“Ніколи не забуду ці очі”: Марʼяна Чечелюк розповіла про полонених азовців у російській тюрмі
Колишня бранка росіян маріуполька Мар’яна Чечелюк приєдналася до кампанії на підтримку захисників “Азовсталі”, які досі залишаються в полоні в окупантів. Вона розповіла про своє коротке спілкування з ними під час перебування у в’язниці.
Після відвідання акції на підтримку українських військовополонених у неділю Марʼяна Чечелюк зробила в інстаграмі допис із фото, на якому вона сидить на залізничних коліях та тримає в руках плакат з написом “Полон вбиває. Free AZOV”.
За її словами, влітку 2023 року температура в камерах, де незаконно тримали українців, сягала 50 градусів. Люди ледве не втрачали свідомість.
“Нам на дві хвилини відкрили “кормушку”, щоб зайшло свіже повітря. Я на свій страх підійшла ближче, і навпроти в камері я побачила обличчя: очі, виснаження, жагу до життя. Це були азовці“, – пише Чечелюк.
Дівчина пригадує, що українські військові з болем дивилися на неї, оскільки вона була єдиною жінкою у в’язниці й вони не могли захистити її від знущань окупантів. Захисники “Азовсталі” жестами показали Чечелюк, що вона має їсти. Адже вони знали, що вона відмовлялася від їжі, бо вважала, що так їм дістанеться більше.
“Це був перший та останній раз, коли я побачила наших незламних хлопців… Ті очі я не забуду ніколи. Як я хочу, щоб ви усі повернулись додому“, – каже Чечелюк.
Нагадаємо, у 2022 році сестер Чечелюк – Мар’яну та Аліну – розлучили росіяни під час “фільтрації” в селищі Безіменне після евакуації цивільних з “Азовсталі”. Молодшу Аліну батькам вдалося забрати, а старшу доньку Мар’яну окупанти незаконно утримували в неволі понад два роки всупереч гарантіям ООН та Червоного Хреста. Дівчину повернули до України 31 травня 2024 року.
За час тримання в неволі здоров’я дівчини суттєво погіршилось. Окупанти перевозили її з однієї в’язниці до іншої, застосували фізичний та психологічний тиск, створювали нестерпні умови утримання.
Перед так званою евакуацією з “Азовсталі” Чечелюк перебувала там разом зі своїм хлопцем бійцем полку “Азов” Владиславом Андріановим. Після виходу із заводу він потрапив у полон та вижив під час теракту в Оленівській колонії. Мар’яна сподівалась, що його обміняють і він зустрічатиме її з полону, але після звільнення дізналась, що окупанти засудили його до 25 років колонії і продовжують утримувати.
