За пів року ZMINA задокументувала понад три сотні насильницьких зникнень на новоокупованих територіях

За пів року повномасштабного вторгнення Росії Центр прав людини ZMINA задокументував щонайменше 311 випадків насильницьких зникнень українців на новоокупованих територіях.

Про це повідомила на пресконференції голова Центру прав людини ZMINA Тетяна Печончик.

Тіло чеського волонтера Томаша, який зник на під час окупації Київщини. Спочатку неподалік Макарова вдалося знайти автівку чоловіка, а невдовзі і його тіло. Скриншот відео

Сьогодні, 30 серпня,  у світі вшановують жертв насильницьких зникнень. За словами Печончик, із загальної кількості задокументованих викрадень 118 людей або досі вважають зниклими, або ж їх знайшли в російському полоні.

Зазвичай на окупованих територіях викрадають активних членів місцевих громад, зокрема й представників органів місцевого самоврядування, журналістів, волонтерів, освітян, релігійних і культурних діячів, активістів, які не погодилися з окупацією, або їхніх рідних. Однак, як додає дослідниця Центру прав людини ZMINA Надія Добрянська, потрапити в полон може будь-хто, незалежно від статусу.

“Наша організація змогла задокументувати лише невелику частину цієї злочинної практики окупантів. Водночас ми з упевненістю можемо стверджувати, що в зоні особливого ризику насильницьких зникнень перебувають активісти та волонтери, посадові особи місцевого самоврядування, освітяни та інші люди, які активно виявляють свою позицію. На сьогодні ми зафіксували щонайменше 127 випадків викрадень активістів та волонтерів, 98 викрадень посадовців місцевого самоврядування та 28 – освітян”, – розповідає вона.

З понад трьох сотень зафіксованих викрадень 12 осіб закатували чи вбили в полоні або ж вони померли вже після звільнення, не переживши катувань. Так, на Київщині після викрадення стратили старосту Мотижина Ольгу Сухенко та її родину: чоловіка Ігоря та сина Олександра, волонтерів Сергія Кубрушка, Андрія Шостака, Сергія Піскотіна та чеського волонтера на ім’я Томаш.

Родина Сухенків, яких убили під час окупації Київщини

“Найбільшу кількість зниклих українців ми зафіксували на окупованому Півдні України: в Херсонській області викрали 119 людей, а в Запорізькій – 90. В окупованих районах Харківщини наразі відомо про 27 насильницьких зникнень. Водночас інформації з окупованих територій Донецької та Луганської мало через активні бойові дії та проблеми зі зв’язком. Тому наші підрахунки охоплюють 45 насильницьких зникнень у Донецькій області й два випадки в Луганській області, хоча зрозуміло, що через брак інформації з окупованого Маріуполя ці цифри можуть набагато вищими”, – додає Добрянська.

Викрадають росіяни й членів родин українських військовослужбовців, ветеранів, представників правоохоронних органів та місцевих бізнесменів. Упродовж 2014–2021 років організація “КримSOS” здійснювала систематичну роботу щодо теми насильницьких зникнень і зафіксувала 44 таких у Криму: 15 людей досі не можуть знайти.

“Серед цих людей Тимур Шаймарданов, Сейран Зінедінов, Іслям Джеппаров, Джевдет Іслямов, Ескендер Апселямов, Мухтар Арісланов, Руслан Ганієв, Арлен Терехов, Ервін Ібрагімов, Ескендер Ібраїмов, Валерій Ващук, Іван Бондарець, Василь Черниш, Федір Костенко та Арсен Алієв. Ці жертви насильницьких зникнень – проукраїнські та кримськотатарські активісти або родичі когось із них. Російська влада в такий спосіб придушувала голос активістів на півострові напочатку, так само Росія діє на новоокупованих територіях зараз”, – зазначає Олексій Тільненко, голова правління КримSOS.

З березня в організації працює окрема гаряча лінія з питань полонених та насильницьких зникнень, куди можуть звертатися родичі як військовополонених, так і цивільних, яких викрали представники ЗС РФ. 

Жінка в Бородянці йде повз повалений стовп, на якому висить плакат з інформацією про пошук людини. Фото: Christopher Furlong / Getty Images

“Наразі тільки на нашу гарячу лінію надійшло більш ніж тисячу звернень. Ми співпрацюємо з профільними державними органами для того, щоб переконатися, що кожен випадок є зафіксованим, щоб проводилася відповідна робота зі звільнення наших співгромадян”, – каже правозахисник.

Росія утримує українців в окупованому Криму, у СІЗО Брянської, Бєлгородської, Курської, Ростовської, Рязанської областей. Часто цивільні перебувають поряд з військовослужбовцями й навіть в одних камерах. Також багато українців утримують на тимчасово окупованих територіях України.

“Якщо говорити про місця утримання в Донецькій області, то може йтися про раніше створені так звані СІЗО Донецька, колонії №32, 97 у Макіївці, №127 у Сніжному, №52 в Єнакієвому тощо. А також нові місця утримання, як відома вже всім колонія №120 в Оленівці Волноваського району або ж у відділку поліції в Старобешевому”, – каже координаторка Медійної ініціативи за права людини Тетяна Катриченко.

Для викрадення в російських військових зазвичай є декілька причин:

• для поповнення “обмінного фонду”, наприклад коли в лютому-березні Росія хаотично викрадала на Півночі України людей;
• для схиляння до співпраці;
• через активну позицію громадян та спілкування з представниками ЗСУ, а також для перевірки на лояльність до окупаційної влади й “фільтрації”.

Усіх родичів зниклих людей першочергово закликають звертатися до Нацполіції із заявою про зникнення особи, а далі – до Уповноваженого з прав людини та омбудсмана з питань зниклих безвісти, а також до Національного інформаційного бюро за номером 1648. 

“З моменту повномасштабного вторгнення практика насильницьких зникнень стала одним з поширених методів залякування громадян на новоокупованих територіях. Такі зникнення стали візитівкою російської політики в Чечні, починаючи з 1999 року жертвами стали від 3 до 5 тисяч людей. Це саме і практикувала Російська Федерація всі вісім років на території окупованих Донеччини та Луганщини, а також на Кримському півострові”, – розповідає Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець.

Олег Котенко, уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, розповів, що їхній офіс працює з кінця травня. Офіс має кол-центр за номером 0 800 339 247, який працює в будні з 9:00 до 18:00. У вихідні центр працює у віддаленому режимі, а інформацію про зниклих можна надіслати повідомленнями на номер 095 896 0421 у вайбер та телеграм. Котенко також закликав рідних зниклих цивільних повідомляти про випадки викрадень.

Важливо розрізняти насильницькі зникнення та зникнення безвісти, уточнює Марія Квіцинська, регіональна консультантка Європи та Центральної Азії Всесвітньої організації проти тортур (ОМСТ):

“Коли ми говоримо про насильницькі зникнення, йдеться саме про випадки, коли є докази або вагомі підстави вважати, що людину викрали російські солдати, спецслужби тощо. Такі зникнення є одним з найсерйозніших порушень міжнародного права в галузі прав людини й міжнародного гуманітарного права та можуть бути визнані злочином проти людяності”.

Родини зниклих українців  можуть:

• звертатися до Робочої групи ООН з насильницьких та недобровільних зникнень;
• у випадках, коли людину викрали через її правозахисну, журналістську діяльність чи волонтерство, варто подавати справи Cпеціальному доповідачу ООН зі становища правозахисників;
• звертатися до Міжнародного комітету Червоного Хреста. 

“Усі три механізми можна і треба використовувати одночасно. У більш довгостроковій перспективі такі справи необхідно подавати до Міжнародного кримінального суду та комітетів ООН”, – додає Квіцинська.

Закликає людей не боятися говорити про їхніх зниклих близьких, а також допомагати одне одному Олена Цигіпа, дружина викраденого 12 березня на Херсонщині журналіста і громадського діяча Сергія Цигіпи.

Насильницькі зникнення є одним з найтяжчих воєнних злочинів та злочинів проти людяності.