За нинішніх темпів реформ виконати все “домашнє завдання” до кінця 2027 року нереально – експерт про умови євроінтеграції
Ключові країни ЄС не пропонують надати Україні “символічне членство” в ЄС, але розглядають варіанти деяких пільг “авансом”. Утім, через низький темп внутрішніх реформ сподіватися на прискорений вступ не варто.
На це звертає увагу директор програми “Європа і світ” Міжнародного фонду “Відродження” Дмитро Шульга в колонці для “Європейської правди”.
Фото: президент Володимир Зеленський, президент Європейської Ради Антоніу Кошта, голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн під час саміту на Кіпрі 23 квітня (president.gov.ua)В українському дискурсі активно поширюється теза, що Україні пропонують “символічне, а не справжнє” членство в ЄС. Такі твердження ґрунтуються на публікації Financial Times (про зміст франко-німецького неофіційного документа), звертає увагу Дмитро Шульга.
“Де там написано про те, що Україні у принципі пропонують символічне членство замість реального? Ніде. Там написано, що Німеччина і Франція пропонують надати Україні деякі символічні вигоди членства ще до членства. Так, тільки символічні, без бюджету ЄС і без голосу у інституціях. Але на етапі ще до вступу”, – звертає увагу експерт.
За його словами, досвід з Угорщиною має навчити, що ключові політичні рішення – це повноваження країн-членів, а не “брюссельської бюрократії”, тому Україні слід комунікувати з країнами-членами, а не тільки з лідерами брюссельських інституцій. Зокрема, й на рівні урядів, міністерств, експертів.
Дмитро Шульга наголошує: головний аргумент, який найбільше залежить від України, – внутрішні реформи. Особливу вагу мають сфери, які стосуються засадничих для ЄС питань (так званих Fundamentals), куди входить усе, що стосується боротьби з корупцією, зокрема.
“Чому це так важливо? Та тому, що будь-якого Мерца чи Макрона дуже легко атакувати опозиції з тезою “він пропонує швидко прийняти у ЄС Україну, у якій процвітає корупція, а отже є ризик розкрадання коштів ЄС, тобто наших з вами коштів”, – пояснює експерт.
Тому проведення реформ – це не “технічні” вимоги, які “вигадує” для України брюссельська бюрократія. Це дуже політично важливі питання, які, зокрема, забезпечують довіру до країни.
“Або країна демонструє серйозність і справжність своїх декларацій про прагнення членства, або вдається до гасел і шантажу у стилі “ви нас не хочете – то й ми не будемо”. “В’їхати” у ЄС лише на аргументі “ми за вас воюємо” – не вийде”, – звертає увагу Шульга.
Цей вагомий аргумент необхідно підкріпити виконанням “домашнього завдання”. Перелік того, що треба виконати для вступу, вже офіційно затверджений Кабінетом Міністрів України. Вже є Національна програма адаптації законодавства і дорожні карти за кластером “Основи процесу вступу до ЄС” (Fundamentals) – це затверджені урядом документи, де всі завдання України прописано дуже детально. Ці документи є результатом скринінгу, коли український уряд і Єврокомісія детально аналізували, де саме українське законодавство не відповідає праву ЄС за всіма розділами переговорів.
Відповідно до цих урядових документів, для вступу до ЄС потрібно ухвалити від 400 до 800 законів та близько двох тисяч підзаконних актів. Загальний річний темп ухвалення законів у Верховній Раді стосовно всіх питань, не лише євроінтеграційних, – 200–400 на рік.
“Тому замість того, щоб вимагати “дайте нам дату членства, бо ми за вас воюємо”, краще було би продемонструвати відчутний прогрес реформ і досягти відповідності праву ЄС уже зараз хоча би за якимись з переговорних розділів. Але ж цього нема, достатньо глянути на останній звіт ЄС про розширення або на Ukraine Facility”, – додає експерт.
Зокрема, через затримки з виконанням погоджених умов, які й без цього інструмента є зобов’язаннями України, держава недоотримує частину фінансування.
“І на цьому фоні ми хочемо визначених дат вступу України до ЄС? Я розумію логіку, чому Київ про це просить. Але без аргументу про відповідність праву ЄС це – слабка позиція. А тими темпами, які ми демонструємо зараз, до кінця 2027 виконати все наше домашнє завдання – нереально”, – зазначає Шульга.
Він додає, що, якщо політично мобілізуватися, теоретично цього можна досягнути. Але наразі не помітно, що такі зусилля докладаються. На тлі розмов, що, “можливо, Україну в Європі не дуже хочуть бачити, то навіщо щось робити”, постає питання про те, чи дійсно є політична воля до ухвалення змін і чи є вступ до ЄС політичним вибором української сторони.
“Стосовно вступу у ЄС ми маємо діяти серйозно, якщо хочемо, щоб нас сприймали серйозно. А наразі нам досі дуже “аукається” історія липня минулого року про стрімке голосування ВРУ і підпис президента під законом про послаблення незалежності антикорупційних органів. Та історія дуже сильно вдарила саме по довірі європейців до щирості реформістських зусиль української влади”, – нагадує експерт.
Він наголошує: у таких умовах те, що європейські партнери навіть готові надати Україні певні символічні права члена ще до вступу в ЄС, – це вже досягнення. Бо йдеться про переваги, надані наперед, – здебільшого з геополітичних, безпекових і моральних міркувань і загалом через симпатію до України, що воює. Проте справжнє членство в ЄС буде тільки тоді, коли Україна по-справжньому виконає надані критерії.
Нагадаємо, президент Володимир Зеленський у зверненні до учасників засідання глав держав та урядів ЄС закликав перейти до розблокування переговорних кластерів для вступу України вже в травні 2026 року.
Також ZMINA писала, що в Євросоюзі розглядали кілька варіантів, як змінити політику розширення ЄС для вступу України. Серед трьох основних сценаріїв – членство на умовах спостерігача або часткового права голосу. Про це розповів політичний експерт Європейського інституту політики в Києві, радник віцепрем’єра з питань євроінтеграції Іван Нагорняк.
Раніше віцепрем’єр з питань євроінтеграції Тарас Качка казав, що Україна може виконати вимоги ЄС 2026 року та підписати угоду про вступ у 2027 році. Підписана угода ще не набере чинності, це відбудеться після 27 ратифікацій країнами – членами ЄС. Процес ратифікації може тривати дуже довго.
