ЄСПЛ підтвердив: громадяни мають право знати, що приховують чиновники
Європейський суд з прав людини 18 березня виніс рішення на користь українського правозахисника у справі “YURIY CHUMAK v. UKRAINE”.
Про це позивач Юрій Чумак повідомив на своїй сторінці у фейсбуку.
Джерело: Facebook Юрія Чумака“Минуло вже 3 президенти з того часу, як я подав скаргу до Європейського суду з прав людини. І от нарешті — гарна новина прийшла зі Страсбурга”, — написав він.
Чумак нагадав, що у 2005 році під час роботи журналістом у виданні “Права людини в Україні” Харківської правозахисної групи, він звертався до президента України Віктора Ющенка із запитом щодо надання назв “закритих” незаконними грифами “опублікуванню не підлягає” та “не для друку” указів. На свій запит він не отримав жодної відповіді.
Чумак подав до суду, і лише за день до ухвалення судового рішення, через 13 місяців після інформаційного запиту, отримав лист із Секретаріату президента про те, що відповідь надіслана йому із запізненням “з технічних причин”. Однак назви указів йому так і не надали.
Згідно з рішенням вітчизняного суду, бездіяльність президента України була визнана незаконною, але надати запитувану інформацію главу держави так і не зобов’язали.
Юрій Чумак вирішив оскаржувати відмову “по другому колу”, проте суди не задовольняли його вимоги з посиланням на те, що “інформація, запитана скаржником, не стосувалась його особисто, а тому її ненадання не порушувало його прав”.
Позивач пройшов всі судові щаблі до Вищого адміністративного суду та, не отримавши справедливого судового рішення в Україні, у 2010 році звернувся до Європейського суду з прав людини.
“ЄСПЛ погодився, що інформація про нормативно-правові акти є такою, що становить суспільний інтерес, оскільки зачіпає велику категорію осіб. По суті спору ЄСПЛ відзначив, що жоден український орган (ані під час відмови у наданні інформації, ані суди, ані Уряд вже під час провадження в ЄСПЛ) не навів будь-якої правової підстави, яка б дозволяла не надавати запитану інформацію. Тобто Уряд не обґрунтував законність обмеження. Тому було зафіксовано порушення статті 10 Європейської Конвенції”, — пояснив Чумак.
У коментарі ZMINA він уточнив, що компенсації суд йому не призначив, але гроші й не були принциповим питанням для позивача.
“Свого часу, коли Європейський суд визнав мою скаргу прийнятною й попросив зауваження Уряду, той запропонував мені, в якості мирного урегулювання, одну тисячу євро. Я міг би ще тоді взяти гроші й сказати, що в мене жодних питань більше немає. Але вони були”, — розповів Юрій.
Інформація, яку він хотів отримати, його особисто дійсно не торкалася, але була суспільно значущою, тобто фактично стосувалася багатьох громадян, наголосив правозахисник.
Цінність ухваленого на його користь Європейським судом рішення також полягає в тому, що переважна більшість справ ЄСПЛ за 10 статтею Конвенції про права людини — щодо порушення свободи слова, й дуже рідко до його уваги потрапляють порушення права на доступ до інформації.
Справу Юрія Чумака Європейський суд розглядав впродовж кількох років.
“За цей час під впливом широкої кампанії про право громадян на доступ до прихованої владою інформації, що проводилася ще з 2005 року, суду, який я виграв у президента України, суспільного розголосу, під тиском громадськості Ющенко відмовився від практики застосування грифів “опублікування не підлягає” та “не для друку”, його наступники вже їх не використовували”, — пояснив він.
За часів Ющенка було знято відповідні грифи з понад 40 його указів, а також з урядових постанов і розпоряджень.
У 2015 році президент Петро Порошенко нарешті зняв ці грифи з чималої кількості розпоряджень Леоніда Кучми, хоча оприлюднили їх не всі, закривши частину позначкою “для службового користування”.
“На сьогодні в Україні вже діє прогресивний закон “Про доступ до публічної інформації”, де вказано, що відповідь на інформаційний запит має бути надана впродовж п’яти робочих днів, що не потрібно розписувати, навіщо ця інформація тому, хто звертається за нею. Будь-хто може запросити її в будь-якого органу влади, місцевого самоврядування або в певних структур, які мають монопольне становище на ринку країни або використовують бюджетні кошти”, — зауважив правозахисник.
Попри все, є площина юридична, а є практична — і навіть сьогодні далеко не всі чиновники виконують норми, прописані у вітчизняному законодавстві щодо доступу громадян до інформації, наголосив він.
“Важливість цього рішення Європейського суду полягає в тому, що воно ще раз підтвердило: інформація, навіть та, яка не стосується людини безпосередньо, але є предметом суспільного інтересу й не віднесена до державної таємниці, повинна бути відкритою, а доступ до неї має бути гарантований громадянам”, — наголосив Юрій Чумак.
