний прецедент”, – пояснюють експерти. 

Окрім цього, автори звернення нагадують, що втручання в приватне життя особи навіть в інтересах нацбезпеки вважатиметься легітимним тільки в разі, якщо воно ґрунтується на законі, сформульованому з особливою точністю і Європейський суд з прав людини в справах “Круслен проти Франції” (Kruslin v. France) від 24 квітня 1990 року, Series A № 176-А, п. 27, та “Ювіг проти Франції” (Huvig v. France), Series A № 176-В, п. 26, звернув увагу на те, що прослуховування та інші форми перехоплення телефонних розмов становлять серйозне втручання в приватне життя та кореспонденцію, отже, мають ґрунтуватися на “законі, сформульованому з особливою точністю”..