Юристи критикують заборону надання консульських послуг українським чоловікам за кордоном: які аргументи?

Низка українських юристів та правозахисників критично висловилася щодо рішення МЗС зупинити надання консульських послуг чоловікам мобілізаційного віку за кордоном. Частина вбачає в цьому порушення статті Конституції, дію якої не можна обмежувати й під час воєнного стану, а інші звертають увагу, що такі дії влади не дадуть бажаного результату. 

ZMINA зібрала, що відомо. 

Черга до консульства України в Кракові. Фото: dsnews.ua

Одним з тих, хто критично висловився щодо дій МЗС, став юрист-міжнародник та колишній заступник міністра юстиції Сергій Пєтухов. На його думку, хоча рішення не видавати паспорти чоловікам з 18 до 60 років в українських консульствах за кордоном морально зрозуміле, але фактично “погане і неефективне”. Так, однією з проблем є те, що бажаного результату такі дії не дадуть, вважає правник. 

“По-друге, коли в українського чоловіка закінчиться дія українського паспорта, він або буде користуватися тимчасовим посвідченням, виданим у цій країні, або, що ще гірше, звернеться за статусом біженця. І в європейських державах матиме великий шанс отримати притулок”, – каже Пєтухов. 

Колишній посадовець говорить також про репутаційні ризики. 

“Україну тепер будуть порівнювати з Білоруссю, яка так само припинила видавати паспорти своїм громадянам, які виїхали за кордон. В підсумку маємо рішення, яке не досягає своєї мети, натомість створює значні репутаційні проблеми для країни”, – констатує він. 

Звертає увагу Пєтухов і на те, що закон, норми якого зобов’язують оновити дані військовозобов’язаних чоловіків, набуде чинності лише в травні, втім обмеження ввели вже зараз. У державному підприємстві “Документ”, наприклад, офіційно не видають документів через “технічні причини”. 

Своєю чергою керівний партнер юридичної консалтингової компанії “Де-юре”, адвокат Григорій Трипульський у коментарі hromadske зазначив, що згадане рішення не є легітимним: “Це обмеження цілком не є легітимним. Воно порушує права громадян України. І навіть та заява, яку зробив Кулеба, на мій погляд, не достойна міністра. Якогось суспільного діяча – так, але не міністра”.

Незаконним вважає згадане доручення припинити консульські послуги для чоловіків і дипломат, колишній посол України в США Валерій Чалий. 

“Рішення справедливе? Мабуть, так. Цілей досягне? Мабуть, ні. Доручення законне? Точно ні. Тепер керівники закордонних дипломатичних установ “на розтяжці”, МЗС зроблять крайнім… Можна було б краще зробити, щоб не обирати між законністю та доцільністю? Звісно, так. Прості рішення необов’язково ефективні. А складні потребують злагодженої роботи інституцій. Маємо зробити висновки…” – написав дипломат на своїй сторінці.

Ілюстраційне зображення. Фото: poltava.to

Частина критиків вважає рішення МЗС неконституційним. Так, директор Харківської правозахисної групи Борис Захаров, коментуючи згадану заборону, зазначив, що вона порушує статтю 25 Конституції України, дію якої влада не має права обмежити навіть під час воєнного стану і Згідно зі статтею 64 Конституції України. . 

“Громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство. Громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі. Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами”, – йдеться в ній. 

Скриншот

Закон, що передбачає вищезгадані обмеження для чоловіків мобілізаційного віку, Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець вважає “максимально демократичним”.

Втім, Головне юридичне управління Верховної Ради як до першого, так і до другого читання готувало зауваження щодо документа. Серед зауважень були, зокрема, вимога до його якості, а саме дотримання принципу юридичної визначеності – закон має бути досить доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні.

Звертали увагу й на те, що обмеження на консульський захист за ознаками статі порушують статті 22 і 24 Конституції України. 

Нагадаємо, що громадськість уже звертала увагу на низку якість роботи законотворців нинішнього скликання Верховної Ради, якщо до цього процесу не залучати фахівців.